Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Без власної мови й культури в нас і наших нащадків не буде майбутнього”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

ВАСИЛЬ СТУС: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

Слово Просвіти, №07 за 2009 рік

Ніна ГНАТЮК У начерку автобіографії “Двоє слів читачеві” Василь Стус писав: “Інститутські роки — трудні”. А далі: “Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільняється од неї, як од скверни… Ще зневажаю політиків. Ще — ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи”. Трудними були роки навчання Василя Стуса у Сталінському педінституті (тепер — Донецький національний університет). Не вистачало хліба і книг. Минуло півстоліття з часу навчання і понад 23 роки — з дня загибелі видатного поета-політв’язня у Кучинському таборі Пермської області. Посмертно присвоїли мужньому борцеві за честь і гідність людини, свободу і незалежність Василеві Стусу звання Героя України, Шевченківську премію. Здавалося б, донеччани мають пишатися тим, що в їхньому університеті у 1954—1959 роках навчався Стус, що в місті живе його сестра Марія з родиною, що саме на цій землі знайшли свій вічний притулок батьки поета — хлібороби з Вінниччини Семен Дем’янович та Їлина Яківна. Зрозуміло, що й Донецькому університетові годилося б носити ім’я свого славетного випускника. Університет національний, а Василь Стус — не лише видатний поет, а й борець за краще життя нації, саможертовно спалив себе за те, щоб ім’я України значилося на карті світу, щоб ми не були рабами. І хоч ініціативу багатьох студентів і викладачів ДонНУ підтримали і міністр науки і освіти України Іван Вакарчук, і Президент України Віктор Ющенко, у Донецьку колишні партноменклатурники і новочасні товстосуми ніяк не можуть змиритися з тим, що університет носитиме ім’я українського поета, а не секретаря обкому партії Володимира Дегтярьова. Щоб спаплюжити ім’я Василя Стуса, його життя, творчість, не допустити з’яву імені цього великого українця на документах, табличках ДонНУ, у самій свідомості міської громади, антиукраїнські сили організовують прес-конференції, депутатські звернення реґіоналів, збір підписів студентів, публікації у місцевій (звичайно ж, російськомовній) пресі. Свідомістю студентів маніпулюють. Але для чого? Це ж усе вже було у сталінські й пізніші часи, коли переслідували інакомислення, дисиденство? Та невже сьогодні, на 18-му році незалежності України, таке можливо? Ми попросили телефоном прокоментувати ситуацію ректора ДонНУ, голову Донецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” Володимира Шевченка. Він повідомив, що засідання трудового колективу з цього питання відбудеться в четвер, 19 лютого. І після цього дасть належний коментар. Як вирішить Герой України Володимир Шевченко питання увічнення пам’яті Героя України Василя Стуса, дізнаєтеся з наступного числа нашої газети. — У державних установах постійно чуєш недержавну мову… — Треба порушувати питання про впровадження обов’язкового іспиту на знання державної мови державними службовцями, кандидатами на державні посади. Людей, які обіймають посади в державних структурах, потрібно зобов’язати на законодавчому рівні на роботі спілкуватися лише українською мовою. Вдома нехай розмовляють, читають газети будь-якою мовою, але не на роботі. У навчальних закладах повинна звучати тільки державна мова. Стосовно вищих навчальних закладів, тут потрібно робити серйозні реформи, й українські ВНЗ обов’язково слід перевести на державну мову викладання. І жодних розмов, що хтось чогось не розуміє, просто не повинно бути. Спілкувався Петро АНТОНЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин