Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 7 (592), 17—23 лютого 2011 СЛОВО — МЕЧ ДУХОВНИЙ 21 ЛЮТОГО — ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ
Слово Просвіти, №07 за 2011 рік
Ірина ФАРІОН, м. Львів
Смерть і життя у владі язика. Біблія
У Конфуція запитали: “Якщо Повелитель покличе тебе керувати країною, з чого почнеш?”. Учитель відповів: “Із реформи мови”. Щоб реформувати українську мову в Україні у всіх смислах цього слова — потрібно щонайменше дві речі: Конфуція та ментальну революцію… З огляду на сьогочасну українофобську та мовоненависницьку орду при центральній владі — Конфуція шукаймо у собі. Джерело ж ментальної революції — в усвідомленні мови як меча духовного: “Є такі, що словами, мов мечем прошивають, а язик мудрих гоїть” (Приповідки Соломонові). Мова яко меч — це сила екзистенційна — бо вона є самим життям; сила трансцендентна — бо вона духова за своєю суттю; сила креативна — бо вона творить людину, націю, державу; сила психологічна — бо вона моделює поведінку нації і людини; сила політична — бо вона є владою над людським мисленням, сила — у кожному з нас, що живе з власної мови і ширить її, як світло. Унікальність і феноменальність української ситуації у тому, що не держава була на сторожі мови, а мова забезпечила собою всі можливості, щоб відродити державу, поневолену впродовж шістьох століть. Теперішня квазідержава кримінальної олігархії московського розливу змагається з озоном нашої землі — українською мовою. Вони приречені — бо законів природи не здолати і приклад цього — історії та особистості різних народів як одержимих змагань свого і чужого. Що протиставив великий Вук Караджич захлинутій церковнослов’янщиною Сербії? Він видав у Німеччині 1823— 1824 рр. три томи народних сербських пісень — і тим відкрив закриті для сербів скарби простої народної мови. Знаменитий німець Якоб Гримм сказав про нього, що це був “один, одинокий муж… більше визнаний за кордоном, ніж у власній Батьківщині”. Понад 60 років тяжкої і впертої боротьби — і проста селянська мова баби Сміяни від Вука Караджича стала державною силою вільної Сербії. Що протиставили чехи трьохсотлітній німецькій окупації від 1620 до 1918 року? Відомий письменник Мілан Кундера зауважив: “Відродження чехів як нації не заслуга військової сили або політичного таланту. Наріжний камінь тут — могутнє інтелектуальне зусилля, аби відновити літературну чеську мову” [9: 6]. Боротьба чехів за свою тожсамість тривала від часів Яна Гуса, що реформував графіку, правопис і закріпив своїм авторитетом норму літературної мови. Однак чеська і далі зоставалася побутовим засобом спілкування. Але прийшов Йосип Юнгман, який, згадавши приниження себе як носія чеської мови у німецьких гімназіях, — створив монументальний перекладний чотиритомовий чесько-німецький словник, урівнявши у правах мову-загарбницю з поневоленою чеською мовою [10: 94]. Як наслідок, чехи, у жорсткий спосіб позбувшись німців (завантажили у поїзди та відправили на їхню історичну батьківщину), стрімко прогресували. У двадцятих роках ХХ століття вони створили лінгвістичну празьку школу, постулатами якої стали: універсалізм мовних явищ на противагу національному індивідуалізму, позаяк національний мовний індивідуалізм утвердився як аксіоматичне явище; стабільна потужність у сферах функціювання на противагу затраченій силі на їхнє завоювання; перспективна спрямованість на противагу інтравертному спогляданню і сентиментальному замилуванню. Чехи звільнилися від комплексів недовіри і “вічної боротьби” з німцями. “Мова, — як зауважив президент звільненої Чехії Томаш Масарик, — стала найефективнішим засобом побудови держави” [2: 32]. Що протиставив Угорській імперії, що поневолила словаків, Антон Бернолак? Наприкінці третини XVIII ст. він перший звернувся до словацького народу із закликом писати словацькою мовою. Саме мова, на його думку, здатна стати тим духовим і водночас матеріяльним чинником, що об’єднує всіх представників нації. А. Бернолак остаточно зламав тодішню словацьку традицію вживати чужі літературні мови. Він заклав традицію
Автор плаката Лідія Піньковська власної літературної мови словаків, створивши прецедент, що мав вплив на всю Славію. Його наступника Людовіта Штура — кодифікатора народної словацької мови — з гордістю та певністю називають творцем словацької національної ідеології [4: 56–57]: для словаків факт ототожнення мовної і національної самосвідомости — аксіоматичний. Уже наприкінці ХХ ст., 1992 року, словацький письменник Владимир Минач писав: “У нас спочатку завжди було слово. І подібно до цього біблійного слова, що стало творенням, словацьке слово найповніше виразило народну волю, було справою понад усі справи… Слово було єдиною зброєю, причиною і наслідком…” [4: 61]. Ці слова письменник промовив після того, як на початку дев’ятдесятих років ХХ ст. економічна ситуація у Словаччині різко погіршилася, і саме тоді словаки зосередили свої зусилля на вирішенні мовного питання — і як наслідок 1 вересня 1992 року після довгих митарств і домагань у Конституції Словацької Республіки словацькій мові надано статусу державної. Отож мова, крім національно-інтеграційної, має визначальну державно-інтеграційну функцію.
Закінчення на стор. 3
ЯРМО ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ
ЕКСКЛЮЗИВ ВІД КАТЕРИНИ МОТРИЧ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
