Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець · “Може, варто таки повернути собі назву України+ Руси?” · с. 5сторінка оригіналу ↗

У засніженій пустелі

Слово Просвіти, №07 за 2012 рік

У цьому Криму морського прибою не почуєш. Навколо — засніжена рівнина та березові ліси. Майже в чотирьох тисячах кі- Раніше на цьому місці жили казахські кочівники. Але 100 років тому вони зібрали свої юрти і покинули сибірське село. Тоді освоювати величезні площі вільної землі приїхали вихідці з Криму. У районному музеї досі зберігаються фрагменти їхніх возів і вцілілі горщики, які тут і досі називають глечиками. Іван Кумпан, староста села Крим, розповідає легенду: “Спочатку село хотіли назвати Гаврилівкою. Але один чоловік поставив могорич, щоб Гаврилівкою не називали. Нехай краще Крим буде”. Замість винограду і персиків у цих кримських садах під інеєм ростуть низькорослі яблуні, а шум морського прибою кримчанам замінили хуртовини. Туга за південними фруктами і квітами у переселенців відображена у сімейній творчості: рушники й подушки тут прикрашають рідними українськими візерунками. Іван Кумпан ніколи не був у чорноморському Криму, про який розповідали бабусі. Він народився і виріс у Сибіру. “Але чим тут не Україна? — твердить староста, — у кожному будинку чути українську мову, пригощають варениками, салом”. У назві свого села кримчани нічого незвичайного не вбачають, от тільки в місті іноді доводиться пояснювати, звідки саме ти приїхав. “Якось викликали до військкомату, запитали: звідки ти? Ска-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин