Читацьке віче “Хай здоровими будуть чутливі серця! Хай радіють життю світлі душі!” · с. 10сторінка оригіналу ↗
Земля моїх тривог, мого Полісся Покраяна ковшами на шматки. Канавами джерела розлилися Відрізані безжально від ріки. І боляче мені від обміління Колодязів у рідному селі, І страшно, що підрубане коріння, З якого виріс я на цій землі.
Слово Просвіти, №07 за 2012 рік
твори, об’єднані у розділах “У майбутнє та минуле…”, “У мить небесну”. З цікавою ретроспективою, оригінальною за змістом і задумом, виступає автор у розділі книги з метафоричною назвою “Медові покоси”. Ліричний герой Олександра Бакумен! ка — людина неспокійної вдачі, яка живе “чеканням і турботами”, гостро реагує на будь!які відхилення від норм загально! людської моралі. Це яскраво та перекон! ливо відображено в поемі “Сорок сім”. Число, винесене у заголовок твору, вказує на кількість населення України на час на! писання поеми (зараз кількість населення на півтора мільйона менша). Оця правда об’єктивної оцінки пере! бігу подій у масштабах усієї країни, пере! дана засобами художнього слова, прита! манна й ліро!епічному твору Олександра Бакуменка. Його поема — твір сатирич! ний, викривальний із чітко заявленою ав! торською позицією. Епіграфами до кож! ного розділу поеми взято рядки з Держав! ного гімну України на вірші Павла Чу! бинського, що підсилює полемічність висловлених думок. Напуття — поради, побажання досвід! ченої, мудрої людини нинішнім і прий! дешнім поколінням. Ось таким і є поетич! не “Напуття” сучасного українського письменника Олександра Бакуменка: Друзям щирим своїм побажаю добра, в добрих справах Вам зичу удачі, нескінченних чорнил, золотого пера у любові, як сонце гарячій! Вам бажаю шляхів, що не знають кінця у пустелях, в морях і на суші. Хай здоровими будуть чутливі серця! Хай радіють життю світлі душі!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
