Пам’ять · “Його творчий шлях — приклад чогось несподіваного й дивовижного”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Незгасна свіча
Слово Просвіти, №07 за 2013 рік
Життя видатного українського поета, літературознав" ця, правозахисника, політв’язня радянських концтаборів, лауреата Національної премії імені Т. Шевченка (посмерт" но), Героя України (посмертно) Василя Стуса пов’язане з Лубенщиною, що на Полтавщині.
толія Лазаренка Стус писав: “Я досі не знав, що таке солдат. Я не знав, що його треба і жаліти. Служу я в Лубнах, на Полтавщині, — хоч тут повезло. Маю стати зенітником, може, й піхота, але це не так важливо… Часу мало. Читати&писати нічого не можна. Оце важко. Хлопці&друзі в більшості розвинені, енергійні, і це скрашує смуток…” А ось уривок із листа до товариша Віктора Дідівського, написаного навесні 1960 року: “Ти цікавишся моєю службою. Вона — така ж, як була і в тебе — дуже приємна і дуже повільна. Відколи вже я тут, а пройшло тільки 3 місяці. Піхота частково мені до серця. Їй&богу, піхота бродить степами&лісами, яругами і вдень і вночі, і взимку і літом, і мені, в душі трохи романтику, це править за хорошу поживу. Скоро піду в перше “увольнение”, тоді стане на душі легше… Зараз у мене творчий застій. Єдине — пишу оце листи і то з великими потугами, щоб хоч трохи розігнати, розбурхати якесь отупіння, що в мені і навколо мене… Між ін-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
