Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ять · 18 лютого минуло 62 роки від дня народження Джеймса Мейса. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Політологія історії, або Народна освіта як чинник соціалізації громадян

Слово Просвіти, №07 за 2014 рік

створене якоюсь ворожою силою, зазвичай австріяками чи німцями, щиро вважаючи себе старшим братом українців — цих досить ку% медних чи гумористичних, не зов% сім справжніх росіян, які не здатні розвинутися на окрему націю. Як фахівець із ранньої історії україн% ської СРСР, я колись мав реагува% ти на це, коли покійний Дмитро Волкогонов (Дм. Волкогонов. Ле% нин. Политический портрет. В двух книгах. М, 1994), до речі, блискучому у всіх відношеннях, окрім того, що стосувалося т. зв. “національних окраїн”, зробив усі можливі словесні маневри, щоб просто ні в кого навіть не виникло думки, що тут існувало щось, ок% рім “європейської Росії” (Дж. Мейс. Ленін без України, або Дмитро Волкогонов як дзеркало російської демократії. — Сучас% ність. — 1995. — № 4). Проблема з історією не лише пошук фактів, ба, навіть таких, із якими треба бути згодними: істо% рія — це обов’язковий елемент на% ціональної ідентичності й потре% бує неминучих суб’єктивних рі% шень, а тому вона вимагає проек% цій теперішніх розумінь на періо% ди, для яких вони були абсолют% ними чужими. Чи міг Людовік Побожний думати про Францію як щось окреме від себе? Чи Рі% чард Левове Серце мислить по%ін% шому про Англію? Чи москов% ський цар Петро І, коли у XVIII ст. вирішує перейменувати його кня% зівство на російську імперію? Усі вони зовсім не мислили категорі% ями націй, але всі вони невід’ємні фігури своїх національних історій. Із Україною особлива пробле% ма. Навіть у 1950%х роках, коли з’явилися історичні розвідки з ук% раїнської історії, це не була справ% жня українська історіографія, а дуже підконтрольна і вкрай обе% режна візія радянської історії. Промовистий факт — більшість рецензентів підручників Укра% їни перебували в Москві. Загальна її схема була більш%менш позичена в ім% перських дореволюційних іс% ториків. На початку всі східні слов’яни були однією вели% кою щасливою родиною, ті, хто князював у “матері горо% дов руських”, були руськими, тобто росіянами, а не крий Боже українцями. Пізніше, під шкідливим впливом Речі Посполитої, у XIV—XV ст. ук% раїнці та білоруси розкололи% ся і сформували окремі пле% мена, та все ж історично зали% шилися невід’ємною части% ною “єдинокровного общє% русского народа”. І 1654 року “ві% ковічна мрія найкращих синів ук% раїнського народу” стала реаль% ністю, завдяки “національній визвольній війні українського на% роду під керівництвом Богдана Хмельницького. Гетьман%“измен% ник” Мазепа намагався знищити цю мрію за допомогою підступ% них шведів, але його славетно пе% реміг Петро Великий у битві під Полтавою, таким чином ствер% дивши це об’єднання. Українські сепаратисти (мазепинці), а за ча% сів СРСР — буржуазні націона% лісти намагалися створити свій уряд, але їх вигнали свідомі тру% дящі за допомогою братського російського пролетаріату. Звісно, були помилки та ексцеси на кшталт розвінчаного партією культу Сталіна, але загалом ра% дянський період був часом над% звичайного прогресу, як показує славна перемога у Другій світовій війні над гітлерівською Німеччи% ною. Щодо сьогоднішнього дня, то у всьому винні бандерівці, які пролізли до лав компартії, здій% снивши великий злочин руйну% вання СРСР. Це загальновідома історична схема, яка не нині народилася, але вона й далі закладається в уми самих росіян та активно ретран% слюється на українську аудито% рію. Важко сказати, скільки са% мих росіян вірить у цю нісенітни% цю, скільки українців її підтри% мують. Але таке враження, що переважна більшість. Саме з неї галузиться коріння великої ро% сійської месіанської ідеї, якою хворіє російська історіографія, що справно обслуговує російську міжнародну політику. Не вклада% ються у цю схему три голодомо% ри, які пережила Україна, особ% ливо Голодомор 1932—33 років, коли знищили цілий селянський універсум українського Чорнозе% му. Щодо цієї проблеми існує добре випробуваний ще під час Радянського Союзу набір “спец% засобів” з арсеналу т. зв. контр% пропаганди: замовчування, запе% речення, підміна понять. Старий радянський режим добре усвідомлював значення впливу народної освіти на фор% мування світогляду, тому матриці навчального процесу були спря% мовані саме на виплавку т. зв. ра% дянської людини. Вони були різ% номанітні за формою і досить схоластичні за змістом — від доб%

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин