Від першої особи · “Створення сучасного образу України — стратегічно важливий напрям інформаційного простору”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Знання заради гідності Від Енциклопедії українознавства до ЕСУ
Слово Просвіти, №07 за 2018 рік
70 років тому розпочалася підготовка першої в історії української Енциклопедії. Відтоді цей масштабний проект пережив кілька перетворень, відродився після Незалежності й три% ває як видання “Енциклопедії сучасної України” (ЕСУ). Над чим і як працюють наші енцикло% педисти, розповів керівник Інституту енциклопедичних досліджень НАНУ М. Железняк.
— Миколо Григоровичу, коли й чому виникла, як розвивалася ця грандіозна ідея? — Думка про створення такої енциклопедії з’явилася в Європі; в Україні підтримали цю ідею. Фактично це — один із перших спільних проектів науковців України та діаспори, які довго були роз’єднані політичним муром. Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) 1947 року започаткувало створення “Енциклопедії українознавства” (ЕУ) про життя країни та її етносу. На чолі редакційної колегії ЕУ були В. Кубійович і З. Кузеля, а серед авторів — такі видатні фахівці, як Н. Василенко-Полонська, С. Гординський, Ю. Шевельов, І. Огієнко, О. Оглоблін і десятки інших славетних учених, що опинилися в еміграції. Брак інформації та неповнота архівів завадили творцям ЕУ всебічно відобразити низку персоналій і висвітлити події. Тому новий керівник НТШ у Європі проф. Аркадій Жуковський 1995 року звернувся до Національної академії наук України з пропозицією продовжити це видання, доповнивши його матеріалами 1980—1990-х років. Це зумовило створення Координаційного бюро Енциклопедії сучасної України, яке 2004 року було реформоване в Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ. Редакційну колегію ЕСУ очолили І. Дзюба, А. Жуковський, О. Романів. У співпраці НТШ та НА- НУ народилося чимало спільних проектів, з яких найважливіший — 30-томна “Енциклопедія сучасної України”. Цю назву редакція трактує як формування цілісного образу України ХХ століття. Адже саме тоді діяли найвизначніші політики, були створені нинішні інституції, а світ визнав нашу державу. — Після виходу першого тому ЕСУ Ви назвали Енциклопедію су" мою знань, які необхідно засвоїти хоча б заради почуття власної гід" ності. Що насамперед вирізняє її серед інших довідкових, науково" пізнавальних видань? — Від інших книг вона відрізняється достовірністю й перевіреністю фактів, об’єктивністю їх відбору, науковістю відомостей та оцінок. Енциклопедії є не лише зручним джерелом отримання і засвоєння знань. Про них часто відгукуються як про еталонну вершину книгодрукування, своєрідну візитівку держави, навіть — її символ. Необхідно зазначити, що маємо давню традицію укладання енциклопедій. На думку знавців енциклопедій, “Ізборник Святослава” 1073 року, що містить матеріали з граматики, поетики, риторики, християнської моралі, можна вважати першою українською книгою енциклопедичного жанру. Серед відомих українських енциклопедій національної ваги є “Український народ в его прошлом и настоящем” (1916 р.), “Українська загальна енциклопедія”, “Енциклопедія українознавства”, “Українська радянська енциклопедія” за редакцією Миколи Бажана. Наш проект серед сучасних подібних видань — наймасштабніший; спираємося на досягнення попередніх, враховуємо їх особливості й недоліки. На сьогодні опубліковано 17 томів (до літери “М”), які розповсюджуємо по всіх культурних осередках України: бібліотеках, університетах, державних установах. Ознайомитися з нею можна і в Інтернеті, оскільки ЕСУ має електронну мультимедійну версію. — Неодноразово переконуємося в цьому, особливо — останнім ча" сом... — Так, минулорічна спроба “привласнення” Анни Ярославни (Анни Київської) як російської князівни, відсутність гідної реакції на таке нахабство вкотре довели, що відомості про Україну у світі недостатні й поверхові. Це можна сказати й про нашу країну, бо знання власної історії, мови, формування й утвердження національної свідомості, відтворення історичної пам’яті українського народу, побудова й захист інформаційного простору завжди актуальні. Про це красномовно свідчать події, пов’язані із зазіханням на територіальну цілісність України, які стали можливими передусім тому, що наша держава ще на шляху формування сильної згуртованої політичної нації. Приклад із Ярославною — це проблема заглиблення в нашу історію, системності її вивчення та розуміння. Втім, наше сьогодення також стає об’єктом маніпуляцій, його часто “анексовують”. Варто зазирнути до будь-якого російського довідника, енциклопедії чи, зрештою, російськомовної Вікіпедії, щоб прочитати, ніби Сергій Корольов та Ігор Сікорський — російські конструктори. Створення сучасного образу України, висвітлення життєвого шляху видатних представників нашого народу, їхніх здобутків, досягнень, доробку світового рівня, це — стратегічно важливий напрям інформаційного простору, зокрема й з погляду національної безпеки, одне з провідних гуманітарних завдань держави, яке і досі мають виконати інтелектуальні сили суспільства. Одним із напрямів такої діяльності є створення ЕСУ. Це багатотомний проект Інституту енциклопедичних досліджень Національної академії наук України. Передбачається видати 30 томів загальним обсягом понад 150 тисяч статей. — Що є визначальною особли" вістю саме цієї енциклопедії, як вкладаєтесь у поняття “сучасна Україна”? — ЕСУ — перша національна енциклопедія, що відтворює цілісний образ України в подіях, персоналіях, інституціях, установах, галузях діяльності від початку ХХ ст. до сьогодення. Тут переважає сучасний матеріал, особливу увагу приділено процесам і явищам, що характеризують добу державної незалежності України. Видання охоплює всі “виміри” життя країни, висвітлює сучасні погляди на історичні події. Основною ознакою ЕСУ є її україноцентричний зміст. З огляду на активізацію й загострення питань регіонального життя та євроінтеграції, ЕСУ актуальна тим, що на її сторінках представлено не лише різноманітні тематичні напрями, висвітлення яких створює образ України, а й охоплено всі регіони нашої держави. Авторами статей, до речі, є представники всіх областей і Криму; вони приділяють увагу не лише Україні в сучасних кордонах, а й іншим етнічним землям українців (Кубань, Донщина, Східна Слобожанщина, Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Берестейщина, Мармарощина, Пряшівщина тощо) та східним і західним діаспорним осередкам (Росія, Австралія, США, Канада, Аргентина, Бразилія та ін.). Тож ЕСУ сприяє нашій цілісності, відтак створює образ українського світу на противагу “русскому міру”. Чи не вперше в українській енциклопедичній традиції подаємо розлогі статті про історію кримських татар, їхню етнографію, фольклор, мистецтво, літературу, музику, архітектуру, політичні інституції, видання, найвидатніших особистостей, правозахисний рух цього одного з корінних народів України. Не оминули в ЕСУ й національних меншин — євреїв, поляків, греків, болгар та інших народів, що в різні часи за певних обставин осіли на українських землях... Ще однією прикметною особливістю Енциклопедії є пріоритетність матеріалів про визначні постаті. За цією ознакою ЕСУ претендує на роль своєрідного національного бібліографічного банку даних, адже на сьогодні не існує повнішого джерела інформації про видатних українців. Найбільше багатство нації — її люди, насамперед наукова, мистецька, культурна еліта, що мислить державницькими категоріями, працює на полі розвою своєї нації, шукає й знаходить об’єднавчі ідеї. ЕСУ — це енциклопедія про українців й Україну, написана українцями. — Для втілення такого задуму, крім інтелекту, необхідне неабия" ке авторське завзяття. Хто вони, ваші автори? — Хоча ми маємо вже непоганий архів, електронну базу даних, формуємо бібліотеку, та наше найбільше багатство — саме авторський колектив. Тим паче, що в нас усі статті — авторські. Неоціненну допомогу надають координатори ЕСУ в наукових установах, “вишах”, творчих спілках. Їхня праця є дуже важливою з огляду на персональний характер ЕСУ. Один том уміщує приблизно 3 тисячі статей, з них 50—70 % складають біографічні статті. А це не лише відомі особи, які нині працюють, творять, а й ті, хто вже відійшов в інші світи чи змінив місто, а то й країну проживання. На жаль, не в кожній установі є добрі архіви, не завжди ведеться історія навчального, науководослідного закладу, театру чи спілки. Тому спираємося на ерудицію й сумлінність авторів. Ми використовуємо знання й напрацювання краєзнавців, хоча, звичайно, основними творцями наших статей є науковці інститутів НАНУ, галузевих академій, університетів. Це ентузіасти, наші вірні й надійні помічники. Серед авторів і координаторів наших — всесвітньо відомі науковці, президент НАНУ Борис Патон, член редколегії й відповідальний редактор відділу “Астрономія. Космонавтика” Ярослав Яцків; Лю-
М. Г. Железняк
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
