Арт-калейдоскоп · “Кожен початок століття є певним прогнозом або переосмисленням міфу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
П Пррииххоовваанніі ввииттооккии ммііф фуу
Слово Просвіти, №07 за 2019 рік
У рамках майбутнього 100-літнього ювілею Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка спільно з Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України представлено виставку сценографа Андрія Александровича-Дочевського “Сценоманія-сценофонія”.
ня. Форма і є змістом. Нова форма — новий міф. І так без кінця, до скону часів”. А ось що художник розповів про свої окремі сценографічні роботи. “Король Лір” В. Шекспіра, Театр ім. Івана Франка,1990-ті роки: “Простір коробки був абсо= лютно відкритим з оголеною те= атральною машинерією. Добудова= ні технократичні деталі: галерея праворуч і ліворуч, тильна іржава сторона утворювали умовний пак= гауз. Інтермедійною завісою слугує мапа Євразії ХІІІ століття в тому незвіданому вигляді, в якому її уяв= ляли собі сучасники. Таким чином знищувалося відчуття часу – ми= нуле та сучасне одночасно. Король Лір (Богдан Ступка) на початку вистави мечем розсікав мапу на шматки, кидаючи їх своїм дочкам, в які вони куталися як в одяг. За розірваною мапою з’являв= ся проржавілий пакгауз — коро= лівство. У момент бурі іржава стіна розліталася в різні боки, ого= люючи піщану пустелю. Безліч етюдів з піском: посипання голови короля, фонтани з піску, — говори= ли про марність буття”. “Каїн” Дж. Байрона, Львівський духовний театр “Воскресіння”, 1993: “Виставу було створено в творчо= му тандемі з режи= сером Ярославом Ф е д о р и ш и н и м . Проект сценогра= фії складався так: велика металева ферма утворювала в плані величез= ний лабіринт. До ферми було при= чеплено мішковину і прядив’яні ка= нати, пофарбовані в колір червоної глини. Ферма на підвісах то зліта= ла вгору, перетворюючись на скелі, то зникала за порталом, показую= чи глядачеві тільки кінці обірваної тканини, що нагадували сталак= тити печери царства тіней, то опускалася вниз, що створювало піднесення з жертовниками, або лягала на планшет сцени, стаючи лабіринтом, по якому люцифер во= див Каїна. Після вбивства Авеля Люцифер кидав у руки Каїна велику матер’яну ляльку. Замість обличчя в ляльки була золота посмертна маска. Лялька ніби приростала до Каїна, стаючи вічною ношею”. “Вишневий сад” А. Чехова, “Театр Польський”, Бельсько- Бяла, Польща, 1996:
“Облуплений тиньк старих бу= дівель можна роздивлятися годи= нами, знаходячи в його “малюн= ках” цілі світи. Дякуючи цим спос= тереженням, я вигадав образ сце= нографії до “Вишневого саду” — перетворення старого тиньку у квітучий сад. Вигадуючи макет сценографії з режисером Сергієм Данченком, ве= лику увагу ми приділяли фактурі стін, що мали складатися з декіль= кох шарів. У другій дії, коли чеховські герої опиняються в саду, дощаті стіни піднімаються вгору, а крізь умовне напівпрозоре нашарування тиньку проходить контрсвітло — проек= ція сонячних плям, що утворює бі= лий імпресіоністичний сад. Саме середовище підказало думку про ремонт. На підлозі з’явилися газети, заляпані крей=
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
