Про-читання · “Давньоруська література за мовою іза ментальністю своєю є українською”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Мініатюри спрагле промовляння Дяк Олесь. Світ на узвишші: поезії. — Дрогобич: Коло, 2019. — 216 с.: іл.
Слово Просвіти, №07 за 2020 рік
грізне зиркаю з-під лоба — тітушки хвиль розгойдують човен”. Не можна також оминути питання про філософічність лірики. Розмисли про щодення, богошукальницькі мотиви, непроста філософія творчості: “я був щасливий і нещасний — два кольори мого життя”, “минає день і ніч мине / а доля/ одна в житті — до господа іти”, “до сповіді поета/ грішний — писав не пережитий вірш”. Тепер торкнемося питання про пейзажну поетичну мініатюру. Її слід поділити на дві частини. До першої віднесемо тексти, де діє сама природа: “так низько-низько ластівки літають — розколисали хвилі на воді”, “весняна повінь гупає у бубни — біжать струмків веселі хлопчаки”. Симпатичні замальовки, правда? Вчитуєшся у них і уява вимальовує бентежні картини. Водномить перед нами постає друга частина, в якій взаємодіють природа і людина. “іду з діброви дощиком умитий — погомонів із тіткою грози”, “спросоння вийшов на узлісся ґанок/ і перша думка — ось де рай земний”. Такою ж двочастинністю характеризується й інтимна лірика. Першоплановим, звісно, є вияв ніжних почуттів до жінки: “тобі співаю пісню про кохання — немов щасливий бузьок на гнізді”, “світаю віршами до вас — рядочки слів один за одним”. Але любовна лірика Олеся Дяка отримує шарм за щирий показ любові до матері: “сивоволосий а дитя — до мами горнуся у віршах”, “коли ще мама в очка поцілує — лиш океан у відповідь шумить”. Хоча тут ще можемо балакати про перетини любовної лірики та громадянськості.
3. Поєднувальне Переплетення у “світі на узвишші” маємо зримі й невидимі. Скажімо, читаємо мініатюру такого змісту: “схопив мене в обійми буйний вітер — танцюєм коломийку у степу”. Яскрава пейзажна замальовка? Погоджуся! Але водночас спостерігаємо і відсвіт громадянськості. Та підемо далі. Як на мене, то філософію і пейзаж поєднує цей текст: “снігом болю душу замітає — а від спеки годі й утекти”. Дехто, ймовірно, доплюсує сюди й інтимність. І, очевидно, матиме рацію. Близьким від істини він буде, коли вважатиме сув’язь пейзажу та інтиму — ознакою тексту: “морозу військо тупає ногами — твої вуста від льоду вберегти б”. Це так звана зрима поєднуваність. Зрештою, її сліди знаходжу і в інших поезіях.
4. Порівняльне Для неординарного вираження замислів віршар вдається до використання різних літературних тропів. Та чи не найчастіше надибую порівняння. Але говорити про їхню однаковість не доводиться. Виділяються, напевно, його взірці зі сполучниками на кшталт “як”, “мов”, “наче”, “ніби”, “немов”, “неначе”… “асфальту запах / трав зелений шепіт — а я живу як птах/ у вишині”, “пульсує в скронях спогадів струмочок — вистрибує із серця наче пструг”, “осінній дощ немов гуцул похмурий — з топірчиком плаями суне днесь”. (Відразу зауважу, що не добирав вдатностей для цитування, а навів рядки, які принагідно впали у вічі).
5. Ще раз про образне Та не тільки порівняльність причаровує. Добрих слів заслуговують метафори й епітети. Адже ці взірці тропів свідчать про точність та свіжість віршомислення. Хіба не на це спрямовані метафоричні зблиски: “прошкує терен за тобою”, “гризе молитву чорний птах”, “заснула кров у ріках сон-трави”? Чи не “примагнітять” до книжки епітети на взір “прощання манускрипт”, “трави ночі”, “містика тепла”, “пам’яті струна”, “піску кінь”?
6. Барвисте Ви, очевидно, помітили, що літературний критик уже цитував взірці кольорових екстраполяцій. Нічого дивного. Адже барви у слововиявах супроводжують усю книгу: “цвіркун співучий в душу заглядає — у світ зелений кличе назавжди”, “забрів у хащі лісу непролазні — там білі вежі снігу до колін”, “сніжинки до ліхтарика прилипли — немов забракло жовтого тепла”, “вуркоче птаха вічності молитву — до ока липне чорна далечінь”… А іноді автор поєднує кілька барв в одному лаконічному творі: “сорочку мама гладдю вишивала — в червоні маки білі рукави”.
7. Культурологічне Ще однією ознакою часовиміру є культурологічність віршів. І зосібна, поетичної мініатюрис-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
