Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Любов до рідного краю мусить бути вихована в серці, в душі кожного українця, і не лише дорослого”. 7 · с. 7сторінка оригіналу ↗

Українець із великої літери

Слово Просвіти, №07 за 2020 рік

Юрій КИСЕЛЬОВ, член Правління Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, м. Умань У січні виповнилося 78 років від дня народження видатного українського поета Івана Низового (1942—2011), уродженця Сумщини, який згодом деякий час прожив на Галичині, а переважну частину життя (майже 45 років!) — у найсхіднішому обласному центрі України — Луганську. Хоч би де Низовий мешкав, він був і лишався Українцем із великої літери, щирим і чесним патріотом рідного народу та держави. Про це яскраво свідчать сотні його віршів — блискучих зразків громадянської лірики, як-от: Затріщали підмостки й підпорки “вертепу” І змаліли клейноди комунних часів, І долинули грізно з козацького степу Відголоски забутих давно голосів. І зійшовся народ під Богдановим дубом, І Тарасовим словом народ мій прозрів, Щоб молитись Вкраїні під вічним Тризубом, Під вогнем синьо-жовтих її прапорів. Ці рядки Іван Низовий написав на зорі української Незалежності, коли нація була сповнена надіями, а на невиправно червоній Луганщині вже готувався московський реванш, що через роки матеріалізувався в колабораціоністській так званій “ЛНР”. Поет не дожив до початку новітньої російсько-української війни та тимчасової кремлівської окупації Луганська, якому присвятив свої сили, свою працю, своє життя… І хоча часи нині ніби давно не “комунні”, “вертеп” лишився все той же, злегка перелицьований і перефарбований із червоного на зелений. Багато поезій Івана Низового, написані 10, 20 і навіть 30 років тому, лишаються (на жаль!) незмінно акту­

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин