“Щоб мати майбутнє, слід пам’ятати і шанувати · своє минуле, хоч би яким гірким воно було”. Події, факти, коментарі · с. 2сторінка оригіналу ↗
Залишаться назавжди в пам’яті людській
Слово Просвіти, №07 за 2020 рік
Марія ПОРОХ, член РО “Просвіта” Світлини І. СУСАКА
Сесійна зала Косівської районної ради в останній день січня була багатолюдною. Тут зібралися містяни, вчителі та учні Косівщини, працівники Музею визвольних змагань, члени Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка, представники влади, громадськості, учасники та очевидці подій 1940—1954 років, воїни УПА, їхні родичі, а також репресовані за зв’язки з УПА з сіл Старого Косова, Вербовця і Смодної на презентацію книжки “Стежками Відважного і його побратимів”. Її автори — Парасковія Сусак-Курендаш, Оксана Швед, Володимир Куриндаш.
Захід розпочався співом Гімну УПА
“Зродились ми великої години”. Отець Василь Павлюк спільно з присутніми провів молитву на Боже благословення.
А потім була літературно-музична композиція у виконанні школярів Старокосівського ліцею та Вербовецької гімназії, в якій учні зіграли ролі вояків УПА “Відважного”, “Соломона”, “Грома”.
Надія Пасічняк звернулася до присутніх рядками свого вірша-присвяти “Воїнам УПА, моїм землякам”:
Присілок Волійця, Вербовець і Смодна Іще пам’ятають тривожні часи. Душа кам’яніла, текла кров холодна, Коли за свободу боролись сини.
На їхніх могилах хрести почорніли, І тужать за ними карпатські вітри. У вічнім спочинку уста заніміли — Сплять хлопці-повстанці, мої земляки.
Згадаймо сьогодні усіх поіменно, Хай мовиться тихо молитва свята. І чорно-червоні в жалобі знамена — Це слава і пам’ять героям УПА. “Стежками Відважного і його побратимів” — титанічна праця співавторів книжки упродовж 12 років, написана на основі спогадів старожилів сіл Старого
Євген ЛУПАКОВ, капітан І рангу у відставці, почесний голова Спілки офіцерів України
У лютому 2020-го виповнилося 102 роки з дня героїчної загибелі — розстрілу московськими окупантами біля конов’язі Олексіївського військового інженерного училища (нині Київський ліцей імені Івана Богуна) українських офіцерів, що відмовилися перейти на бік червоних.
Під командуванням Якова Гандзюка в 1918 році частини І корпусу вчинили потужний опір більшовицькому наступу на Київ з півдня. Два полки І дивізії міцно тримали в своїх руках Шепетівку, Рівне та Здолбунів. ІІ дивізія цього корпусу, спираючись на залізницю Жмеринка—Козятин, роззброїла цілий гвардійський корпусу складі двох дивізій піхоти та дивізії кінноти, що був під командуванням відомої большевички Євгенії Бош. Корпус прямував через Жмеринку на Київ.
Тож поки був у Києві український уряд,
частини І корпусу давали відсіч наступові численних большевицьких частин з півдня і заходу на нашу столицю.
8 лютого 1918 року, після
5-денного обстрілу Києва зі сходу та шалених боїв на вулицях, розлючені поразкою під Крутами окупаційні совєтські війська Муравйова увірвалися до міста. Почався масовий терор над місцевим населенням та військовими, які, розпропаговані до цього червоними агітаторами, відмовилися “воювати з братами росіянами”…
Після розстрілу тисячі їх зарили в семи так званих братських могилах, а фактично — ямах, у різних місцях Києва. Розстріляли і покололи багнетами навіть Київського митрополита Володимира.
Українські підрозділи залишили Київ. Разом з ними поспішно перебазувалися до
Косова, Вербовця і Смодної про учасників визвольних змагань, які полягли в роки опору більшовицькій владі, депортованих, котрі живими повернулися на рідні терени, членів їхніх родин, а також на архівному матеріалі (листи, довідки, публікації в газетах, журналах, книжках тощо).
Кожна сторінка видання — трагічна історія людських доль.
Відомо, що спогади з роками не прибувають, але є моменти, які не забуваються, і ними поділилися з присутніми Микола Ковалюк — племінник головного героя книжки “Відважного” (Юрія Ласитчука), коменданта кущової боївки; Петро Підлетейчук — один із тих, хто зовсім юним став на захист рідної землі, був засуджений до смертної кари, заміненої на 25 років тюрми, а сьогодні — голова Управи Братства ОУН-УПА Косівської районної станиці імені курінного “Скуби”, хорунжий (псевдо “Спартак”). Виступили також Ірина Дмитрівна Шепетюк-Ворощук — дочка засудженої Ганни Лепкалюк-Шепетюк (псевдо “Марійка”), Анна Семенівна Богдан — голова Косівської організації Союзу українок,
очевидиця показового суду в місті Косові над Дмитром Рабинюком (псевдо “Веселий”) та Петром Том’юком (псевдо “Підкова”), Василина Михайлівна Яремин-Чистюк — депортована сестра засудженої Марії Яремин-Цицак (псевдо “Щасна”), яка була заступником кущового та авторкою збірки поезій “Із днів неволі і журби”.
Боротьбу Миколи Гринюка, керівника кущової боївки села Вербовця за незалежність України, через 70 років продовжила Андріана Сусак, онука його рідної сестри Василини Гринюк-Розначук. Андріана — учасниця АТО, народний герой України, нагороджена орденом “За мужність” III ступеня, одна з героїнь документального фільму “Невидимий батальйон” (2017). У складі делегації українських дівчат-ветеранок вона відвідала штабквартиру НАТО, де розповіла міжнародній спільноті про війну України з Росією.
У залі не було жодного, хто б не пройнявся спогадами ветеранів, віршами, прочитаними В. Чистюк, які зворушували до сліз. Емоційності дійству надавали й щирі голоси дітей з ансамблю “Горицвіт” під керівництвом Дмитра Федорчука, проникливі слова ведучих Галини Риптик і Надії Пасічняк.
Роздумами і відгуками про книжку поділилися Василь Глібчук, Богдан Глібчук, Михайло Цьок, Роман Матейчук, Іван Сусак, Михайло Рабинюк, Уляна Павлюк. Свою подяку авторам книжки у листі-зверненні висловив львівський науковець, дослідник визвольних змагань ОУН-УПА Василь Гуменюк.
Володимир Козьменчук — начальник відділу освіти Косівської РДА, у своєму виступі зазначив: “Відрадно, що на такому зібранні дуже багато молоді. Виховання підростаючого покоління у національно-патріотичному дусі — невід’ємна частина навчального процесу. Керівники шкіл та вчителі сприяють і підтримують цей напрям, що особливо актуально сьогодні, у неспокійний для нас час. Щоб мати майбутнє, слід пам’ятати і шанувати своє минуле, хоч би яким гірким воно було. Наш обов’язок — підтримувати героїв, навчатися самим і навчати інших пам’ятати про загиблих і шанувати живих. Саме така книжка потрібна у навчально-патріотичному вихованні дітей, і я думаю, що вона стане підручником для нашої молоді”.
Від імені авторів Оксана Швед подякувала всім, хто долучився до видання книжки.
На завершення презентації Володимир Петричук та Михайло Мельничук нагородили грамотами та подяками Косівської РДА і районної ради авторів книжки та тих, хто безпосередньо допомагав у її виданні.
Сьогодні ми низько схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто воював, хто зберіг для нас горде ім’я українця.
Дякуємо всім тим, хто віддав найдорожче — молодість, здоров’я, життя за незалежність і побудову держави України, в якій ми зараз живемо.
Пам’ять про героїв — українських вояків початку ХХ ст., свято бережуть нинішні українські офіцери. Члени Київської організації Спілки офіцерів України з часу відновлення могил розстріляних воїнів доглядають за ними. Біля стін давньої Свято-Михайлівської церкви Видубицького монастиря вони щорічно вшановують їхній героїчний чин.
Рішенням Ради Київського міського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів та Проводу Київської організації СОУ 9 лютого на могилі Героїв відбулася церемонія їхнього ушанування.
До участі було запрошено військовослужбовців Київського гарнізону, студентів київських вишів та учні шкіл, патріотів-українців з громадських організацій та представників ЗМІ.
З ініціативи Українського інституту національної пам’яті та Міністерства оборони України ми вже неодноразово вшановували роковини їхнього героїчного чину. Але цього року нікого з представників нової влади і керівництва цих структур на вшануванні героїв, на жаль, не було…
Спілка офіцерів України запропонувала Українському інституту національної пам’яті, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917—1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до 2021 року” від 26.10.2016 № 777-р, “Про затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2017—2020 роки” від 18.10.2017 № 743-р; Постанов Верховної Ради України “Про вшанування Героїв України та інформування громадян України про подвиги українських військових” від 21.02.17 № 1857-VIII, “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році” від 03.12.19. № 325-IX та у відповідності до указів президента України: “Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016—2020 роки” від 13.10.2015 № 580;
Закінчення на стор. 5
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
