Театр · “Надзвичайно цікаво фантазувати і втілювати на сцені життя іншої, зовсім не схожої на тебе людини”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Момент перевтілення
Слово Просвіти, №07 за 2021 рік
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представив глядачам свою нову роботу – виставу “Сірано де Бержерак” в українському перекладі Максима Рильського.
П’єсу “Сірано де Бержерак” написано класиком французької літератури Едмоном Ростаном. Вперше її поставили на сцені ще у 1897 році, відтоді вона отримала всесвітню славу та була перекладена багатьма мовами світу. Це історія про непереборну віру в довершеність світу та переможну силу людської порядності. Сірано де Бержерак – не вигаданий персонаж, а поет-мрійник, який жив у ХVІІ сторіччі. Він був хоробрим, мав гострий розум, харизму та запальний темперамент. Своє бачення класичного твору Театр Франка презентував до сотої річниці існування. Режисером-постановником став народний артист України Юрій Одинокий. – Цю виставу до ювілею театру мав ставити інший режисер, – розповідає Юрій Дмитрович. – Прем’єра повинна була відбутися влітку, але через пандемію плани змінили. Керівництво театру запропонувало здійснити цю постановку мені. Роботу над виставою починали 1 березня минулого року, а прем’єра відбулася лише 23 грудня. Репетиції робили в складних умовах, адже пережили два локдауни, актори часто хворіли. Особливо складно було готувати сцени, де багато дійових осіб. У автора – це героїчна комедія, і ми вирішили цей жанр розкрити. Задали умовність – “театр у театрі”. Цьому допоміг сам сюжет. У п’єсі Ростана є директор театру Жоделе, якого я зробив режисером (професія режисера ще не була сформована в ті часи, але вже діяло щось подібне до Мольєрівської трупи з метром на чолі). Едмон Ростан написав п’єсу наприкінці ХІХ століття, а ми намагалися вдати, ніби вона написана в ті самі часи, коли відбуваються події п’єси. І що написав її поет Ліньєр про Сірано де Бержерака, який був легендою того часу. Ми граємо в таку гру. Про акторів можу говорити довго. Роль Сірано де Бержерака виконує Олексій
Богданович – потужний, талановитий і харизматичний артист. Він один із тих, на кому вже не перший рік тримається частина репертуару театру. Його любить глядач, якого актор дуже добре відчуває. Богдановичу було складніше за всіх, у нього велика роль, ми намагалися разом шукати стежку, якою цю роль вести. Працювати з таким артистом і відповідально, і дуже приємно. Шикарно працює Анжеліка Савченко (Роксана). В іншому складі роль Роксани виконує Олена Фесуненко-Івасів, яка створює образ по-своєму, але теж на дуже високому рівні. Обидві Роксани задають певний тон вже з перших сцен вистави. Крістіана грають Євген Нищук і Олег Терновий, з якими я працював раніше і знаю їхній потенціал. Сергій Калантай (Жоделе, він же Автор, він же Диригент і Суфлер) – потрясаючий актор, потрясаюча людина. Важливо, якою є людина в житті, як вона ставиться до своєї професії, до ролі. З цього складається основа. В іншому складі цю роль грає Михайло Кукуюк, з яким ми вперше зустрілись в цій роботі – дуже талановитий актор. Анатолій Гнатюк (Карбон де Кастель Жалу) – теж чудовий актор і людина, знайомий з ним давно. Для мене особливо важливо, що окрім роботи в театрі, він часто виступає на передовій з концертами для наших воїнів. До речі, я неодноразово запрошував через знайомих волонтерів на свої вистави бійців, які лікувалися у Центральному клінічному шпиталі ЗСУ. Багато з них тоді вперше побували в театрі. Думаю повернутися до цієї практики, коли завершиться карантин. У виставі чудово працюють майстри – Олесь Задніпровський, Володимир Нечипоренко, Ірина Дорошенко. Крім цих і інших досвідчених акторів у виставі задіяна майже вся молодь франківської трупи. Я ще багатьох не назвав, однак
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
