Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі 2 · “Будемо битися і боротися. · Ніхто не тікає і не панікує. · Просто тепер ворога і ми, і весь світ знає в лице”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

Хижаку не потрібна причина

Слово Просвіти, №07 за 2022 рік

Віктор ГРАБОВСЬКИЙ, письменник Либонь, так і мало статися, що Міжнародному дню рідної мови довелося продовжити урочий День Героїв Небесної Сотні. Адже з ласки Божої обов’язково стається саме вимріяне нами упродовж віків! Хоча й не перевелися серед патріотів ті, котрі чомусь не знають ані нашої історії, ані державної мови... Бандитизм у політиці, рейдерство в підприємництві, махінації в судочинстві – ось якою бачимо Україну по всіх змаганнях за громадянську гідність. А що тоді казати про культуру, мову, науку, освіту, якщо я вам, дорогий друже, не Рабінович?! Малограмотні українськомовні титри в різного ґатунку росомовних фільмах виробництва наших телеканалів – яскраве свідчення становища національної культури, як і духовного стану суспільства взагалі. На порозі – падлюча, загарбницька, шовіністична війна, в якій безперервно згоряють найпродуктивніші сили України, але мажори – “воїни доріг”, а героїчні витязі, захисники Батьківщини – з усіх телеекранів – лишень військові, що їх за несплату проїзду можна просто викинути з маршрутки... Замість “усе найкраще – мужньому солдатові, всі сили – для фронту” – наша держава демонструє цілковитий безлад у головах і зачерствілих серцях урядовців. Адже ніщо так не ганьбить Україну, як бурштиново-газові побоїща на її теренах. І це в час війни! То хіба світ може повірити, що громадянська гідність українській державі дорожча, ніж голодні кишені олігарррхів, які лише на бідах людських і наживаються?! Надто ганебна ця традиція тягнеться знаємо звідки... Але хіба не прийшла звитяжна пора нарешті геть обрубати мафіозні мацаки, що спеленали країну, аби назавше викорінити злочинне хабарництво?! Що стосується підлої загарбницької війни лжебратів наших, то, як стверджував ще тов. Маркс, політика Росії незмінна. Російські методи і тактика мінялися й змінилися, але головна мета російської політики – підкорювати і керувати світом – є та й буде незмінною. Московський панславізм – лиш одна з форм загарбництва. До речі, головнокомандувач їхній дав неабиякого маху, не оголосивши дату інвазії 15 лютого, що вважається законною у нас і в них як День ушанування учасників бойових дій на територіях інших держав. Оце ж і є найстрашніша рашистська хвороба, від котрої ніяк не можемо вилікуватися! Червива традиція хижацького рабовласництва. ЛИСТИ З МЕРЕЖІ Марія Бурмака: Ми не знаємо, яким буде наступний ранок. Скажу одне. Україна мала болючу історію. Буквально вчора меморіз нам показував той жах, що довелось пережити в 2014 р. Вже 8 років триває війна і обстріли, але насправді ж багато хто волів це не помічати. Хто їздив на Схід, той бачив розбомблені будинки і жах війни, я серед таких, я бачила і знаю. Що може бути страшніше, аніж те, що українці вже переживають протягом останніх 8-ми років, починаючи з подій Революції Гідності? Може бути різне. Будемо битися і боротися. Ніхто не тікає і не панікує. Просто тепер ворога і ми, і весь світ знає в лице. Тримаймося разом, друзі. Вадим Василенко: Географію розростання ракових пухлину вигляді “республік”, легалізованих Кремлем, у своїй промові російський упир теж окреслив – це українське Причорномор’я включно з Очаковом, який нібито “брали” солдати російського різника Суворова. За повалення пам’ятника Суворову він у цій промові ще й полаяв полтавців. Але Суворов і Варшаву “брав”, до слова. А тепер головний рупор Кремля возніс оду Сталіну й Берії (не в пропагандистському фільмі, а в “офіційному мовленні”). Російські м’ясники тепер цілком “легально” збираються повторити “діла великих”. Та українська земля їх поглине, як поглинала таких же, відколи Борисфен впадає в Понт Евксинський. Андрій Іллєнко: Бачу так. Метою Путіна було схилити Україну до виконання мінських угод. Тиснув, нагнітав, лякав, війська стягував. Але українці не злякались і капітулювати не стали. Коли це стало ясно, треба було якось відповзати і для внутрішньої авдиторії показати “велику перемогу”. Тому Путін вирішив визнати “днр” і “лнр”. З погляду реальності та українського законодавства нічого не змінилося – лінія фронту та сама, частина наших територій далі окупована, російські війська і так там з 2014 року. Що ж змінилося? Зашморг мінських угод нарешті знятий, а кремлівський цирк про “нас там нет” і “Росія – не сторона конфлікту” далі тривати не може вже за жодних обставин. З останнього випливає те, що Росія офіційно і без жодних “але” бере на себе ще один міжнародний злочин після анексії Криму – створення та “визнання” псевдореспублік на Донбасі. Чи буде спроба російського наступу з метою виходу на адмікордони областей? Москва використовуватиме цю погрозу як постійний фактор тиску і дестабілізації. Вони створюватимуть постійну зону напруги, але так було всі ці 8 років, нічого принципово нового. Коли імперія остаточно загрузне під вагою власних протиріч – тоді повернемо і Крим, і Донбас. Юрій Ковалів: 21 лютого минуло 80 років, як гестапівці розстріляли поетку Олену Телігу й Спілку письменників в Бабиному яру. За час Другої світової війни тут від німецької кулі загинув 621 націоналіст. Не забуваймо про це, особливо коли московський рашизм (нащадки більшовиків, тотожних нацистам, кадебісти) веде з Україною війну, оголошену Державною думою 1 березня 2014 р., а нині – новий масштабний наступ. Злютованість нації в таку мить – передусім. Поширюються провокації на її розкол. Пам’ятаймо слова Олени Теліги: “Кожний вистріл всередині нації є найліпшою музикою для серця ворога”. Слава Україні!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин