Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “У столиці немає місця пам’ятникам, скульптурам та меморіальним дошкам, які нам примусово нав’язувала радянська влада”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Очищення від “сталінського сокола” та “сталінського сатрапа”

Слово Просвіти, №07 за 2023 рік

Георгій ЛУК’ЯНЧУК У столиці триває процес декомунізації та дерусифікації. 9 лютого нарешті демонтували пам’ятник радянському генералу Миколі Ватутіну, що біля Верховної Ради України. Цю подію кияни порівнюють зі знесенням пам’ятника російському комуністичному вождю Володимиру (Ульянову) Леніну на бульварі Тараса Шевченка під час Революції Гідності. Якщо пам’ятник Леніну асоціювався з творцем радянської імперії – СРСР, то пам’ятник Ватутіну (сталінському сатрапу) асоціювався з рашистським міфом про велику “вітчизняну” війну і радянську армію-“визволительку”! Пам’ятник Миколі Ватутіну було споруджено над його могилою в Маріїнському парку. Це робота радянського скульптора Вучетича. Тож у столиці зняли пам’ятник цьому сталіністу – ще більшому м’яснику, ніж Жуков. Під час битви за Дніпро, яку очолював Ватутін, до бойових дій масово залучали “чорну піхоту” – нашвидкуруч мобілізованих, ненавчених та неспоряджених хлопців, яких кидали на загибель під час форсування ріки восени 1943 року. Сталінський сатрап “прославився” тим, що заради форсування Дніпра і взяття Києва до “7 октября” як подарунок тирану Сталіну втопив у водах Дніпра сотні тисяч так званих “чорносвиточників”, примусово забраних із сіл і міст лівого берега Дніпра молодих українців – від 16 років. (Так їх радянські окупанти-“освободітєлі” прозвали через те, що сталінська влада навіть не збиралася їх озброювати, одягати, навчати бойової грамоти). За сталінським баченням, ці люди були шкідливими і небажаними для його режиму і підлягали ліквідації, для чого було обрано холодні води Дніпра, німецькі кулемети та розривні снаряди. Втрати були такі жахливі, що навіть у фашистів не витримали нерви і вони, по суті, просто відступили з Києва в бік Житомира. Ця антилюдська масакра викликала природню ненависть до Ватутіна навіть серед українських комуністів та новоствореної “радянської” адміністрації Києва і влади радянської України загалом. І цілком заслужена кара за цей воєнний геноцид наздогнала Ватутіна на правому березі Дніпра, коли він з охороною рухався в напрямку вже зайнятих червоною армією позицій до Житомира. На трасі він потрапив у засідку, зумів втекти, але був важко поранений. Досі немає ясності, хто саме зробив засідку. Офіційна версія, що це були українські націоналісти, неофіційна – військові та офіцери тієї ж червоної армії, які садиста Ватутіна просто зненавиділи за вчинену бійню під приводом форсування Дніпра. Крім того, Ватутін брав активну нального відділу Українського інституту національної пам’яті, Андрій Тарасенко – голова політичної партії “Правий сектор”, Михайло Галущак – кандидат історичних наук, Богдан Бутковський – депутат Тернопільської обласної ради, Євген Карась – лідер руху “Суспільство майбутнього”. У цей день захисники взяли на себе обов’язок представити власне бачення того, як облаштувати Україну після перемоги, які геополітичні завдання перед нами постали й поставатимуть та як посприяти утворенню національних держав на рештках російської імперії. У блоці “Україна після перемоги: план внутрішніх перетворень” учасники розглянули питання післявоєнної відбудови України: внутрішньополітичні перетворення, які держава має пройти для встановлення балансу соціальної й національної справедливості, а також кроки, що дозволять створити сприятливий економічний клімат. Також йшлося про повне скасування московської ідеологічної присутності в Україні та демографію участь у здійснені штучного голодомору та війні проти залишків армії УНР і повстанців Холодного Яру. Нарешті у столиці стало на одну згадку про кривавий режим менше – страшного і гнітючого ідола рашизму в центрі Києва зняли. Щодо подальшої долі, власне, могили генерала Ватутіна, яка залишилася у Маріїнському парку під постаментом, то кияни пропонують перепоховати його тіло на Лук’янівському військовому цвинтарі. Напередодні в Києві нарешті прибрали пам’ятник ще одному сталінському фавориту – льотчику Валерію Чкалову. “Сталінський сокіл” випробовував радянські винищувачі та загинув під час польоту на одному з них у віці 34 років. Отримав звання героя Радянського Союзу після того, як нібито здійснив перший безпересадковий переліт з Москви в Ванкувер через Північний полюс. Сам пам’ятник Чкалову не викинуть на смітник. За рішенням Київської міської ради, він поповнить експозицію Державного музею авіації України імені О. К. Антонова. Україна продовжує прощатися з тоталітарно-імперським спадком. Радянських пам’ятників стає все менше. В Україні, зокрема в 2022 році, зносили пам’ятники Катерині II, Жукову, Суворову, Ломоносову, Пушкіну, Горькому, радянським “освободітєлям”... На черзі – інші пам’ятники, яким не місце в суспільному просторі України. Міністерство культури вирішило зняти з державного обліку низку пам’ятників діячам радянської доби, зокрема, в Києві дозволили демонтувати пам’ятники Кирпоносу, Фрунзе й Ковпакові, меморіальну дошку на честь маршала Георгія Жукова на будинку штабу округу, а також погруддя Олександра Бойченка, бюсти Боженка й Крупської. У КМДА мають також визначити місце, куди перенесуть пам’ятник Миколі Щорсу. Щойно рішення ухвалять – його втілять у життя. Щодо пам’ятника одіозному більшовику Щорсу. За словами заступника голови КМДА Володимира Прокопіва, який очолює робочу групу з вивчення питань усунення пам’ятних об’єктів, пов’язаних з історією та культурою росії та срср, із публічного простору міста Києва: “У столиці немає місця пам’ятникам, скульптурам та меморіальним дошкам, які нам примусово нав’язувала радянська влада”. Прокопів переконаний, що робоча група має найближчим часом ухвалити рішення щодо знесення ще трьох пам’ятників: пам’ятник Щорсу, пам’ятник київським більшовикам, які піднімали контреволюційне повстання проти УНР на заводі “Арсенал”, а також пам’ятник імперцю Пушкіну. Депутати Київради на засіданні також перейменували 31 вулицю, провулок, проспект та бульвар, назви яких пов’язані з росією та радянським минулим. Зокрема, проспекту Перемоги повернули історичну назву – Берестейський. Площа Перемоги тепер називатиметься Галицькою; Брест- Литовське шосе у Святошинському районі – Берестейським шосе. На світлинах: демонтаж пам’ятника Валерію Чкалову та знесення пам’ятника Ватутіну біля Верховної Ради

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин