Читацьке віче · с. 6сторінка оригіналу ↗
ФЛЮГЕРОГРАФІЯ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Слово Просвіти, №08 за 2005 рік
ТОЧКА ЗОРУ
До редакції надійшов лист відп. Деркача В. І. з с. Широке Дніпропетровської області, який подаємо повністю.
Можливо, зараз це здається старомодним, проте дотримуюся думки: людина не флюгер, а тому повинна бути послідовною в словах і діях. До чого веду? Ще задовго до ви' борів президента, виступаючи на форумі демократичних сил у Дніпро' петровську, В. Ющенко дорікав то' дішньому Президенту за те, що той не виконав своєї передвиборної обі' цянки про надання російській мові статусу державної. З цього можна було зрозуміти: в майбутньому це треба виправити. А вже коли став кандидатом у президенти, в його передвиборній програмі було записа'-но, що в разі перемоги він докладе неабияких зусиль щодо розширення сфери вживання мови сусідньої дер' жави. Очевидно, в розвиток цієї програмної засади нинішнього гаран' та його союзник і сподвижник О. Мороз і вніс до Верховної Ради проект закону № 3410 про надання російській мові статусу державної. Тож чи логічно й етично здійма' ти з цього приводу галас? В. ДЕРКАЧ, ветеран праці і голова Широків' ського осередку P.S. Між іншим, у своїй книзі “Україна — не Росія” колишній пре' зидент Л. Кучма застерігає всіх нас від цього непоправного, навіть убив' чого кроку.
В епоху доведення плюралізму до абсурду, на жаль, вистачає прикладів демократичної аномалії,
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ або точніше — аномальної демократії. Усі про всіх говорять; причому, все що хочуть. Нині це вже називається не банальним пліткарством, а різноманітністю суджень, що обґрунтовується правом на самовираження. Воно б і це ще можна було б терпіти, якби жовчне критиканство як побічний піняво-пліснявий продукт, що з’явився обабіч чистої помаранчевої хвилі, не став останнім часом модним засобом обливання нової, молодої, кількатижневої влади, якщо не брудом, то хоча б сумнівами і підозрами. Як відомо, газета “Слово Просвіти”, починаючи од 15 липня 2004 р. першою з українських (і світових!) мас-медіа опублікувала програми В. Януковича, П. Симоненка, О. Мороза, В. Ющенка. Варто звернути увагу читачів на публікації “Не всі програми — програми” (ч. 29 і 30 “СП”) та “Чим багаті кандидати” (ч. 31 “СП”). Програму кандидата в президенти В. Ющенка ми з подробицями подавали в розширених матеріалах під заголовками “Віктор Ющенко: Нам потрібно лише одне…” (ч. 31 “СП”) та “Програма, в якій чітко видно кінцевий результат” (ч. 32, 33, 34 “СП”). Чіткість кінцевого результату обумовлена в програмі кандидата В. Ющенка десятьма кроками нової влади назустріч людям: 1. Створити п’ять мільйонів робочих місць. 2. Забезпечити пріоритетне фінансування соціальних програм. 3. Збільшити бюджет за рахунок зменшення податкового тиску. 4. Рішуче руйнувати корупцію,
змусити владу працювати на людей. 5. Створити безпечні умови для життя людей. 6. Захистити цінність сім’ї, повагу до батьків і права дітей. 7. Сприяти духовності, зміцненню моральних цінностей. 8. Сприяти розвиткові українського села. 9. Підвищити боєздатність війська, повагу до людей у погонах. 10. Проводити зовнішню політику в інтересах народу України. Повторюю: цю програму Віктора Ющенка — кандидата на пост Президента України — було в подробицях надруковано в “Слові Просвіти” впродовж липня—серпня 2004 р. Тоді ще нікому не могло прийти в голову, що трапиться хоча б щось подібне до наступних помаранчевих подій. Але нині кожен бажаючий може самостійно порівнювати реальні кроки нової влади з програмними положеннями і робити власні висновки. Чесно кажучи, для висновків ще час не настав. Нова влада лише почала розгрібати “авгієві стайні” та ставити нових людей на керівні посади в головних галузях національного господарства. Нова влада лише почала розгрібати те, що нагромаджувалося роками. Немає жодних підстав порівнювати нинішнє керівництво України з флюгером. Немає хоча б тому, що команда В. Ющенка не пішла за роздмуханим попередниками вітром брехні й корупції, а дружно виступила проти цього “вітру”. Цілком очевидною є та-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
