Читацьке віче · с. 7сторінка оригіналу ↗
СЕНKСАНС, КІВАЛОВ І ВІДСОТКИ
Слово Просвіти, №08 за 2005 рік
Чому я люблю немовлят? А чому ж їх не любити? Беззахисні. За що люблю їх? Бо вони, новонароджені, — імморальні: чисті — не засмічені бур’янами батьківських міфів. Люблю їх саме за ось цю святу аморальність. Бо коли їхні батьки стоять навколішки, — хай і перед Орантою, хай і в самісінькій Софії Київській, хай і після інавгурації — вони вільно живуть, підрісши, безстрашно бігають. Ще німі, але щасливі. За що я полюбив Сен-Санса? Задарма — не за царство небесне. Старий умів-таки любити, не чекаючи на відповідь, — як малесенька дитина. І зумів сказати про своє вміння без слів. Чому згадав саме Сен-Санса? Я завжди розпочинаю слухати його витончені віолончелі, коли поза спиною мої колеги з будівельного цеху починають розчулюватися, реагуючи на телевізійні проповіді святеників. Отже, продовжую вслухатися у ритм звучання любові без відповіді, бо позиція номер десять у таблиці розрахунку загально-виробничих витрат будь-якого кошторису звучить так: “Збори та обов’язкові платежі”. Чому збори, а не побори? Не зерно. Однак зупинюся саме на поборах. Не збираюся ні з ким боротися, але податки з нового року на будівельні послуги — таки аморальні. Дурять нашого брата. Ой,
ЯКБИ Я БУВ...
дурять! Знову дурять. Витрати на вибори компенсують, чи що? Сто гривень до початку роботи, вісімдесят гривень до пенсійного фонду, а ще нічого ніхто не заробив й будівельної роботи зимою катма, — гуляють православні, святкують… А-от візьми в такий святковий революційний переможний час і заплати тверезо й від щирого серця оброчне, спробуй. І підраховуй чесно платню іншим, не як рахівник-благодійник Ківалов, — а без жодного кавалочка приписок, безплатно; тай грошей у бюджеті району ще чортма: початок року. От якби я був прем’єром, а не мізерним підприємцем, то скасував би цю чиновницьку дармівщину й увів би справжній єдиний податок і збирав би його — одномиттєво зі зняттям виручки — з кожного рахунку підприємця з усіма банківськими відсотками одразу, щоб не спокушати його, немічного, й мене, багатого до непристойності, — щоб і не думав, чи платити, чи не платити якихось десять чи п’ятнадцять фараонівських відсотків. Отримав свої кровні біля каси — й одразу знаєш, що з державою розрахувався і сам не ображений.
Олександр КОВТУН, с. Слобода Шаргородська
z
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
