«Просвіта» сьогодні · с. 9сторінка оригіналу ↗
ІЗ ДЕРЖАВОЮ — БУТИ ПАРТНЕРАМИ
Слово Просвіти, №08 за 2005 рік
ОСОБИСТІСТЬ
— Пане Ярославе, як оцінюєте стан справ у просвітянському русі загалом і на Львівщині зокрема. — “Просвіта” — потужна інтелектуальна організація. Я завжди підкреслюю, що наша сила як організації полягає в тому, що вона — структуризована: від сільського осередку і до централі — це єдиний організм. І цей кровообіг мусить забезпечуватися. Важливо, щоб просвітяни не зациклювалися на реґіональному середовищі, а зміцнювали контакти з колегами з інших областей, адже в кожному осередку робиться багато цікавого, є гарні ідеї, які варто запозичувати один в одного. Тому вихід на ширший загал не тільки в рамках області, а й за межі Львівщини — одне із наших завдань. Відбулася зміна влади. І народна демократична влада має розуміти, що будувати демократичне громадянське суспільство можна тільки через опертя на активність своїх громадян, і тут слід використовувати потенціал громадських організацій. Ми не маємо весь час бути прохачами: випрошувати приміщення, пільги на оренду, — ми маємо бути з державою партнерами: держава дає частину матеріального забезпечення, а громадські організації, зокрема “Просвіта” надає активність та інтелект своїх членів. І якраз поєднання сприяння держави із можливостями волонтерської праці громадських організацій дасть результат. Тоді влада матиме контакт із народом, опиратиметься на народ і зможе казати, що вона — виразник і представник народу. — Що вирізняє роботу Львів% ської організації сьогодні? — Разом із Центром національного відродження ім. Степана Бандери ми започаткували свято Героїв, яке відзначаємо в третю неділю травня. Спочатку свято відбувалося у Львові, тепер воно перенеслося вусі районні центри. Хочемо, щоб ця традиція поширилася і в селах. Цього року плануємо поєднати свято Героїв і фінальний концерт фестивалю патріотичної пісні “Сурми звитяг”. Уже третій рік у музеї архітектури в Шевченківському гаю на Співочому полі проводимо День матері, на нього збираємо понад 10 тисяч людей. До проведення таких свят долучаємо й інші організації. Ідея і суть нашої роботи — аби заходи, які проводимо у Львові, поширювалися на всю область. Адже кожне свято утверджує певну ідею. Ми не нав’язуємо форми проведення, — в кожного є свої думки, свої умови. Але, приміром,
ЗАЯВА
Як повідомили ЗМІ, в Україні засновано нову громадську організацію “Конґрес захисту української мови”. Статус її — “міжнародний”, форма публічного заявлення — “маніфест”, який було надруковано в кількох газетах. Безперечно: українську мову, доведену кучмівським режимом до занепаду вже в незалежній Україні, захищати необхідно. Держава сприяла подальшому зросійщенню країни, а мовне питання розігрувала, як політичну карту. За таких обставин стан української мови, її збереження і розвиток стали головною справою української патріотичної громадськості — Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка, головним статутним обов’язком якого якраз і є захист та утвердження нашої мови. Поруч із “Просвітою” активно обстоювала
“Просвіти” в політичних процесах. “Просвіта” була активною на виборах у 2002 році, вона була надзвичайно активною ще задовго до висунення Віктора Ющенка як народного президента: ми хотіли такого президента і для цього послідовно працювали. Просвітяни масово були членами дільничних комісій, спостерігачами на виборах, активними й наполегливими агітаторами. Ще перед першим туром ми визначили слабкі місця в окремих районах, де особливо утвердилися соціал-демократи і влада жорстко використовувала адмінресурс. Ми опрацьовували села, висилали групи наших відомих активістів. Увесь наш актив день у день працював у селах. У розпал тих баталій в офіс “Просвіти” закинули бойову гранату. Гадаю, — аби нас зупинити, залякати. Це був безпрецедентний випадок у Львові за часів Незалежності. Кореспонденти запитували, чи “Просвіта” й надалі чайно важливу й відповідальну справу, маючи відповідний рівень інтелекту й підготовки, вони не просто слідкували за дотриманням закону про вибори, але й залишили добрий слід і налагодили контакти з мешканцями Дніпропетровщини, які побачили, що люди із західної України не такі, якими їх показують канали Януковича. — Останнім часом просвітя% ни часто говорять про власну ні% шу в інформаційному просторі… — Із 1988 року видаємо газету “Просвіта”. Були різні етапи її розвитку: злет, великий тираж, потім спад, — але вона не припиняла виходити. Уже 5-ий рік газета виходить регулярно, має всеукраїнську передплату. Сформований потужний редакційний колектив. Газета прислужилася загальній справі на виборах: виходили спецвипуски, що подавали чітко визначений політичний напрямок. Дуже важливо — влитися в ін-
“Просвіті”, частина — власність міста, тож продовжуємо “воювати” з міською владою за передачу нам приміщення повністю. Хочемо зробити тут кінотеатр, аби демонструвати українське кіно, щоб проводити презентації, акції інших громадських організацій, з якими співпрацюємо. — Якщо детальніше про цю співпрацю… — Коли говоримо про демократичне громадянське суспільство, мусимо усвідомлювати: а що ж є виразником і каталізатором цього громадянського суспільства? Це — громадські організації. Щодо ролі “Просвіти” стосовно інших громадських організацій, то “Просвіта” завжди була об’єднуючим началом. 2 роки тому ми створили об’єднання громадських організацій “Українська альтернатива”, яке очолюю я як голова “Просвіти”. Встановлено добрі традиції співпраці з усіма структуризованими організаціями Львівщини. Думаю, це унікальне явище. Ми не створювали ніякої надбудови, правлінь, адже кожна організація має власні завдання, займає свою нішу. Тут конкуренції не може бути: сьогодні на культурологічній, духовній ниві місця вистачить усім, — аби вистачило наполегливості й ентузіазму. Та коли об’єднати зусилля організацій, то ефект від спільної роботи значно кращий. Сьогодні до об’єднання входить понад 20 громадських організацій. З ними в нас не просто епізодичні контакти, а постійна, планова робота: зустрічаємося двічі на місяць, відпрацьовуємо перспективу, розробляємо напрямки діяльності й конкретні заходи, об’єднуємо зусилля і втручаємося в певні суспільно-політичні процеси, проблеми життя області й міста. Наприклад, заслугою “Української альтернативи” є те, що нарешті у Львові виділили приміщення для створення музею національновизвольних змагань. Це питання не вирішувалося роками, та наша наполеглива жорстка позиція довершила цю справу. До речі, це приміщення на вулиці Лисенка, 23-а — історичне і дуже значиме, бо саме в ньому 136 років тому створено “Просвіту”. Сподіваюся, що разом із громадськими організаціями ми “відвоюємо” це приміщення для культурно-просвітницького центру “Просвіти”. Є чимало інших проблем, які ми спільно вирішували, і власне це — прояви громадянського суспільства.
z
Спілкувалася Леся ТКАЧ ставити запитання, — як, задля чого це робиться і чиє це політичне замовлення? Досить згадати: колись з одного РУХу стало три; з Українського козацтва — постало 12—16 організацій; лише нещодавно було відбито спробу розколу НСПУ; на наших очах множиться кількість партій, які беруть у свою назву “народна”… У цьому проглядається кучмівська тенденція “розділяй і владарюй”. Що ж до ж української мови, то, — ми глибоко переконані, — свята справа її захисту не може пов’язуватися ані з амбіційністю, ні, тим більше, з вирахуваним наперед практицизмом.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
