Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · с. 15сторінка оригіналу ↗

КАРМА ТАРАСА МЕЛЬНИЧУКА

Слово Просвіти, №08 за 2005 рік

вах дикого режиму, він здобув певність і право, щоб не “Не прирости до вітчизн чужих, А бодай прорости маками гарячими на твоїй, Україно, тернистій межі”. То були уривки з поеми “Калинові ключі”. Я чув їх — і не чув, я не знав, що вони написані 30 років тому, як і не відав того, що вони перебували у в’язниці за сімома замками наперекір волі поета. Ми пили міцний чай і розчавлювали в переповненій попільничці недопалки. Уся кімната була виповнена Тарасом, навіть шибки у вікні віддзеркалювали його обличчя. Поет, чия пристрасть і вогненне слово завжди хвилювали, скінчивши читати вірші, сидів принишклий і спустошений, зовсім не помічаючи, як до вікна крадькома заглядає світанок. Про що він думав? Про вже перейдені віхи життя? Чи про роки самотності, що чекають на нього? То була дорога в безвість або, може, у щось незрівнянно більше й значуще — повернення… (Див. мою книжку “З доріг далеких і близьких”. — К. В-во імені Олени Теліги. 2001. С. 146.). У серпні 1988 р. Тарасові Мельничуку виповнилося 50 літ від роду. Ми, кілька побратимів і шанувальників поета, відзначали його іменини в нього ж удома на кичері Мальцева. Була чарка та подарунки. Палкі обійми і зворушливі привітання. У дверях хати, наче розп’ята, стояла рідна матуся поета, згорьована і стражденна. А Тарас із нетерпінням чекав виходу в світ книжки поезій “Князь роси”. Чекав і не вірив, що вона може вийти… Книжка-таки побачила світ і дістала високу оцінку громадськості. Доробок поета був ушанований державною премією імені Т. Г. Шевченка. Визначний літературознавець Микола Жулинський у передмові до книжки поезій Тараса Мельничука підкреслив: “Треба бути геніальним поетом, як Тарас Мельничук, аби могти відчути і передати найглибшу сутність життя і самої людини… Його поетичний світ надзвичайно розлогий; в ньому немає ні часу, ні простору; він ширяє в віках, у наших віруваннях, в наших легендах, — це той світ нашого національного буття, нашого національного космону значимості її творів, де вдало поєднується далеке історичне минуле з майбутнім. Справді, Україні є чим пишатися, українці черпають натхнення від генія Українського слова — Т. Шевченка, саме це й відчувається в творах Лариси Олексіївни. І подарував тільки що видану книжку “Псалми Давидові” в перекладі Т. Шевченка. Також ідеї добра несе поезія Зіганшиної. Привітав її творчість словами Тараса Григоровича: “Налилося щедре моє жито, щоб мільйонами зерен прорости”. То несіть, шановна Ларисо Олексіївно, добро, яке віками несли наші слов’яни ще з трипільської сім’ї. Цим вечором змінюється животворний потік оновленої України. Коло друзів та однодумців зростає. Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець z су, що його емоційно і раціонально збагнув і пізнав поет: На мене суне чорна лавина, Я зібгався у грудку, Неначе жолудь, Жду, коли в мене проросте Україна.” І чи не тоді мені вперше спала думка про карму імені Тарас, відомого й дорогого кожному українцеві як щось святе. Неперевершено близьке й цінне. Що воно значить? Згадав стародавніх греків — бо ж воно від них походить, закодувавши в собі дивовижну енергетику. Тарас — це провідник, що веде до бентеги і сум’яття, завдає турботи, проявляючи прямолінійність і впертість, котрі межують із затятістю. Його карма кличе до рішучих дій, досягнення накресленої мети, водночас проявляючи підвищену чуттєвість і рішучість. І у цьому коді вся таїна поезії Тараса Мельничука, як, власне, і життя. … Раптово, як грім з ясного неба, Гуцульщину вразила страхітлива вістка: 29 березня 1995 року в Коломиї помер Тарас Мельничук. Як жив, так і відійшов у засвіти: в унісон йому бунтівниче вибухла природа, падав густий мокрий сніг, тужно трембітали в горах карпатських. Тарас Мелиничук міг би ще багато створити. На жаль, злий фатум передчасно обірвав його звитяжний і бунтівничий шлях… Щоб не згасла людська пам’ять про його безкомпромісність і щедру обдарованість, на Івано-Франківщині запровадили щорічну літературну премію імені Тараса Мельничука (1997 р.). Першими лауреатами стали Орися Яхневич, Дмитро Гринків і Михайло Василенко. Потім були увінчані премією Беркута карпатських гір відомі митці Ніна Гнатюк, Ярослав Дорошенко, Ярослав Ярош, Манолій Попадюк, Михайло Пилатюк, Олекса Різників. Премія ім. Тараса Мельничука розгалужується, наче дерево навесні, й набуває всеукраїнського значення. Співець Гуцульщини того вартий. Іван ГРИШИН(ГРИЩУК, м. Вижниця z НОВИНИ ПЕРЕМОЖЦІ ВЖЕ Є, АЛЕ ПРО НИХ НАРАЗІ МОВЧАТЬ Шевченківський комітет уже визначився із переможцями. Цього року лавреатів найпрестижнішої вітчизняної премії аж дев’ять. Найбільше їх у номінації “Література, публіцистика та культурологія”: Сергій Кримський, Михайлина Коцюбинська, Михайло Слабошпицький, Марія Матіос та Микола Воробйов. У номінації “Музичне мистецтво” перемогли львів’яни — Віктор Камінський та Юрій Ланюк, а в номінації “Образотворче мистецтво” — ужгородський художник Володимир Микита та авторський колектив скульптурного комплексу “Відродження”. Але переможцями всіх вищеназваних можна буде вважати лише після підписання указу Президентом України на початку березня, як це відбувається щороку. А 9 березня в приміщенні Національної опери України традиційно мало би відбутися нагородження. Хоча подейкують, що, нарешті, лавреатів будуть нагороджувати вдома, а не в столиці. ЗІРКИ ЗБИРАЮТЬСЯ В БІЛІЙ ЦЕРКВІ 25—26 лютого в Білій Церкві проходитимуть Дні української книги. Організатори обіцяють гала-концерт із участю Марії Матіос, детективіста Андрія Кокотюхи, братів Капранових, Андрія Куркова, Олександра Ірванця та Василя Шкляра. Це майже зірковий підбір українських письменників, врахавуючи, що більшість із них стало лавреатами багатьох конкурсів (Львівського Форуму, “Коронації слова”, “Книжки року”), а Курков щойно був членом журі берлінського кіноконкурсу “Берлінале”. ВЕЛИКІ КОНСПІРАТОРИ Відомі також переможці конкурсу “Книжка року’2004”. Правда, наразі лише організаторам, які затято мовчать, ігноруючи запитання журналістів, авторів, видавців і власних експертів. До особливо допитливих організатори лише усміхаються й інтригуюче просять зачекати до березня, а самі тим часом готують традиційний “BEST” — збірник найкращих рецензій та інтерв’ю, “присвячений” книгам-переможцям. “ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КВАРK ТЕТ” БРИТАНСЬКОЇ РАДИ Британська Рада в Україні здійснює новий проект — “Європейський квартет”, який “має на меті відповісти на запитання, якою була, є і буде концепція Європи”. Вперше буде розглядатися “нова” Європа — без центру. У рамках проекту буде проведено конкурс серед старшокласників та студентів, конференції та творчі майстерні. Конкурс оголосять наприкінці березня цього року. А до участі в конференції вже сьогодні зголосилися вчені й митці Польщі, Великої Британії, Бразилії, Франції, Словенії та Німеччини. ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ 21 лютого члени Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги традиційно вшанували пам’ять відомої поетеси та її чоловіка Михайла Теліги. Відбулися панахида та мітинг. Нагадаємо, що 1942 року Олену Телігу, її чоловіка та багатьох друзів — членів українського підпілля було розстріляно нацистами в Бабиному Яру. Поетесу було попереджено про загрозу арешту заздалегідь, але її моральний максималізм не дозволив виїхати з Києва. Теліга не погоджувалася рятуватися втечею після того, як у своїх віршах закликала народ боротися. Вона до кінця залишалася вірною своїм принципам. Друзі поетеси згадують слова одного з катів: “Я не бачив мужчини, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка”… Підготувала Марія КРИШТОПА z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин