Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

НОВА ВЛАДА: ПЕРШІІ ТРУДНОЩІ ТА ПЕРЕШКОДИ

Слово Просвіти, №08 за 2005 рік

УКРАЇНСЬКІ ВІЗІЇ Увага української спільноти — і міжнародної також, — прикута до перших кроків нової влади. Час ейфорії, коли гасло “Нас багато, нас не подолати!”, яке змусило колишній режим тремтіти й подавало надії багатьом на краще майбутнє, минув. Тепер на черзі — практичне втілення тих надій. Та, як і можна було передбачити, у різних прошарків населення, у різних політичних груп і бізнесових еліт ці надії та сподівання виявилися дуже різними, а нерідко — й протилежними. Завдання нової влади полягає в тому, щоб, по-перше, виконати бодай найгучніші власні обіцянки, дані народові під час виборів і Помаранчевої революції; подруге, консолідувати суспільство не тільки за реґіональними, а й, передусім, за економічними та соціальними інтересами. Опонентами нової влади не стали, всупереч логіці та гучним заявам, колишні супротивники по виборній кампанії. Бо, як з’ясувалося при пильнішому погляді, передвиборні обіцянки протилежних сторін у багатьох питаннях, надто соціальних, мало чим відрізнялись; отже, опонувати немає чому принаймні доти, доки нова влада не дасть для цього конкретних приводів. До того ж, ряди опонентів після поразки помітно поріділи: багато хто із впливових людей вирішив спробувати задовольнити власні інтереси в рамках політики нової влади, всіляко демонструючи лояльність до неї; інші — притихли, приголомшені гіркотою програшу, вичікуючи, що ж воно далі буде. Тому місце прихильників Януковича в опозиційному строю зайняли різні екстремально-радикальні групи на кшталт симбіозу сумновідомого братства Дмитра Корчинського та найпрогресивніших соціалістів під орудою невгамовної Наталії Вітренко. Комуністи Петра Симоненка традиційно залишаються опозиційними, хоча щодо режиму Кучми ця опозиційність була штучною, здебільшого словесно-пропагандистською, оскільки в принципових питаннях необільшовики в особі свого керівництва завжди йшли на змичку з тодішньою владою. Звичайно, не брати до уваги наявність таких сил, попри їхню незначність, було б помилкою. Проте в нової влади є інші, реальніші загрози й перешкоди. Їхні корені слід шукати в новому переформатуванні політичних еліт внаслідок нової суспільно-політичній ситуації в країні та в перших кроках різних відгалужень нової влади, яка ніяк не може крокувати в ногу. У чому ж полягають ці загрози й перешкоди? ПЕРЕДУСІМ, у неузгодженості позицій і дій самої влади. Поки що мало часу минуло, щоб серйозно оцінювати її перші кроки, надто у виконанні широко розрекламованих програмних обіцянок. Так, наприклад, Президент Віктор Ющен- РЕФЛЕКСІЇ Одна з можливостей самостійно заробляти гроші — надходження від реклами — для новачків рятівною соломинкою якщо й стане, то дуже нескоро. Бодай мінімального досвіду в цій царині вони не мають і тому, що друкованим виданням, яких утримують за рахунок держбюджету, заборонено надавати рекламні послуги. Уже не згадуючи про такі деталі, як давно поділений ринок реклами. Досі на державних харчах ЗМІ пожирувати не вдавалося. Це навіть тоді, коли гроші з бюджету надходили вчасно, а не з двомісячною затримкою, як зазвичай. Тому середня журналістська зарплатня в районних “вісниках”, “кур’єрах” і “голосах” рідко зашкалює за 300 гривень. Цілком нереальним тепер є вихід у світ лічених українськомовних громадсько-політичних видань у російськомовних Харкові чи штовхнути їх, зокрема зарубіжних, що негативно позначиться на інвестиціях в українську економіку. Отже, якщо говорити про реальну опозицію до влади, то її слід шукати серед учасників бізнесу, передусім, великого, яких торкнеться наведення законності в приватизаційних процесах і які можуть втратити ту частину власності, що здобута нечесно, але яку вони вже звикли вважати своєю кровною. При слабкому нині розвитку середнього й дрібного бізнесу це може вилитися в серйозні неприємності, оскільки олігархам важко погодитися з неминучими втратами. Тим більше, що опозиційні дії, враховуючи значні фінансові можливості цих груп, можуть завдати чималого клопоту. Ось чому владі слід, спираючись на розвиток так званого середнього класу, довести ображеним скоробагатькам амоній карті України. При цьому вони зовсім не беруть до уваги чітких та зрозумілих заяв Ющенка, що Росія — наша сусідка, що вона завжди буде нашим партнером, але взаємини з нею будуватимуться прагматично, на паритетних засадах із урахуванням інтересів обох країн. Цілком зрозуміло, що тут не можна скидати з рахунку можливі дії Москви на підтримку українофобських тенденцій, про можливість яких російські політики вже заявляють. З огляду на все це, загроза сепаратизму під личиною федералізації, активного протистояння українським інтересам, від-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин