Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

СЕЛО МОЄ —

Слово Просвіти, №08 за 2006 рік

Розписати б його вам, як писанку, вишити барвистим узором, як ліси, долини, потоки. Та в орнаменті буде більше темного, менше ясного. Село розкидане по горах, як зорі по небу. Не розрізнити вночі — де хата світиться, а де зірниця. А в долині воно вляглося понад Черемошем упродовж 13 кілометрів. І межує з селами Білоберезка, Ясенів Горішній, Великий Рожен, Яворів та ще одними Розтоками через річку Черемош на Чернівеччині. Як так вийшло? Двоє сіл з однаковою назвою, одне навпроти одного... ЛЕГЕНДА Одного літа на початку XV століття випали нібито сильні дощі. Та такі, що всі потоки переповнилися водою і почали заливати долину в підніжжі гір. Мешканці змушені були переселитися на деякий час у гори. А коли дощі вщухли, і люди Мешканець села Розтоки. Світлині понад 100 років повернулися додому, побачили диво — долина була поділена навпіл невеликою, але бурхливою річкою. Люди спробували йти бродом до своїх помешкань і питали: — Через (ріку) мож? — Мож, мож! — казали першопрохідці на той бік. Так і назвали прозору річку — Черемош. А розточене надвоє річкою село — Розтоками. Галицькі, мої Розтоки, опинилися на лівобережжі, а буковинські — праворуч. Леся Українка, їдучи на початку 1900-х через гору Німчич підводою до водолічниці в полонинській місцині Буркут, зупинилася від казкового краєвиду. Вона описала, що побачила в долині обабіч ріки щось таке дивне, таке срібне, ніби мрія, ніби казка в серпанку яблуневого цвіту, з виринаючими банями церков... Їй відповіли, що це — Розтоки. Але велика українська поетеса вирішила, що це видиво не має назви, воно — неповторне! У СВІТ Але в тій казці на галицькім боці мешкає 1991 особа. А Черемош біжить аж 80 кілометрів, наздоганяючи вниз по камінню хвильку за Родина Марії Влад. Марія сидить біля батька ПОВСТАНЦІ Вибачте за якість: фото початку XX ст. Онуфрій Луканюк привіз із Першої сві, тової війни у торбі “чорта” ської Армії. Не одна сотня повстанців полягла. У моєму районі — тисяча. Вони боролися і гинули в боях із німецько-фашистськими загарбниками і радянськими карателями. У межі з Розтоками легендарна з давніх часів скеля — Сокільське. Пам’ятає княжі часи, ординців, ватажка опришків Олексу Довбуша. 19 жовтня 1950 року стрілець кущової боївки, мій вічної пам’яті земляк Федір Бельмега був схоплений енкаведистами на самому верхньому хребті скелі над Черемошем. Рвонув разом із окупантами вниз із висоти 873 метри... 25 літ відстраждало в Сибірах на каторзі багато розтоківців. Серед них і моя тітка, Гафія Влад- Крильчук, — зв’язкова УПА. Відморозила ноги на лісоповалах у тайзі. Але рідної пісні, звичаїв, вільного духу кати так і не вибили з моїх краян. Радянська влада відразу знищила українську молодь, національну Церкву разом з усіма священиками. Більшовицькі посіпаки виконували план винищення непокірних гуцулів. Маленькою пам’ятаю велику зиму сорок сьомого. Сніг випав вищий за мене. Я з ґанку дивилася, як вивозили сусідів — Крильчуків — до Казахстану. Дід тримав на руках маленьку сирітку-онучку роздягнуту, босу, а баба щось ніби все в’язала тремтячими руками і говорила сама до себе. Казали, змилила розумом. Не повернулася з Караганди. Онучка просила в казахських аулах милостиню — вижили зі стареньким дідусем, вернулися в село. Але хати й садиби їм ніхто не віддав. І так було з багатьма сім’ями. Ложками, виделками викопували землянки в засніжених казахських степах. Менші й слабші там і гинули, а хто вижив, добрався до міста, пішов у шахти на роботу, хто куди. За підтримку повстанського руху радянські репресивні органи кого ув’язнили, кого повивозили. Зшивала по двоє ряден докупи і моя мама. Щоночі чекала, що нас вивезуть. Але Бог милував... Царства Небесного тисячам, що не повернулися! Їхнє майно розграбували. Багато радянських активістів стали потім жертвами відплатних дій ОУН-УПА. СІЛЬ ЗЕМЛІ Кажуть, 2500 років тому перський завойовник Дарій захопив усю Скіфію, а в Карпати не зайшов — спинили “горді, рослі горяни сильним, вишуканим відбоєм”. До речі, в гори далі Сокільського не добралися й кочові орди. А нападали на Червону Русь, себто Галичину, 26 разів, починаючи з XIV століття. Тоді ще мого села, може, й не було. Гійом де Боплан заносить його на свою карту 1500 роком. Так ось, біля Сокільської скелі є потік. Його називають Татарським, або Кривавим. Далі потоку гуцули завойовників не пустили. Кажуть, кров текла потоком, барвлячи Черемош нижче Сокільського. Карпати боронилися не лише від завойовників. Не дійшла в гори й панщина. Велике значення для економіки Галичини мало солеваріння. Є дані, що за сіллю до прикарпатського міста Коломия приїжджали навіть запорозькі козаки. Сам син Богдана Хмельницького, Тиміш прибував із цією метою. Та й не тільки з цією. 1613 року 300 козаків напали на коломийську шляхту. Вщент знищили поневолювачів. 1629 року реєстрові козаки Гришка Чорного разом із польськими військами знищили під галицьким містом Бурштином 800 ординців. Під впливом волелюбних настроїв, що поширювалися із Запоріжжя, Николай Оринчук парубкував до 50,ти років. Найбагатший, одружився на найбіднішій у селі Марічці, вдвічі молодшій від нього, і до 98,ми років прожив із нею у злагоді й любові Хлопці,бандерівці попросили перевдягнутися, аби піти до церкви. Дівчину, яка дала свій одяг, засудили на 10 років тюрми

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин