Постаті · с. 11сторінка оригіналу ↗
БЕЗСМЕРТНА СПРАВА ЛЕОНТОВИЧА
Слово Просвіти, №08 за 2006 рік
ДАТА
…23 січня 1921 року композитор Микола Леонтович був у Марківці, куди приїхав ще на початку січня відвідати батька — сільського священика отця Димитрія. Увечері того дня на подвір’я господи заїхала підвода з двома незнайомцями. Один із них був фурман Федір Грабчак із Кіблича, а от другий — незнана в тих краях людина в шкірянці й з обрізом через плече. Останній показав господареві виписане на сірому цупкому папері посвідчення оперуповноваженого Вінницької ЧК на ім’я Афанасія Гріщенка з безліччю печаток. Попросилися переночувати. Гріщенка поклали в одній кімнаті з М. Леонтовичем. На світанку пролунав постріл... Микола Дмитрович помер на батькових руках, стікаючи кров’ю… Підступне вбивство видатного композитора не залякало суспільства, як розраховували його ініціатори, а навпаки, за словами музикознавця Валентини Кузик, “збурило в мистецькій громаді дух опору, прагнення самим іти наступом на дику стихію руйнування й знищення діячів культури та й, зрештою, — самої національної культури”. Так, 1 лютого 1921 року (на дев’ятий день після смерті композитора) у Києві створено Комітет пам’яті М. Д. Леонтовича, який очолив видатний український композитор К. Стеценко (через рік його було перейменовано на Всеукраїнське музичне товариство імені М. Д. Леонтовича). Членами Комітету стали художник-символіст, мистецтвознавець Ю. Михайлів, композитори П. Козицький, Я. Степовий, М. Вериківський, Б. Лятошинський, Г. Верьовка, В. Верховинець, П. Гайда, вчений, фольклорист К. Квітка, вчений-теоретик Б. Яворський, видатний український поет, на той час — хоровий диригент П. Тичина, блискучий піаніст і педагог Ф. Блуменфельд, новатор театральної справи Л. Курбас, а також батько Миколи Леонтовича Дмитро Феофанович, дружина покійного Клавдія Ферапонтівна, його сестри Вікторія Леонтович та Олена Мончинська. Метою товариства стало піднесення і розвиток музичної культури в Україні. Саме за перші роки існування Товариства імені М. Д. Леонтовича народилися нові навчальні студії і школи, залунали голоси “Думки” і здивували пошуки мистецького об’єднання “Березіль” Леся Курбаса. Виникли прекрасні музичні квартети: струнний імені М. Леонтовича та пізніше — імені М. Лисенка, вокальні — імені К. Стеценка, Я. Степового, Л. Ревуцького. Розпочали свою роботу і знамениті “Вівторки”, на яких читали лекції вчені К. Квітка, М. Грінченко, А. Буцький, Д. Ревуцький, О. Чайківський, Юрмас (Ю. Масютін), А. Альшванг. Там же звучали твори музичної спадщини й сучасності, виступали заїжджі знаменитості. Пропагуючи національну школу, постійно пам’ятали, що українська культура — частина світової цивілізації і повинна якнайшвидше позбутися комплексів неповноцінної вторинності, хуторянства, тому з такою відповідальністю готувалися програми, присвячені Баху, Бетховену, Шуберту, Шуману, Брамсу.
Справжньою подією став вихід журналу Товариства “Музика” 1923 року, який був здійснений за редакцією Миколи Грінченка. У 1926 році розпочала свою діяльність АСМ — Асоціація сучасної музики, яку створили композитори Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, М. Вериківський, Ф. Надененко, М. Радзієвський та інші. Ще одним важливим напрямом роботи Товариства була постійна підтримка, попри всі кордони і заборони, творчих зв’язків із діячами культури Західної України. Починаючи з 1923 року, в Києві відбуваються так звані “Галицькі музичні вечори”, де звучать твори С. Людкевича, Б. Барвінського, О. Нижанківського, Ф. Колесси, Д. Січинського; проводяться вечори пам’яті І. Франка. Піком визнання діяльності Товариства стала організація 1927 року української експозиції на Міжнародній виставці у Франкфурті-на-Майні, де було представлено аж 391 експонат (музичні інструменти, нотні видання, макети оперних постановок, програмки та афіші), виступали українські співаки і прозвучала доповідь П. Козицького. Не забували члени Товариства підтримувати побратимів. Їм дивом удалося визволити в лютому 1922 року з Лук’янівської в’язниці музикознавця М. Грінченка та композитора Я. Лопатинського, учня М. Лисенка, перевезених із Кам’янця-
Подільського, віднайти конаючих від тифу дітей і дружину М. Леонтовича, врятувати від голодної смерті матір Я. Степового, бідуючих вдів М. Лисенка та О. Скрябіна, а також родину К. Стеценка… 1927-й став останнім роком існування Всеукраїнського музичного товариства імені М. Д. Леонтовича. Влада остаточно вирішила покласти край заграванням з “національною політикою” та навести більшовицький лад на мистецькій ниві України. У 1928 році, піддавши діяльність Товариства нищівній критиці на урядовому рівні, його просто ліквідують і утворюють ВУТОРМ — Всеукраїнське товариство революційних музикантів (адже ім’я М. Леонтовича для радянської доби було визнано неактуальним). Востаннє твори геніального українського композитора видавалися в 1970 — понад 35 років тому! Нове видання музики М. Леонтовича, створене згідно з авторськими текстами (без цензорського ока радянських культуртрегерів), містить близько 50-ти раніше не публікованих зразків, духовні твори, обробки колядок, оригінальні хори на вірші Г. Чупринки, і є, без сумніву, знаковим для нової України. На честь тих музикантів, поетів, художників, драматургів, численних подвижників, що не скорилися більшовицькому режиму та попри страх фізичного знищення згуртувалися у могутнє творче об’єднання, відбудеться урочисте зібрання. У програмі вечора прозвучать твори М. Леонтовича у виконанні молодого хорового колективу під орудою відомого диригента М. Юрченка, виступлять знані діячі української культури, також відбудеться оприлюднення архівних документів, які засвідчують причетність ЧК до вбивства Миколи Леонтовича, представлення фотографій 80-річної давнини. Програма підготовлена спільними зусиллями Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка, Національної спілки композиторів України, Національної всеукраїнської музичної спілки України, Київської організації НСКУ, Академії керівних кадрів, видавництва “Музична Україна” та Київського міського будинку вчителя.
z
Олександра ТИМОЩУК
Нині виповнюється 85 років від дня утворення Всеукраїнського музичного товариства імені М. Д. Леонтовича — знаменного й потужного культурного явища доби Українського Відродження початку ХХ століття, безжалісно знищеного тоталітарним Молохом. 27 лютого о 18.00 у столичному Будинку вчених відбудеться урочистий вечір пам’яті композитора Миколи Леонтовича та презентація нового видання збірки “М. Леонтович. Хорові твори”, здійсненого видавництвом “Музична Україна” (редактор-упорядник — музикознавець, кандидат мистецтвознавства, лауреат премії імені М. Лисенка Валентина Кузик).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
