Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації · slovo.prosvita.com.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗

РІДНОМОВНИЙ ПРОСТІР

Слово Просвіти, №08 за 2006 рік

ПРЯМА МОВА — Хочу, аби кожен із нас у словосполученні “рідна мова” з особливим почуттям, особливим наголосом вимовляв слово “рідна”. Воно найпосутніше, найакцентованіше, — прив’язане до роду. Якщо ми зрозуміємо, що рідність і спорідненість, і родинність, і все те, що несе в собі корінь “рід”, є визначальним, то тоді ми усвідомимо, що все те, що є запозиченим, не дає можливості людині бути причетною до того масиву, який називається рід, плем’я, етнос, нація. Я особисто виокремлюю слово “рідна” як домінантну річ. Міжнародний день рідної мови був проголошений нев нашій державі, а міжнародними інституціями. Фактично цей день покликаний захищати національні меншинні мови, які загрожені. У нашій українській ситуації парадоксальним чином склалося так, що рідність мови ми не сприймаємо як щось визначальне і щось обов’язкове. Тобто можна, користуючись чужою мовою, не відчувати себе чужинцем на цій землі. Нам довгий час нав’язували, що чуже — це добре, це не зле: будеш знати чуже, будеш мати кар’єру. Чужою мовою відокремлювали тебе від масиву, закцентовували на твоєму особистісному, пропонували тобі твої власні варіанти життя… Рідність мови була, а якщо говорити відверто, то й посьогодні є, — необов’язковою складовою твого особистого “я”. Ти ніби навіяний вітром, принесений на цю землю, безкореневий, можеш легко співіснувати з будь-якими іншими етносами, не відчуваючи тієї космічної програми, — бути українцем. Бути відповідним своєму призначенню, бо не ти — сам по собі, — вибирав цей народ, цю землю, цих батьків, які дали тобі причетність до рідної мови, яка, власне, тебе й виокремлює серед інших, багатьох. Рідна мова — це перша ознака твоєї відмінності від всіх інших племен, націй, етносів, родів, — саме рідна мова! І тому в опозиції “рідне і чуже” якраз і закладена лінія твоєї поведінки. На рідне ти повинен реагувати як на зобов’язуюче. Чуже — уже відокремлює тебе. Чуже тобі накидається. Чуже нам нав’язується. Чуже сьогодні заполонило Україну. Здавалося б, що із незалежністю ми проблему чужого й свого повинні були б вирішити. Рідного й нерідного, спорідненого й відчуженого — ми повинні були б ці опозиційні пари розвести давним-давно, і, як усі європейські нації, сказати: “Так, ми українці, ми будували цю державу як механізм самозахисту рідного простору — чи це географічний, чи інформаційний, чи економічний, чи це мовний простір… Це дуже суттєві пріоритетні речі, які, власне, всі європейські нації зреалізували. Ми — не зреалізували, більше того, — відійшли від того проекту, який закладався, коли здобували незалежну державу. Ми відійшли… Держава сьогодні — це щось таке сурогатне, — тож у чому небезпека криється для України? У тому, що ми, не розв’язавши проблеми рідного, тобто рідномовного, тобто єдиного, єдиномасивного, — занадто захопилися глобалістичним. Що, скажімо, робить Росія? Що роблять інші нації? Ті етнічні вкраплення, які у них є, вони принатурюють, роблять їх своїми — не в опозиційності існування, а в спорідненості, даючи можливість меншинним етнічним групам існувати в своєму мовному варіанті. Робимо це й ми, сприяючи грекам бути греками, гагаузам — гагаузами, але ми не повинні потурати шовіністичним настроям тих етносів, які домінували над нами і прагнуть зберегти це домінування. Ось чому “Просвіта” скликає свої “круглі столи”, робить усі інші заходи, усі свої звернення, — ми маємо оберегти і оберігаємо рідномовний простір. Ось чому Національна рада з питань культури і духовності, до якої я входжу відповідно до наказу Президента і очолюю експертну комісію з питань мовних, виробила цілу низку рекомендацій для того, щоб рідне стало рідним. Щоб дистанція між українцем і рідним, яке він успадковує, до якого він причетний на генетичному рівні, була подолана. Щоб рідномовний простір був єдиний, не був почленований, щоб одвічні українські комплекси не супроводжували нас, не передавалися нашим дітям, щоб не доходило до таких абсурдів, як дійшло в Політехніці Одеській, де українську мову викладали… російською! До такого не доходили ні за російської імперії, ні за радянської! Українська мова для українців, народжених на цій землі, потрактовується і перефільтровується чужою мовою! Більшого абсурду вже не може бути! Ось чому й урядові, і Президентові, й іншим структурам варто визначитися, якою має бути мовна політика в нашій державі, аби ми не відчужувалися, а споріднювалися в тому єдиному масиві, який називається українська нація. Усі ми визнаємо, що наша рідна мова переживає важкі часи, і Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Т. Шевченка їх означило так: “Громадянське суспільство і державна мова. Стан. Проблеми. Перспективи”, провівши “круглий стіл” разом із Головним управлінням внутрішньої політики КМДА та Експертною комісією з мовної політики Національної ради з питань культури та духовності при Президентові України 21 лютого, — в Міжнародний день рідної мови та виробивши “Рекомендації...” (див. с. 4). Слово голові “Просвіти”, народному депутату Верховної Ради Павлу МОВЧАНУ. Гуцульські Розтоки Стор. 8—9 Повертаємо імена Стор. 12 Аррівідерчі, Умбріє! Стор. 14 УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 766 383 грн. 45 коп.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин