Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Цікаво знати · с. 15сторінка оригіналу ↗

Продовжуємо друкувати матеріал нашої авторки про місяці року та прикраси до кожного з них. Цього разу читайте розповідь про квітень— серпень, а також історію чи не найдавнішого у світі ремесла — гліптики.

Слово Просвіти, №08 за 2006 рік

Продовження. Поч. у ч. 2 за 2005 р. Четвертий місяць, апреліс… У його назві чується латинське ap- prime, тобто “надзвичайна”, “особлива”. Чому? Тому що богинею цього місяця була Афродіта Анатолійська. Іще етруски, що мігрували на італійську землю з Анатолії, принесли з собою надзвичайне обожнювання весняної краси природи, буяння квітів і трав, лагідного сонця, чеснот весняних почуттів. Усе це втілювала юна богиня вічної краси, аппріма Афродіта. На її честь, упору її місяця, молодь проводила змагання з танців, співів. Складали вірші, в яких змальовували богиню з довгим золотим волоссям, куди вплетені квіти, трави й яскраві ніжно-зелені камінці-демантоіди. Демантоід — благородний ювелірний різновид зеленого граната. Має дуже сильний блиск, подібний до діамантового, за що й отримав таку назву. Високоякісний демантоід у природі зустрічається дуже рідко, тому його навчилися синтезувати. Такий він також дуже популярний. Іноді мода на нього згасає, однак завжди цінується ніжно-зеленуватий колір каменя. Він має лікувальні властивості й допомагає відновлювати чутливість оболонки ока. П’ятий місяць присвячено богині, матері бога Меркурія, і це майюс, тобто травень. Богиня Майя Майєста (верховна) — найвище божество весни, шанувалася надзвичайно. Маївки-пікніки на природі — на її честь. Традиція плести вінки з квітів і трав — на її честь. Звичайно ж, і коштовний камінь їй присвятили відповідний — смарагд. Смарагд, смарагдос, ізумруд — останнє зі слів виводять із давньоперської назви мінералу “зуммурунді”. В античному світі смарагдос цінувався більше, ніж діамант, якщо він мав насичений зелений колір. Тому залишилося чимало свідоцтв захоплення смарагдом відомими в історії античного Риму персонами. Дружина римського імператора Калігули мала повний гарнітур прикрас зі смарагдів. Його вартість складала 40 тонн срібла. Далі: у скарбниці Ватикану зберігається легендарний монокль імператора Нерона. Це лінза, виточена з рідкісного за розміром і чистотою забарвлення кристала смарагда. Легенда чи правда — стверджують, ніби крізь той монокль імператор спостерігав “у смарагдовому світлі” за розвитком пожежі, що поглинала Рим. Юніус, шостий місяць — у ньому також царює жіноче божество. Верховна богиня Риму, що любила свій народ дуже щиро. Вона, Юнона Луцина (Світла), виводила на світ божий дитину при пологах. Вона, Юнона Соспіта, поспішала дарувати підтримку смертному, що вже втрачав останню надію. Вона, з одного боку, войовнича Юнона Популона, що стояла на сторожі Римської імперії. Аз другого — вона Юнона Руміна, яка терпляче допомагала виходити слабеньке дитя. Врешті вона Календарія, а ми вже знаємо про приборкання часу і можемо здогадатися, хто підтримував смертних у довготривалій справі з тенетами. Юнона — охоронець сімейного вогнища, ладу в домі. Тому найкращим подарунком на весілля вважався виріб із присвяченого Юноні сардонікса. Сардонікс — це має бути агат, який складають три прошарки: ніжно-рожевий онікс (від грецького “оніхіон” — ніготь); темно-червоний сард та білувато-блакитний сапфір. Усе це різновиди благородного ювелірного халцедону. Античні майстри різьби мініатюр на камені називали їх pietra duro, тобто “той, що зберігає твердість”. Мали на увазі, що камінь досить пластичний для різьблення і при цьому досить твердий, щоб зберігати вирізане зображення. Найкращі камеї зроблені з сардонікса. На них існувала шалена мода, а вартість високохудожньої камеї, вправленої у перстень чи брошку, могла значно перевищувати вартість кращого персня зі смарагдом. У другій половині календаря домінує принцип порядкових чисел. Римляни застосовували його, коли ще рік складався з десяти місяців і починався у березні. Липень опинився п’ятим і латиною, відповідно, його називали Квінтіліс (Qu- intilis у перекладі — “п’ятий”), а серпень — Секстіліс (Sextilis) — “шостий”. Цих назв історія не зберегла, а решта живуть, літера до літери, в сучасному англомовному календарі: “сьомий” — September; “восьмий” — October; “дев’ятий” — November; “десятий” — December. У 46 р. до н. е. за правління Юлія Цезаря було модернізовано літочислення та введено юліанський рік. Календар ушанував Цезаря: було стерто назву Квінтіліс і вписано Julius. До того ж, коштовним символом для липня — Юліуса був сапфір. “В долоню впала із небес лазурних магічна зірка синьо-голуба”. Кристал слугував атрибутом верховного бога Юпітера Луцетія — Світлодайного, котрий вважався покровителем Цезаря у справах державотворення. Існує навіть легенда про нездоланний талісман Цезаря, перстень із сапфіром невимовної краси. Це був дарунок Клеопатри зі скарбниці Птоломеїв. За трагічним збігом обставин Цезар не мав його при собі, коли заколотник Брут підняв ножа на колишнього соратника. Цезар загинув, а перстень відтоді зник назавжди. Так чи ні, але такий уже він, сапфір, що сяє в містичному ореолі. Отже, про “магічну зірку” липня. Сапфір — назва, яка має декілька витоків. “Сипру” — той, що дряпає. Це слово підкреслювало високу твердість каменя у Вавилоні, а “саппир” із таким самим значенням — у Давній Іудеї. Справді, найвища після діаманта твердість (9 балів) дозволяла сапфіру, як і іншим різнозабарвленим різновидам корунду, залишати подряпину на решті ювелірного каміння. Тому здавна корунди використовували як експертний матеріал при тестуванні коштовностей: сапфір міг подряпати лише діамант, при тому, що сам сапфір залишав подряпини на всіх каменях, за винятком діаманта. Античним грекам належить “сапфейрос”, у перекладі — синій, блакитний. Таку назву міг отримати який завгодно дорогоцінний камінь відповідного забарвлення, навіть непрозорий лазурит, що цінувався тоді дуже високо. Щодо римлян, то з усіх синіх і блакитних дорогоцінних каменів вони вважали найкоштовнішими сапфіри, яскраво та густо забарвлені у волошково-синій колір. Їх ніжно називали волошками — cya- nus. Ще можна пригадати вживану в Давній Русі назву яхонт, що її застосовували до всіх різнозабарвлених ювелірних корундів разом із сапфірами і рубінами. Сапфір — камінець із сюрпризами. Наприклад, дихроїзм — властивість кристалу виявляти синє забарвлення в напрямку видовження, а зелене — у поперечному напрямку. Сапфір може бути астериксом, і це означає, що в ньому присутні тонкі, наче голки, кристалики рутилу. Вони можуть зростатися, як промені зірки. У цьому випадку в глибині гранованого каменя справді сяє та переливається синьо-голуба магічна зірка. Сапфіри-астерикси здатні закохати в себе до безтями. В історії є чимало випадків, коли дуже заможна людина віддавала за них усе до останньої нитки. Проте містично налаштовані романтики закликають убачати в синьому трипроменевому астериксі втілення девізу Віра—Надія—Любов, на яких тримається добро у Всесвіті. У буддійських країнах панує думка, що споглядання подібних сапфірів під час медитації наближає до пізнання, навіть фізичного відчуття Абсолюту. Саме це — одна з причин присутності сапфірів на зображеннях у буддійських храмах. Щодо мінеральних музеїв, то вони вважають престижним мати подібні дива природи під склом власних вітрин. Знамениті кристали “Зірка Індії” (563 карата) та “Зірка опівнічна” з фіолетово-чорним відтінком — окраси Музею природничої історії у США. Сапфір має надзвичайно високий рівень символіки в біблійних текстах. Бог іудеїв з’являється пророкам в одкровеннях не інакше, як у “хмарі сапфірній” або “на троні, начебто з сапфіру”. Можна пригадати, як Мойсей уперше отримав нерукотворні скрижалі. Але розбив їх у розпачі, побачивши відступництво власного народу. Тож мали їх відтворити. Цього разу, за історичними хроніками, було взято дві пластини з лазуриту, на яких заповіді викарбували шаміром, різцем із корунду. Так з’явилися на світ Божий легендарні “сапфірові скрижалі”. Сапфіри прикрашають корони, держави, скіпетри європейських

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин