Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Замки України · с. 16сторінка оригіналу ↗

МУКАЧІВСЬКИЙ ПАЛАНОК

Слово Просвіти, №08 за 2006 рік

ЗАКАРПАТТЯ огутність замку в княжі часи визначалася одним важливим елементом — наявністю колодязя. Адже без питної води тривалої облоги ніхто витримати не міг. Тому князь Корятович віддав наказ копати колодязь. Але це було неймовірно складно, оскільки замок розташований на дуже високій горі. Відтак ніхто навіть не брався до роботи. Лютував Корятович, йому хотілося бути могутнім. Тоді він сказав, що заплатив би мішок золота й самому чорту, лиш би на замковому подвір’ї була криниця. Після цих слів одразу з’явився дідько, який погодився на таку угоду. Викопали криницю 85 метрової глибини, і була там джерельна чиста вода. Проте за той час збіднів князь так, що вже не мав цілого мішка золота. А чорт наполягав і дуже лютував, що не виконується умова. Корятович у розпачі кричав: “Забирай мою душу, але мішка золота я не маю”. Випадково почув ці слова слуга. Вочевидь, він був кмітливіший за свого господаря, тож одразу зрозумів, що в угоді не зазначалося величини мішка. Корятовичу порада дуже сподобалася, і він віддав чортові мішечок, у якому помістилося лишень кілька золотих монет. Зрозумів нечистивий, що його вміло обдурено, і розлючений кинувся у криницю. Якщо ви колись буватимете у Мукачівському замку, то обов’язково нахиліть голову до криниці й почуєте, як чорт страшно завиває і кричить: “Золота, золота!!!” Замок у Мукачеві (Закарпаття) видно здалеку, бо він розташований на високій горі. Його побудували, щоб захищати торгові та воєнні шляхи. Один пролягав крізь Верецький перевал (у давнину його називали Великими руськими воротами), він виходив у Середньо-Дунайську котловину, з’єднуючи її зі Східною Європою. Імовірно, що укріплення на горі було вже в ІХ—Х століттях, і воно слугувало для захисту кордонів Київської Русі за Карпатами. З часом укріплення розрослося до розмірів феодального замку. Його збудував руський князь Федір Корятович. Володіння цього князя були захопленні литовським князем Вітовтом, тож йому довелося шукати притулок на Закарпатті, яке до цього часу належало угорським феодалам. Але 1396 року Сигізмунд (угорський король) подарував Корятовичу Мукачеве і закріпив за ним феодальні володіння. Він створив у Мукачівському замку свою резиденцію. Старою баштою називався донжон (квадратної форми) на вершині гори. Навколо неї по кутках було розташовано ще 4 башти. Переказують, що гора, на якій побудовано замок, була створена штучно невільниками, яких жорстокі феодали прирікали на муки. Ймовірно, звідси й назва міста — МУКАчеве. Але дослідження порід гори доводить, що вона вулканічного походження. Навколо гори був рів із водою. Із внутрішнього боку берега поставили дубовий частокіл — паланок (саме через це замок у Мукачевому часто називають “Паланок”). За частоколом, попід горою мешкали майстри, які ремонтували замок, а на випадок облоги брали участь у його захисті. Біля підніжжя гори був побудований передворітній замок (до нього був прокладений міст), вище від нього на 10 метрів — нижній замок. Від передворітнього замку до нього був побудований підйомний міст. У випадку підняття моста він автоматично закривав собою ворота. Нижній замок був огороджений двома стінами завтовшки 3,5 метра. Ще вище — третій, середній замок, до якого теж був міст. Від воріт на подвір’я середнього замку можна пройти вузьким коридором. Одразу напроти в’їзних воріт — одноповерхова будівля, в якій мешкав капітан укріплення. У лівому кутку цієї будівлі була цистерна, в яку стікала з підземного джерела питна вода. З правого боку драбина веде під одну з башт Корятовича — на верхній замок (акрополь). Саме сюди вів таємний хід (тепер вихід із нього замуровано). Верхній замок забудований триповерховими палатами, між ними — невелике подвір’я, відкрите лише для входу із середнього замку. Саме в акрополі мешкали володарі замку. До нього прилягала замкова церква. Загалом замок містить 120 приміщень. Половина з них — житлові, інші можуть використовуватися як каземати й склади. Кожен із чотирьох замків (розташованих на різній висоті) за потреби міг захищатися автономно. Як і кожне фортифікаційне укріплення, замок протягом століть намагалися захопити вороги. 1685 року розпочалася майже трирічна облога замку, захистом якого керувала княгиня Ілона Зріні. Проте австрійські війська таки захопили Мукачівський замок. На початку ХVІІ століття зовнішній нижній замок-паланок знесли, натомість побудували зовнішні укріплення. У 1703—1711 роках син Ілони Зріні Ференц Ракоці ІІ очолює селянське повстання (у ньому брали участь українці, угорці, валахи й молдавани). У 1707 р. він стає на чолі Угорщини. Ференц уклав угоду з Петром І, але останній не зміг надати суттєвої допомоги повстанню, адже в 1711 році був здійснений невдалий Прусський похід проти Туреччини. Відтак восьмирічне повстання було придушене, а замок передали у володіння військового відомства. Князь Ракоці з матір’ю решту життя провели у вигнанні. 1782 року замок перетворили на в’язницю для політичних злочинців. У 1805 році (коли Наполеон прибув на територію Угорщини) угорська корона та інші знаки, що символізували вищу владу, були перевезені з Буди в Мукачівський замок і зберігалися там від 11 грудня 1805 року до 6 березня 1806 року.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин