Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова влади · с. 3сторінка оригіналу ↗

ВІДКРИЮ ВАМ ОДИН СЕКРЕТ…

Слово Просвіти, №08 за 2006 рік

Громадянам нашої держави Маркіян ЛУБКІВСЬКИЙ запам’ятався речником МЗС України. Попри те Помаранчева революція внесла свої корективи… Сьогодні Маркіян Романович очолює Головну службу з гуманітарних питань у Секретаріаті Президента. Цілком очевидно, що попередній досвід дипломатичної служби для пана Лубківського не проминув намарно. Навіть наклав своєрідний відбиток на спосіб мислення та мовлення. Мінімум критики, обережність у словах та оцінках… Наразі можна навіть належати до партії, яка вимагає “спитати Президента”, і одночасно очолювати одну зі служб Секретаріату Президента. Ні дипломатія, ні логіка, ні етика не стоять на заваді... Але спочатку про завдання, які ставить перед собою Секретаріат Президента… — Першочергове і ключове завдання — забезпечення на засадах відкритості, гласності та прозорості здійснення Президентом України його повноважень, визначених Конституцією України. Безумовно, ми врахували й ті поправки до Основного Закону нашої держави, які вступили в дію 1 січня ц. р. Я вважаю, що сьогодні Секретаріат Президента повністю забезпечує активну участь Глави держави в житті країни й українського суспільства. Виходячи з цього та багатьох інших завдань, Секретаріат Президента повинен виконувати роль потужного інтелектуального центру, який не лише є виробником ідей та ініціатив, а й досягає їхньої реалізації. — І Секретаріат є таким моз" ковим центром? — Думаю, ми йдемо до цієї мети. Не скажу, що вже досягли межі досконалості, але позитивна тенденція простежується. Не маю сумніву, що незабаром Секретаріат повною мірою виконуватиме ту роль і ті функції, про які було оголошено на початку його становлення. Річ у тім, що не можна створити дієздатну структуру за день, два чи навіть за півроку. Маю на увазі змістовну частину. Сьогодні структура сформована, поступово заповнюються вакансії, вдосконалюється робота... — Кадри з Гарварда допомогли? — Їх немає. Я не прихильник думки, що кадри з Гарварда чи Оксфорда допоможуть суттєво змінити ситуацію. Це ілюзія. Випускники авторитетних зарубіжних ВНЗ можуть бути ефективними лише в контексті реформування всієї державної управлінської машини за прикладом кращих світових чи європейських зразків. Сьогодні важливішим є знання суто українських реалій. Тому я за поступову інкорпорацію таких кадрів в управлінську систему. Мені видається, що революційні кадрові зміни на рівні простих виконавців шкідливі. Апарат повинен зберігати інституційну пам’ять. Тому, коли говоримо про зміни, то потрібно змінювати насамперед політику, а не кадри. Якщо правильно організувати роботу, надати спрямованість, то можна досягнути блискучих результатів навіть зі старими кадрами. Оновлення має бути поступовим, виходячи з принципу професіоналізму. — Ви входите до виборчого бло" ку “Пора"ПРП”, який досить ак" тивно критикує діяльність Прези" дента (підписання Закону “Про статус депутатів місцевих рад”, меморандум порозуміння з опозиці" єю, відсутність кримінальних справ проти фальсифікаторів виборів). Чи не відчуваєте конфлікту інтере" сів, обіймаючи посаду в Секретаріа" ті Президента? — Переконаний, що вже в недалекому майбутньому саме представники блоку “Пора-ПРП” стануть надійною опорою Президента, яка втілюватиме визначені ним пріоритети. Критика, яка звучить з уст представників блоку, пов’язана виключно з необхідністю послідовного й незворотного втілення у життя ідеалів Майдану. Ми дуже добре розуміємо, наскільки Президенту як послідовному носієві цих ідеалів складно. Ми усвідомлюємо, що він один не може нести відповідальність за непослідовність і непрофесіоналізм деяких представників нової влади. І як ніхто інший, свідомі того, що не всі нові можновладці готові втілювати запропоновану ним систему суспільних цінностей. Уже не кажу про представників минулої влади, та й для багатьох теперішніх чиновників ці завдання незрозумілі й непосильні. Президент задав високі стандарти. І наша критика спрямована якраз проти тих, хто не може впоратися з висотою планки. Вважаю, що “Пора- ПРП”, як молода, енергійна і перспективна сила, лише допомагає Главі держави позбутися кадрів, які не відповідають моральним і професійним стандартам. — З приводу відсутності кримі" нальних справ проти фальсифіка" торів виборів... Чому “Пора"ПРП” критикує за це Президента, а не су" дочинну владу? — Це справедливе, але дуже складне питання. На мою думку, фальсифікатори вже понесли моральну відповідальність. Усі знають їхні імена, і народ уже дав їм оцінку. Дуже сподіваюся, що на парламентських виборах сили, причетні до фальсифікацій, одержать ще й політичну оцінку з боку українських виборців, які за них просто не проголосують. Я переконаний, що сфальсифікувати вибори в Україні уже нікому не захочеться. А щодо кримінальної? Відповідь на це питання має дати лише суд. — Чи не було у Вас бажання по" вернутися у МЗС, зважаючи на Ва" шу попередню діяльність речника МЗС і на те, що Ви — один із агіта" торів за Помаранчеву революцію у МЗС? — Таке повернення цілком можливе, якщо виникне в цьому потреба. Але наразі її немає. Звичайно, певна ностальгія за дипломатією існує. Цій роботі я віддав близько десяти років. Але не хочу вдаватися до сентиментів... — А чи не перешкоджає Вашій теперішній діяльності досвід речни" ка МЗС? — Мені він тільки допомагає. Згадую своїх наставників, маю на увазі насамперед першого міністра закордонних справ України Анатолія Зленка, який працював на цій посаді дві каденції. Мене вчили виваженості й серйозного аналізу, який передує прийняттю рішення... Усе це має бути пов’язано з високим ступенем відповідальності. Тому дипломатія мені тільки допомагає. Мабуть, повторюся, але я не прихильник революційних підходів. Як правило, тоді все, вибачте, вилазить боком... — Чи не заважає така виваже" ність, рефлексійність прийняттю важливих рішень? Тих, що пов’язані з високим ступенем відповідальнос" ті... — Рішення можуть бути різними: жорсткими або менш жорсткими. Погано, коли ці рішення волюнтаристські, і їм не передує серйозний аналіз ситуації. Я сам досить часто приймаю непопулярні рішення. Але завжди представляю опонентам чи керівництву аргументи, які мотивують ці рішення. — А що буде, якщо Пора"ПРП не пройде тривідсотковий бар’єр, і Ви просто “заберете” голоси інших по" літичних сил? — Я не припускаю думки, що наш блок не пройде в парламент. З іншого боку, — зайняти крісла в парламенті — для нас не самоціль. “Пора” перебуває на початковому етапі свого становлення. У цієї політичної сили велике майбутнє, яке не закінчується 26 березня. Ми — не технологічний проект, як про це дехто говорить. Ми — реальна сила, яка на виборах візьме голоси своїх власних виборців. Чи наша вина в тому, що люди нам довіряють більше, ніж іншим? — Хто кого вибрав: Кличко – вас чи навпаки? — Ми знайшли один одного... Маю на увазі Кличко і “Пора”, Кличко і блок “Пора-ПРП”. Мені дуже шкода, що до нас не долучилися інші молоді талановиті люди. Нашого покоління... Вони могли б суттєво допомогти в розвитку нашої молодіжної партії. Дивує, що люди нашого покоління дуже обережні й скептичні. Не можна в молодому віці бути такими! Бо це вже не виваженість, а страх... І ми себе націлюємо як репрезентантів саме молоді в майбутньому парламенті... — Але я ще не все розпитала про пана Кличка. Ось він, розумний чо" ловік, володіє кількома іноземними мовами, виборює посаду мера сто" лиці... А державну мову складно ви" вчити? Невже надзавдання? — Відкрию вам один секрет... Зі мною Віталій спілкується українською. Розмовляє українською з багатьма нашими колегами. І його треба поважати вже за бажання опанувати мову. Для цього Віталію потрібні будуть не роки, як багатьом нашим співвітчизникам. Думаю, при його силі волі та бажанні він зможе говорити українською вже найближчим часом. Він помітно прогресує. Бували навіть ситуації, що я переходив на російську мову, коли бачив його намагання віднайти відповідне українське слово... Він мене одразу осмикував. І це цілком нормально. Головне, що він поставив собі мету. — А Ви замість того, щоб підка" зати колезі український відповідник, переходите на мову братнього нам народу. Підкреслюю, братнього... — Так-так, братнього... І саме за це я Віталія дуже шаную. Бо він — людина українська, глибоко патріотична. І надзвичайно уважний до тих питань, які сьогодні болять українцям. У нього погляди сучасної людини і патріота свого міста й країни. Закидають, мовляв, він ув’язався у боротьбу, не маючи досвіду господарника. Та він — особистість, яка має високі принципи й ідеали. А це набагато важливіше, ніж бути господарником, але йти, скажімо, неправдивим шляхом. Професійних критеріїв він досягне дуже швидко. Але людей, які б несли в серці стандарти високих чеснот, на жаль, обмаль... — Усе найкраще про Кличка"по" літика ми вже сказали. Повернімо" ся до Секретаріату... Які Ваші функ" ціональні обов’язки? — До кола моїх обов’язків входять питання гуманітарного блоку. Це питання розвитку культури, охорони здоров’я, освіти й науки, спорту та молоді. До того ж питання релігії, проблематика української діаспори. Тобто цілий комплекс питань, яким Президент України приділяє особливу увагу. Не гуманітарій за фахом, Віктор Ющенко гуманітарій у душі. І це, відповідно, вимагає від людей, які працюють на гуманітарному напрямі, високої компетентності й відповідальності. А з іншого боку, ти відчуваєш власну затребуваність. А для професіонала це — найвище визнання і сатисфакція. — Знаю, що оголошено конкурс на посаду спіч"райтера у Секрета" ріаті Президента... — У кожній державі є люди, відповідальні за підготовку промов, звернень, послань Глави держави. Коли говоримо про Віктора Ющенка, то він може самостійно без писаного тексту виголосити будь-яку промову, і в цьому він абсолютно самодостатній. Йому достатньо тез для того, щоб скласти цілісний виступ. Президент не сприймає банальностей, зашореності й штучності. Тому людина, яка працюватиме спіч-райтером, повинна бути справжнім професіоналом. Їй доведеться непросто, тай цінуватиметься вона високо. Звичайно, якщо впорається. — Є популярний вислів “думати, як Президент”... — І так має бути. Бо ця людина чи люди мають не лише відчути стиль Президента, а й сповідувати ту саму систему цінностей, що й Віктор Андрійович. Ми не вигадуємо нічого нового. Так працюють президентські адміністрації і в інших країнах. Тому, ще раз підкреслюю, — це посада дуже важлива й відповідальна. І, як правило, спічрайтером працює не одна людина... — Чи не краще, щоб діяльність Секретаріату регулював окремий закон? — Не думаю, що це повинен бути окремий закон, але переконаний, що питання діяльності Секретаріату мають регламентуватися Законом про Президента, де потрібно чітко прописати повноваження Секретаріату. Можливо, хоча це й складніше, внести відповідні зміни до Конституції України, яка в нинішній редакції дуже побічно говорить про орган, що забезпечує діяльність Глави держави. Однак щоб уникнути звинувачень у намаганні закріпити повноваження Секретаріату в Конституції, варто, мабуть, рухатися шляхом прийняття Закону про Президента. Гадаю, що цей важливий нормативний акт буде прийнято вже після парламентських виборів. Уляна ГЛІБЧУК z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин