Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Оригінал українською · переклад оновлюється

«ЛЮДИ ПОЧИНАЮТЬ РОЗУМІТИ ПОТРЕБУ ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ» На запитання нашої газети відповідає голова Всеукраїнсько: го об’єднання “Свобода” Олег ТЯГНИБОК.

Слово Просвіти, №08 за 2009 рік

ПРЯМА МОВА — Пане Олеже, як би Ви охарактери@ зували сьогоднішню суспільно:політичну ситуацію в Україні? — Україна перебуває в доволі затяжній, системній, перманентній кризі. Вона має внутрішній характер, хоч інспірована зокре# ма і ззовні. Ця криза вже фактично призвела до руйнування держави і державних інститу# цій. Три гілки влади, які мали б бути незалеж# ними, тобто законодавча, виконавча і судо# ва, у нас не працюють. Практично суди, пра# воохоронні органи приватизовані політични# ми партіями, у свою чергу політичні партії, які представлені в парламенті, цілком залежні від кримінально#олігархічних кланів, що впродовж останнього десятка років трима# ють у руках державу. Їм належать засоби ма# сової інформації, партії, надра, ресурси. Бо# ротьба вже ведеться за повне розшматуван# ня та знищення Української держави. Україна починає втрачати свою територі# альну цілісність. Перша така неприємна лас# тівка — це програш у Гаазькому суді шельфу в Чорному морі, де є поклади нафти і газу. Сепаратизм розвивається в Криму. Також це так званий ПіСУАР — Південно#східна рес# публіка, інспірована Партією реґіонів. Активі# зувався процес відродження нібито Донець# ко#Криворізької республіки, яка свого часу була сформована Артьомом і Лєніним. Проб# леми на Закарпатті з русинством. Тобто Укра# їна на грані втрати територіальної цілісності, ЗАПРОШУЄМО ДО РОЗМОВИ Початок 1992 року. На всеукраїнському референдумі утверджено незалежність дер# жави, обрано першого її президента. Поча# лося формування нової української влади. Облишимо тему, чому водночас із утвер# дженням незалежності главою держави ціл# ком логічно не було обрано представника національно#демократичних сил, чому Рух в Україні, як “Солідарність” у Польщі й “Саю# діс” у Литві, не зміг прийти до влади і почати справжні державницькі перетворення. За# мислімося над тим, чому не склався союз учорашніх соратників, нехай і опонентів, на виборах глави держави. Хто винен — адмі# ністрація нового президента Кравчука чи сам Народний рух? Хто кому не зробив крок назустріч? Левко Лук’яненко свого часу зая# вив, що Кравчук подав Рухові руку, але ми, рухівці, відвернулися. Чи справді подав? І чи не варто було б лідерові політичної сили, що вийшла на друге місце на президентських виборах, запропонувати посаду прем’єр#мі# ністра, а самій цій силі — реальну участь у владі, а не один міністерський портфель, дві губернаторські й другорядні посади в облас# них адміністраціях? А перед Рухом, переформатованим у партію, й новоутвореними демократичними партіями постала ключова проблема полі# тичних сил, що не при владі, — стосунки з владою. Почалася тактика то конструктивної співпраці, то конструктивної опозиції. Харак# терним виявом її була відмова Руху та його союзників від участі у наступних доволі близьких, бо дострокових, президентських виборах 2004 року. А проведені того самого року парламентські вибори показали значне зниження підтримки Руху порівняно з 1991#м, що не стало першим дзвінком для партії. …Навесні 1998 року я балотувався в од# ному з мажоритарних округів на Чернігівщи# що може призвести до втрати державності. — Чи розуміє це сьогоднішня влада? — Влада, яка нині представлена псевдо# елітою, не здатна тверезо оцінити ситуацію, що ж робити в Україні. Вони захоплені й пов# ністю поглинуті конфліктом між собою, поді# лом повноважень, амбітною боротьбою. І все це — як у дитячій пісочниці. В результаті Україна втрачається внутрішньо, оскільки народ вже повністю зневірений — не вірить, що політики можуть знайти правильний шлях. З іншого боку, Україна стрімко втрачає в іміджевому плані: рейтинг її у світі зараз нижче нуля. На превеликий жаль, Україна протягом останнього року програла абсолютно всі вій# ни Росії, нашому основному супротивникові. Ми програли інформаційну війну. Україна пе# ребуває в стані дуже жорсткої інфор# маційної окупації. Ми програли дипло# матичну війну. Росія щоразу “обскакує” Україну в міжнародних інституціях, ко# ли розглядають такі питання, наприк# лад, як Голодомор чи газові конфлікти. Україна повністю програє в економіч# них, енергетичних питаннях. Зокрема, це програш газової війни. Останньою крап# кою може стати російський кредит, тобто умови його отримання, особливо підписання нульового варіанта, коли Україна відмовить# ся від колишніх радянських активів за кордо# ном. І ще гірше, якщо відмовиться від пре# тензій до Росії як інформаційного й еконо# мічного окупанта нашої держави впродовж останніх десятиліть. — Картина доволі невесела — отакий діагноз. Що робити, як лікувати? — Відповім як лікар за фахом. Колись в медінституті професори нас вчили: якщо хо# чеш бути хорошим лікарем, треба передусім встановити точний діагноз. А для цього слід з’ясувати причини хвороби. Тоді вже можна лікувати. Тут слід сказати, що основною при# чиною такої ситуації в державі є те, що нею керують кримінально#олігархічні клани, що псевдоеліта, яка при владі, — це фактично вихідці з епохи Брежнєва—Щербицького. Подивіться на склад Кабінету Міністрів, Сек# ретаріату Президента, депутатського корпу# су — це в переважній більшості колишні ком# сомольські активісти, які займали посади в комсомолі, комуністично#господарській но# менклатурі. Кожен другий — випускник або вищої партійної школи, або інституту мар# ксизму#ленінізму. Більш того, ті олігархічні клани, які сьогодні контролюють майже 80 відсотків усіх матеріальних благ в Україні, — не українці за походженням. І навпаки, се# ред людей, які виїжджають з України на за# робітки за кордон, за офіційною статисти# кою, 96 відсотків — українці. Тобто відбува# ється планомірне витіснення українців з Бо# гом даної землі. Ще такі прикрі цифри: 7 мільйонів українців виїхали на заробітки, а 7 мільйонів нелегальних мігрантів, переваж# в БЮТ. Другий — розчинитися в мегаблоці “Наша Україна”. Третій — піти самостійно. І коли лідер партії апріорі відкидає навіть для обговорення четвертий варіант, який підтри# мали б свідомі виборці, — об’єднання націо# нально#демократичних партій у потужну пра# воцентристську силу — стає сумно. Від того, що вже стільки років тривають безпредметні балачки про об’єднання бодай Української правиці — УНП, НРУ, УРП, “Собору”. Від того, що дехто воліє бачити “об’єднання” у формі приєднання до них, “істинних”. Невже вони такі наївні, ці ідеї об’єднання? І що не для того роз’єднують партії, тримаючи їх на фінансовій крапельниці, щоб вони об’єднувалися? Тут ішлося про так би мовити старі, тра# диційні національно#демократичні сили. Не знаю, чи розширювати дискусію до теми єд# ності ширшого спектра, наприклад, партій блоку “Наша Україна”, який переміг на пре# зидентських виборах і бездарно програв усі наступні парламентські, так і не зумівши об’єднатися ні в потужну партію, ні бодай у сильний виборчий блок. Може, це окрема тема? Чому б не порушувати питання й про таке потужне об’єднання державницьких сил? Хіба йому ні з ким боротися за справді незалежну, демократичну й заможну Украї# ну? Може, тоді нарешті й настане справжня весна оновлення. Не та, уроки якої ми досі так і не проаналізували. До такої розмови й запрошуємо, адже в цій публікації більше за# питань, ніж відповідей. * * * Запрошуємо до дискусії щодо єднос: ті національно:демократичних, держав: ницьких сил лідерів політичних партій, рядових партійців, просвітян, усіх, кому не байдужа доля України. Матеріали підготував Петро АНТОНЕНКО

«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин