Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець “Свято рідної мови — не раз на рік, а щодня”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті ««ЩО БІЛЬШЕ ВІЧНЕ — ТІЛО ЧИ ІДЕЯ?»», с. 1

«ЩО БІЛЬШЕ ВІЧНЕ — ТІЛО ЧИ ІДЕЯ?»

Слово Просвіти, №08 за 2011 рік

У драмі “Три хвилини” подібних паралелей безліч. Візьмімо хоча б експансію і суть московського патріархату. Чи не про них це: …Не зогнив ще хрест після розп’ятих, як уже в ідею гнилизна кинулась і ті “церкви”, мов плями цвілі на сирій будові, повстали на громаді християнській. Проходить час і перед сучасником, як і перед благополучним новітнім жірондистом назріває усвідомлення і переконання: Я знаю те, що кожний сам за себе — і месник, і борець або — ніщо, бо кожний має тільки власну долю, бо кожний в світі може тільки жити або вмирати, третього ж нічого не суджено на сьому світі людям. Це не маніфест егоцентризму, ні! Це либонь звернення до особистої відповідальності й спадкового почуття “лицарства й духовного аристократизму”. Це воно не дає затоптати, принизити, зґвалтувати людську гідність, відняти мову прадідів, історію власного роду, власне світобачення. І дилему “що більше вічне — тіло чи ідея?” допомагає вирішити на користь останньої. Із часом ми всі зрозуміли, що вже надто багато було серед нас ворожнечі й недовіри, образ і амбіцій. Боротьба відбувалася навіть між тими, що йшли до мети паралельними шляхами. Той розбрат, відсутність єдності прекрасно показала Українка в іншій міні-драмі — “В дому роботи…”. Єгипетські раби — і єгиптянин, і гебрей — будують храм величний. У кожного із них неоднакове ставлення до праці, хай навіть рабської. Останньому — гебрею — в якого інша є мета, робота над храмом осоружна, ненависна: …Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди! Порозбивав би всі камінні довбні! Всіх мертвяків повикидав би геть! Загородив би Ніл і затопив би увесь цей край неволі! Першому — єгиптянину — це сенс його життя. Він не полишив би це й на волі. І ставлення таке зневажливе, злостиве гебрея призводить до бійки. Лиш згодом, отримавши київ наглядача і на додаток покарання працювати без упину, він спам’ятався: … не гнівайся на мене, воно, я знаю, не годиться битись, але скипіло серце. Я й забув, що ми ж таки товариші з тобою, бо маємо ж ми спільний дім робити. Ти вже прости. Однак переконати цим гебрея не вдається: він “раб рабів”. І працювати над чужим, не своєї країни величним храмом буде лиш з понуки. В неволі, без ідеї, своя сорочка буде ближче йому до тіла. Алегорична, але яка яскрава і прониклива картина поетеси. Вона тоді вже бачила пророчо те, чого не здатні й досьогодні збагнути наші можновладці. Микола ЦИМБАЛЮК * Монтаньяри — революційно-демократичне угруповання депутатів Законодавчих зборів і Конвенту в період французької буржуазної революції ХVІІІ ст. Назва походить від франц. La montange (гора) і виникла у зв’язку з тим, що монтаньяри займали верхні місця в залі засідань. ** Жірондисти — політична партія за тих же часів, яка представляла інтереси великої торговельно-промислової буржуазії. Прийшовши до влади через кілька років по революції, вони виступили проти поглиблення революції, а згодом стали на шлях контрреволюції. *** Вандея — департамент Франції, який під час французької революції був центром реакційних заколотів роялістів і католицького духівництва. Пізніше цей термін став вживатися для позначення вогнищ контрреволюції.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин