Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Постать · “Постійно будитиме істинну любов, снагу до пізнання краси життя, мужності й незламності”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

ВІЗЬМУТЬ МОЮ ЗБРОЮ»

Слово Просвіти, №08 за 2011 рік

кобзарів зголосилися допомагати експедиції. За три роки до смерті Лесі Українки у львівському науковому товаристві ім. Т. Шевченка вийшов перший том “Мелодій українських народних дум” із рецитаціями шести співаків Полтавщини. Другий том 1913 року Леся вже не побачила… Нині в Ялті меморіальні дошки з образом Лесі Українки на трьох будинках: № 8 — колишня дача Ліщинської, по вул. Єкатерининській, № 3 по вул. Павленка — колись дача Розанова на Горному проспекті, № 6 по вул. Лесі Українки — тоді будинок Терещенка на вулиці Дерсанівській. Зачарування Кримом знайде відображення у віршах “Бахчисарай”, “Бахчисарайський дворець”, “Байдари”, “Мердвен” (“Чортові сходи”), “Надсонова домівка в Ялті” та ін. Потім ще до них додаються “Безсонна ніч”, “На човні”, “Негода” та інші вірші, навіяні перебуванням влітку 1891 року в Євпаторії. Зібрані воєдино, вони увійдуть до циклу “Кримські спогади”. Через кілька років народиться і другий цикл — “Кримські відгуки”, до якого увійдуть “Імпровізація”, “Уривки з листа”, “Мрії”, драматична поема “Іфігенія в Тавриді”, “Весна зимова”… Цей цикл — усе пережите Лесею в Ялті з червня 1897 до червня 1898 року… Найнезабутніше в цей період — знайомство, яке переросло в міцну дружбу із Сергієм Мержинським, котрий, як і Леся, приїхав до Ялти на лікування. Це йому, Мержинському, присвячено вірш “Порвалася нескінчена розмова”. Це з ним — коханим, здійснила Леся незабутню подорож на Ай- Петрі, де на скелі помітила ніжну квітку — едельвейс, яка пробила каміння, рвучись до сонця. Назвала цю квітку “Ломикамінь”. І так нагадувала її й сама Леся, котра взяла для власного літературного псевдоніма ім’я своєї матері-України. Поетеса, що високу, ніжну і мужню Поезію творила упослідженою тоді мовою рідного народу і крізь жорстокості життя, часом, “без надії сподіваючись”, пробивалася до людей яскравою квіткою надії на те, що її страдницька Україна стане вільною і незалежною державою, що її рідна мова відродиться, проб’ється, як квітка-ломикамінь, крізь морок численних принижень і заборон, бо за народним повір’ям — приносить щастя. Ялта — одне із небагатьох міст, куди поетеса поверталася неодноразово. Вона навіть планувала поселитися тут назовсім, коли вийшла заміж за Климента Квітку. Та від цих планів змушена була відмовитися, оскільки лікарі вважали, що клімат півострова їй не підходить, тож жити потрібно в тепліших краях. В 1907 р. поетеса знову повертається в Крим, щоб лікувати свого друга Климента Квітку. Невдовзі він стане її чоловіком. Климент був молодшим за Лесю на 9 років. Повідомлення про її заміжжя стало для близьких несподіванкою, вони вважали, що з її боку великого кохання там не було. Хоча визнавали: Квітка боготворив Лесю. “Діло закінчено — ми обвінчалися, — пише поетеса рідним. — …Сподіваюсь, хоч тепер матимемо спо-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин