Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Славу В. Малику принесли його історичні романи, зокрема тетралогія “Посол Урус-шайтана”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ЛИЦАР БОГИНІ КЛІО

Слово Просвіти, №08 за 2011 рік

Антоніна МОВЧУН, кандидат педагогічних наук, заслужений вчитель України, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Богиня Кліо пишається своїми лицарями-літописцями: вони ведуть читачів шляхами історії, презентують своїм сучасникам події давноминулих літ. Минають віки, а їхні імена залишаються на золотих її скрижалях. Навічно вписані імена європейських митців О. Дюма, Г. Сенкевича, В. Скотта, українських літописців Нестора, Д. Яворницького, А. Кащенка, П. Загребельного, Р. Іванченко, В. Шевчука та ін. У цій низці імен постать Володимира Малика — особлива. Він вводив у світ минулих віків дитячого читача. 21 лютого 2011 року минає 90 років від дня його народження. Із 77 прожитих літ для творчої праці він отримав від долі не такі багато — сорок років. За цей час устиг написати історичну хроніку-тетралогію “Таємний посол”, до якої ввійшли романи “Посол Урус-шайтана” (1969), “Чорний вершник” (1976), “Шовковий шнурок” (1977), романи “Князь Кий” (1982), “Чумацький шлях”, “Горить свіча”, “Черлені щити” (1985) та “Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім”. Герої його творів — відомі в історії особистості: князі Кий та Ігор, русич-захисник Києва — Микита Кожум’яка, народні месники Олекса Довбуш, Устим Кармелюк і Семен Палій та козацькі ватажки Іван Сірко, гетьман Юрій Хмельницький, польський король Ян Собеський та ін. Тільки імена цих історичних осіб засвідчують: не одну епоху вивчав письменник, щоб відтворити її, не одне століття пролягло між подіями, які змальовані митцем. Письменник вільно почувався в широкому часовому просторі, був сучасником не однієї епохи. Талановитим пером Володимир Малик наблизив ті давноминулі часи до нашої сучасності, зріднив своїх читачів із благородними борцями-патріотами минулих віків. Візьмімо до уваги й те, що не так легко в часи Малика можна було говорити історичну правду. Та попри це його романи не застаріли: у них — правда історії. Перо, що відкривало ту правду, тримала рука мужньої людини, загартованої у воєнних лихоліттях. Володимир Кирилович Малик народився 21 лютого 1921 року в селі Новосілки Макарівського району на Київщині. Батьки Володі — сільські трударі. Тож у дитинстві хлопчик засвоював уроки життя в нелегкій сільській праці, а мовні скарби здобував у найкращій академії — академії народної мудрості. До хлопчика прийшло раннє зачарування словом. Володя мріяв про професію вчителя української мови і літератури. І його мрія здійсниться, але до неї ляжуть вирвами роки. Закінчивши 1938 року середню школу в Ясногородці під Києвом, юнак став студентом філологічного факультету Київського університету. Відчуття краси поетичного слова вилилося в перших університетських віршах. ся, шукає партизанський загін. У цій скруті довелося зазнати всього: малярії, переховування в засніжених воронках від бомб, у снігових заметах. Замість очікуваної зустрічі з партизанами, потрапив у руки гестапівців. Невдовзі Володимира вивезли до Німеччини. Майже три роки він зазнавав мук і страждань у фашистських концтаборах, пережив і голод, і загрозу смерті. Аж у жовтні 1945 року після Перемоги йому вдалося повернутися на Батьківщину. Університет закінчував заочно 1950 року, працюючи вчителем української мови і літератури в Ясногородській середній школі на Київщині, у якій і сам колись навчався. 1953 року молодий учитель переїхав із Київщини в місто Лубни на Полтавщині. Засноване 988 року, як частина міст-фортець Посульської оборонної лінії, князем Володимиром Святославовичем, це місто простотаки дихало славною тисячолітньою історією. Володимир відчув особливу історичну ауру давнього міста. Не міг не відчути, адже з дитячих літ був закоханий у народні легенди, перекази, думи й пісні. Тут, у Лубнах, Володимир знайшов своє покликання зачарованого лицаря Кліо. Йому захотілося наблизити до сучасників славні сторінки минулої давнини. І Володимир Кирилович береться за перо. Одного сонячного червневого дня 1956 року в редакцію видавництва “Молодь” зайшов стрункий худорлявий чоловік і відрекомендувався: “Володимир Сиченко — поет із Лубен”. Завідувач відділу літератури для дітей Б. Чайковський звернув увагу на стриману ввічливість і вчительську манеру спілкування невідомого поета, у руках якого було два зошити. Швидко пробігши очима один зошит, повернув його авторові. Другий зошит захопив редактора, і він дочитав його до кінця “Тільки чомусь тут підпис — Володимир Малик”, — запитально глянув він на Володимира Сиченка. І тоді письменник розповів, що Малик — це дівоче прізвище його дружини. Коли Володимир ніс свій рукопис у видавництво, вона порадила взяти це прізвище, як її оберіг. Так у видавництво того дня заходив учитель Володимир Сиченко, а виходив лицар богині Кліо, письменник В. Малик. Перша книжка В. Малика — віршована історична казка “Журавлі-журавлики” — побачила світ 1957 року у видавництві “Молодь”. Із того часу, за словами Б. Чайковського, В. Малик зі своїм читачем не розлучається. Він “заворожує чудовими й чарівними мандрами з країни вкраїну, з епохи в епоху, примушує радіти й ридати, любити й ненавидіти, переживати, як власні, знегоди й перемоги героїв”. Письменник успішно працював у жанрі віршованих історичних поем і легенд. Його “Чарівний перстень”, “Месник із лісу”, “Червона троянда”, “Микита Кожум’яка”, “Воєвода Дмитро” із задоволенням читають дорослі, молодь і діти. Тематика творів В. Малика — розмаїта. У повісті “Слід веде до моря” (1975) він розповів про проблеми тогочасної школи. Про боротьбу молоді проти фашистів розповів у повісті “Двоє над прірвою”(1983). Та славу В. Малику принесли його історичні романи, зокрема тетралогія “Посол Урус-шайтана”. У його творах постала українська історія від сивої давнини до найновіших часів. В. Малик жив історією, віддавав їй свою душу. Написання історичних романів потребувало ґрунтовної підготовчої роботи над історичними джерелами — архівними документами, літописами, мемуарами. Часто доводилося сидіти в архівах, вивчати дослідження істориків, виїжджати на місця, де колись жили герої його книг. Та найбільше письменник любив працювати у своєму “літньому кабінеті” — в саду, викоханому його руками. Адже окрім професії вчителя і письменника, був ще орачем, сіячем і садівником, малярем, штукатуром і столяром. А ще — літературним критиком. Теми підказувало йому саме життя. Так, літературознавче дослідження “Олесь Донченко” (1971) Володимир Малик написав тому, що його старший побратим жив і працював у Лубнах. О. Донченко помер там 1954 року, а В. Малик поселився в Лубнах із 1953 року. Напевне, історія старовинного міста спонукала Володимира Кириловича звернутися до історії різних країн і різних епох. Та все ж його найбільше хвилювала сива давнина рідної України. Інколи цікавий сюжет письменник створював завдяки щасливому випадку. Так, в архіві натрапив на цікавий документ, у якому йшлося про те, що напередодні російсько-турецької війни 1677—1681рр. (походів османського війська на Чигирин) кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко відрядив до Туреччини козака, який добре володів турецькою мовою і знав звичаї турецького народу. Козак мав завдання розвідати наміри султана Магомета ІV щодо України. Розвідникові пощастило здобути і привезти султанський фірман (указ) про основні воєнно-стратегічні приготування Порти до загарбницького походу в Україну. Між іншим цей документі понині зберігається в Москві. Та історія не зберегла імені відважного козака-розвідника. Володимир Малик назвав його Арсеном Звенигорою і зробив головним героєм тетралогії “Таємний посол”. Арсена захопили у турецький полон. Він знемагав прикутим до галери, терпів тортури, зазнав виснажливих і небезпечних пригод у пошуках своєї коханої Злати. Але вистояв і загартувався. Молодь 70—80-х років ХХ ст. захоплювалася Арсеном. У тетралогії діють історичні особи — отаман Іван Сірко, султан Магомет. Тема боротьби русичів із турецькими ордами розкрита письменником ще в його першій поетичній казці “Журавлі-журавлики”. У казці діє маленька українська дівчинка з добрим чуйним серцем Наталочка. Їй довелося поневірятися в турецькому полоні. Допомагає дівчинці повернутися на рідну землю журавлик Павлик, якого вона колись ще в рідній Україні вилікувала. Лебединою піснею В. Малика став роман “Черлені щити”, навіяний йому нашою героїчною поемою “Слово о полку Ігоревім”. Цей славнозвісний твір перекладали й переспівували чимало авторів. За його мотивами та образами створено чимало прозових та поетичних творів. Однак суспільне тло русько-половецьких відносин початку ХІІ ст. залишалося поза увагою митців. Володимир Малик звернувся до цієї теми. Він показав похід новгород-сіверського князя Ігоря на половців, розкривши соціальне тло та розповівши про створення поеми. До півтора тисячолітнього ювілею Києва В. Малик створив роман “Князь Кий”. Він переносить свого читача в середину V століття. За тетралогію “Таємний посол” та роман “Князь Кий” письменник був удостоєний літературної премії імені Лесі Українки. В особистому житті Володимир Кирилович був скромним, чесним і людяним. Він поклонявся праці. Його дні минали у творчих трудах. Земний шлях митця закінчився 31 серпня 1998 року. Вічним пам’ятником йому залишилися твори, освячені богинею Кліо…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин