Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Захист мови — це захист власної перспективи, гідності, честі, історії, рідномовності, прив’язаності до роду”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

«Табачна» КОНТРреволюція П Пааввллоо М МО ОВВЧ ЧААН Н::

Слово Просвіти, №08 за 2012 рік

«Тільки мова животворить» Закінчення. Початок на стор. 1 Для нас, українців, День рідної мови — щодень, 365 днів на рік, а у високосному, як нині, й на день більше. Саме тому ми маємо робити не лише День рідної мови, а час, період. Що таке рідна мова? У трактуванні Огієнка, це відчуття належності до великого роду. Що таке родові прив’язки? Це означає, що ти не сам по собі на цьому світі з’явився, що, завдячуючи роду і певним генам, ти є таким, як є, вони тебе сформували. А у зв’язку з тим, що (це засвідчив Гумбольдт, і Потебня підтверджує) мовний апарат формується ще в лоні материнському, ми сформовані бути носіями рідної мови. Інша річ, як нам вдається чи не вдається реалізувати це своє єство, свою природу. Рідномов’я — це глибина віків, зануреність у всі часи, весь багаж інформативний, який маємо і який передається через генну структуру. Він нас зобов’язує бути тим, ким ми явлені Богом. Отже, це Господня космічна програма, і той, хто відступає, себе обкрадає. Бо тільки в рідній мові людина реалізовує себе як творча особистість. Тільки в повноті мовного середовища людина виявляє всі свої позитивні якості. Вона може досягти нечуваних творчих висот саме в рідномов’ї. Тому мова — не тільки комунікативний засіб, а значно більше. Це програма бути собою і реалізовувати себе. А якщо цього немає, якщо нас обмежують, то обмежують наші можливості, творчі параметри, творчу енергію. Обмеження це неймовірно ущербне, і тому багато серед українців носіїв оцього комплексу меншовартості. Він походить від мовної ущербності. Щоб уникнути цього, і велася постійна боротьба за своє право на мову, за свою територію. Бо слово і ландшафт взаємопов’язані, вони створюють нерозривну єдність — космологос. Слово накладається на ландшафт, на небо, на все. Тому і освоювався весь цей простір, усі ці параметри світу українцем довго й послідовно, називаючи траву споришем чи лепехою, сузір’я Стожаром чи Волосожаром. Тобто мікроі макрокосмос освоювався через слово, і він є, він сформований, нам треба повертати його. Якщо ж ми будемо запозиченими, то будемо весь час у наймах — чужого слова, чужої ідеології, чужого духу. Бо тільки слово животворить. І ось така боротьба йде проти нашої української мови, нашої рідної церкви. Рідномов’я — це якраз і віра, і слово, і Господь Бог, і програма йог, і наш обов’язок. Чи дійде це до тих, хто Україну перетворює тільки на територію зиску, бізнесу? Вони користуються чужою мовою і вважають, що, набуваючи великі капітали, набувають і духовні капітали. Все це спростовується. Про це свідчить бурхливість африканського світу, який каже, що сьогодні немає усталених норм. Вважалося, що Єгипет, араби — це нація, яка живе виключно за звичаєвим правом, і всі повинні шанувати владу, але вони показали, що ні! Перекидаються всі поняття. І той, хто думав, що, маючи статки, диктуватиме абсолютній більшості свою волю, помиляється. І помиляється сьогоднішня влада. Не втримається ні золотими унітазами, ні золотими бильцями не підтримати себе. І жоден багнет не підтримає їх, бо він безсилий, як показав час, проти космічної програми. Я підключаю зараз такі категорії, як Космос, Бог, тільки тому, що, справді, хто може протидіяти, якщо це Господній проект, якщо це вселенський проект — бути українцем. Ті, хто чинить спротив, розуміють, що ми тоді стаємо господарями на своїй землі, тоді ми не ущербні, ми конкурентні, творчі, перемагатимемо їх усюди, ми самодостатні в усіх площинах — економічних, духовних. А самодостатність — це Богорівність, тобто відповідальність перед найвищою силою. І тому для мене це істини, які не підлягають ні ревізії, ні якимось компромісам. Політкоректність у розмові про мову недоцільна. Поліетнічність і полікультурність вмерли у Британії, коли торік були бунти, вони ще раніше вмерли у Франції. А щодо нашої української історії, яку хочуть “сховати”? Це постійні намагання людини, яка, безперечно, виконує вказівки Москви. Людини, яка й далі хоче формувати з українця гомо-совєтікус, яка від комуністичної партії була депутатом, і, здається, залишається ним у Криму. Взагалі абсурдно говорити про цю постать. Нація повинна захищатися. Умові ж захист — це захист власної перспективи, гідності, честі, історії, рідномовності, прив’язаності до роду. немає жодного такою мірою здатного розвинути людину, як вивчення мови”. І літератури, до речі, теж. “Викладання мови, — писав великий педагог В. Сухомлинський у статті “Слово рідної мови”, — це майстерність творення людської душі, бо воно є найніжнішим, найтоншим діткненням до серця дитини. Викладання мови — це людинознавство, бо в слові поєднуються думка, почуття, ставлення дітей до всього навколишнього світу. Викладання мови — це й суспільствознавство, бо в слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії і сподівання”. Міністр освіти Д. Табачник не такий уже й невіглас, щоб не розуміти цього. Навпаки, він це добре розуміє і тому намагається принизити українську мову, розправитися з нею, щоб дебілізувати українців. Це його постійна мета. Але ні Петру І, ні Катерині ІІ, ні жандарму Валуєву, ні Суслову з компанією не вдалося затоптати, знищити українське слово й прагнення українців бути самими собою, бути українцями. Не вдасться цього й підісланому панові Табачнику. Це дух, що “ні попівськії тортури, ні тюремні царські мури, ані війська муштровані, ні гармати лаштовані, ні шпіонське ремесло в гріб його ще не звело” (І. Франко). І не зведе його ніколи. Віталій ДОНЧИК, академік: “Можливо, ці задуми міністра й регіоналів пов’язані з наближенням парламентських виборів. Регіонали розуміють, що чимало виборців за жодних обставин і так не голосуватимуть за них, тому хочуть зосередитися на виборнє может”. Але від Дону до Вісли в ті далекі роки чулася ця мова, з якою виросла, як із материнської, нинішня московська, яка прийшла після хрещення Руси— України через триста з лишком років на Москву-ріку. Ми не шануємо своїх, а цим самим не шануємо і зневажаємо самих себе. Ми молимося Богові не у своїй, а в чужій церкві. Ми слухаємо шустерів і кисельових, але під сумнів беремо те, що кажуть свої. Ми слухаємо тих, що живуть з України, але не слухаємо тих, які живуть Україною. Ми кажемо, що пам’ятник Леніну не просить їсти і хай стоїть. А пам’ятник Степану Руданському, якого сподвижниця нашого краю, бібліотекар Юлія Грош витягла з болота, вимила і поставила на п’єдестал у Хомутинцях, завтра проситиме у когось із нас їсти?! Ми всі проситимемо їсти, коли вчергове окупують Україну. Ми проситимемо їсти у тих, що завтра прийдуть і кластимуть вінки й квіти до цього ката українського народу, який своєю варварською ідеологією приніс в Україну голодомори з нечуваним на планеті канібалізмом — матері їли своїх дітей у 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 роках. Забулося, як за право продати чоботи чи мамину хустинку, вигнати на весілля чи хрестини трохи самогону запроторювали до тюрми. цях, які їх завжди підтримували насамперед на Донбасі. Розрахунок такий: це, мовляв, зрусифікований регіон, і виборцеві тут байдуже, що чиниться черговий наступ на українську мову, тому електорат після таких кроків вони не втратять. Але регіонали дуже помиляються. У виборців Донбасу зараз на першому плані не мовні, а соціальні проблеми. Вони тут дуже гострі, виборці критично налаштовані до влади, і спекуляції з мовного питання не додадуть голосів і тут”. Опозиція пропонує звільнити Табачника Фракції опозиції рекомендуватимуть президенту звільнити міністра освіти Дмитра Табачника. Про реєстрацію відповідної постанови від фракції БЮТ та НУНС у понеділок повідомив віце-спікер Микола Томенко. “Постанова стосуватиметься рекомендацій щодо звільнення міністра освіти Дмитра Табачника за системну антиукраїнську діяльність. Хоча мої колеги кажуть, що там уже накопичилося стільки корупційних справ, що можна було б і кримінальну справу відкривати”, — зазначив він. Крім того опозиціонери вимагатимуть від уряду відкликати його проект закону про освіту, оскільки “він спрямований лише на те, щоб Міністерство могло керувати вишами і брати хабарі за певні рішення”. За словами Томенка, депутати пропонуватимуть уряду внести альтернативний законопроект про освіту, розроблений не чиновниками Міністерства, а фахівцями освітньої галузі. Підготували Петро АНТОНЕНКО, Надія КИР’ЯН

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин