Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
Кордони мови — кордони держави Сьогодні в Києві відбувається форум «На захист української мови і державності»
Слово Просвіти, №08 за 2013 рік
Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка
Що може “Просвіта” сьогодні, коли на шиї української мови все дужче затягується шовкова петля русифікації: знищено державний інформаційний простір, у царині освіти відбувається послідовне розхитування національних засад, потерпає книговидання, влада послідовно ігнорує будьякі громадські ініціативи, широко відчиняючи двері для “русского міра”… Бити в дзвони тривоги? Наша організація постійно звертається до української спільноти: тільки за останній рік ми провели низку широкомасштабних акцій, прес-конференцій і круглих столів, зустрічей із науковцями, громадськими та політичними діячами, активно ведемо інформаційну кампанію з роз’яснення тих реальних загроз, які виростають із нинішньої державної політики нищення української мови. Разом з іншими патріотичними організаціями “Просвіта” ініціювала проведення загальнонаціонального форуму “На захист української мови і державності”. Два етапи його вже відбулися 2012 року. Сьогодні, 21 лютого, відбудеться ІІІ-й, який є логічним продовженням попередніх і надзвичайно важливих у згуртуванні всіх розрізнених громадськополітичних сил. Об’єднання мусить відбутися навколо вирішення однієї із найважливіших, фундаментальних проблем нації і держави — української мови. Вже висловилися з цього приводу вчені й освітяни, журналісти й письменники, представники громадськості й політичних партій — усі єдині в усвідомленні, що сьогодні мова є однозначно питанням політичним. Наріжний камінь нашої держави потребує захисту від антиконституційних сил, які не зважають на громадські протести й не визнають будьяких особливих аргументів та обґрунтувань, оскільки русифікація є їхньою ідеологією. Сьогодні, у Міжнародний день рідної мови відбудеться ІІІ збір форуму, основні акценти якого оприлюднені на понеділковій прес-конференції в УНІАН. Боротьба за мову — не проблема окремої громадської організації чи партії. І навіть не спільної парламентської опозиції. Це загальнонаціональна проблема, й суспільство нарешті має прокинутися до неї, не відсилати її на якесь десяте-двадцяте місце, а зрозуміти, що йдеться про самозбереження. Сьогодні, коли політичні опозиційні сили та громадські організації виходять на інший рівень діяльності, ми апелюємо до широкої громадськості: Україна в небезпеці! І загроза державному статусу української мови рівнозначна загрозі національної безпеки. Мовна стійкість кожного українця є його державницькою позицією. Наш крок — створення Координаційної ради, до роботи якої можуть і будуть долучатися всі, хто хоче стати до лав захисників конституційних національних прав і свобод. Наголошую — наших національних прав і свобод, яких влада позбавляє українців насамперед в інформаційній, освітній і культурній сферах. Нам треба ширити коло однодумців — у родині, серед друзів, у колективах, які почнуть із висвітлення стану української мови в тих ділянках, які я щойно перерахував, а потім долучатимуться до вирішення проблем функціонування української мови у школі, вишах, у пресі, на радіо й телебаченні, у книговидавництві й загалом культурі. Це буде потужним розголосом нашої української проблеми, виведенням її з маргінесів на всеукраїнське коло, ми, врешті, здолаємо розпорошеність українських сил, розрідженість національної атмосфери. Пам’ятаймо про національну безпеку. Які ймовірні наслідки бездіяльності чи злочинного потурання нинішній владі, хто за ними стоїть і хто це за собою тягне? Загальновідомий сценарій, який цілеспрямовано й методично реалізує Москва на наших теренах. Але ж на розвал і упокорення Української держави денно і нощно працюють не лише “спєци” з коридорів російської влади, їм активно допомагає п’ята колона, яка неймовірно активізувалася, часто є ар’єргардом влади і, маскуючись законами, провадить демонтаж державності. Зупинити їх може тільки сила народу, об’єднана ідеями українськості, демократії, міцної незалежної держави. Безперечно, бідність нашого населення не сприяє об’єднанню навколо національної ідеї. Якщо ми не об’єднаємо людей навколо національних і соціальних проблем, то будь-які заклики про порятунок залишаться гласом волаючого в пустелі. Так, хтось може порятуватися: один — у Польщі, другий — у Чехії, третій — в Аргентині. Комусь, може, легше, простіше виїхати, залишивши рідну землю, а особливо тим, кому Україна ніколи такою не була і не буде. Для нас існує єдиний варіант: об’єднатися і сказати твердо своє слово тим, які нишком і відкрито риють яму для України. Це вони хай шукають собі місця за межами України! Сьогодні позиція українського народу, обтяженого постколоніальними синдромами починає чітко увиразнюватися — позиція господаря на своїй землі.
Закінчення на стор. 5
МИКОЛА СЯДРИСТИЙ: ГОСТРО І ВІДВЕРТО
10–11 РОЗКОШІ ПРАЦІ, ВТІХА ЛЮБОВІ
14–15
с. 5 · сторінка оригіналу ↗
Нещодавно в одній із українських газет з’явилася публікація С. Грабовського “Знову Україна без українців”. Про неї слушно згадав П. Мовчан, голова Товариства “Просвіта”, коли вдався до аналізу мовної політики нинішньої влади. Мав рацію автор, який, опираючись на історію формування європейських націй, зазначав, що їхнє формування відбувалося навколо певного етнічного ядра, а фундаментом національного життя був, є і залишається “спільний єдиний культурний код” — в основі якого єдина національна мова. Саме тому нинішні московські варвари з підпомогою внутрішніх антиукраїнських сил все ширше розгортають наступ на українську мову. Бо знають, що знищити державу можна тоді, коли буде знищена мова титульної нації. У цій ситуації націоналізм як державна ідеологія набуває вирішального значення. Як взірець — Індія, яка здобула незалежність і за кілька десятків років вийшла у світові держави, або Ізраїль, відроджен-
Закінчення. Початок на стор. 1
Наша молодь ототожнює себе з нашою землею і державою. Саме участь молоді в русі захисту української мови, як захист права жити в демократичній і незалежній Українській державі, що задекларовано й гарантовано Конституцією, дасть нам перспективу. Без молоді не станеться загальнонаціонального руху. Якщо це справа тільки неширокого кола свідомих українців, то марно в найближчому часі очікувати торжества справедливості. Тож молодіжний патріотичний рух мусить отримати нашу максимальну підтримку. Не міряймо, малі це чи великі справи — головне, що молодь діє, вона не байдужа. Їхні представники будуть також мати свій голос і вплив у Коордиародився Василь Тимчина в селі Сломин Немирівського району на Львівщині у багатодітній сім’ї, виховувався на традиціях української народної школи, якій притаманне бажання розвивати природні здібності дитини. Паростки творчого та бойового бунтарства були закладені його батьком, Федором Тимчиною, Січовим стрільцем армії ЗУНР, ад’ютантом головнокомандувача берегової оборони Чорноморського флоту УНР (1918—1920 рр.). Початкову освіту Василь здобув у Смолинській неповно-середній школі, після закінчення якої 1948 року вступив на навчання до Львівської зооветеринарної школи. Після її закінчення працював завідувачем зооветеринарного пункту Немирівської ветеринарної лікарні. Служив в армії і навчався в Кутаїській середній школі. Після демобілізації вступив до Мелітопольської агропромислової академії, яку успішно закінчив 1963 року. Згодом працював провідним інженером-конструктором СКБ Херсонського комбайнового заводу (1963—1965 рр.), начальником конструкторського бюро, головнаційній раді загальнонаціонального форуму “На захист української мови і державності”. Координаційна рада буде постійно діючою і підтримуватиме тісні зв’язки з усіма спорідненими рухами в Україні, не лише в Києві. Форум — це не якась разова акція, яку відбудемо й забудемо. Ми розробили положення про Координаційну раду, яка відкрита для всіх. Хочемо, щоб у її роботі брала активну участь уся опозиція, представники комітетів гуманітарної сфери у Верховній Раді: з питань освіти, культури, прав людини. Дуже важлива складова нашого руху — це українці за межами України. Якщо не буде України тут, то Україна зникне й там, за кордоном. Голос українських діаспор, українських груп, що є складовими частинами інших держав, їхня думка тут дуже потрібні. Робоча група підготувала кілька документів, із якими читачі “СП” ознайомляться в наступному числі. Насамперед — це звернення до президента, який уперто не виконує своїх обіцянок як гарант Конституції, як той, хто проводив робочу нараду з представниками української інтелігенції, обіцяючи, що будуть зроблені зміни, які припиняють дію одіозних статей антиконституційного закону Ківалова—Колесніченка. В. Янукович досі не використав свого права законодавчої ністю. Громадяни, які не були переобтяжені комуністичною ідеологією, об’єднували навколо себе людей демократичних поглядів, створювали громадські осередки української мови, руху, захисту навколишнього середовища. Василь Тимчина — один із організаторів відродження Українського козацтва. На підставі Указу Президента України від 5 січня 1995 року Гетьманом Українського Козацтва йому присвоєно звання полковника.
ініціативи. Так само нема обіцяної програми розвитку та функціонування української мови як державної. Зате є реальна загроза ярма Митного союзу, потурання провідникам “русского міра” в Україні. За такої діяльності влади та відсутності справді масового протистояння Україна не відбудеться як держава. Почнімо із справді загальнонаціонального руху проти тотальної русифікації. Це і є головна тема чергового форуму захисників української мови як основи нашої державності в Міжнародний День рідної мови. Держава як мова і мова як держава!
Павло МОВЧАН
Із 1995 року розпочалася робота зі створення в Запорізькій області партії Конгресу Українських Націоналістів. У травні 1995 року його обрали головою секретаріату Запорізької обласної організації, аз січня 2000 року — головою Проводу ЗОО КУН. Активну роботу проводить Василь Тимчина як член правління обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, заступник голови Товариства “Україна Світ” та заступник голови Запорізької Кошової Управи Братства ОУН—УПА. Він досить активний дописувач, порушує у своїх дописах злободенні теми суспільного і політичного життя в Україні і в області. Автор статті про відродження Запорізького козацтва в нашому краї в Енциклопедії українського козацтва. Члени Братства ОУН—УПА, КУ- Ну і “Просвіти” щиро вітають ювіляра і зичать йому здоров’я та гараздів. З роси і води, шановний Друже!
Провід ЗОО КУН, ЗОО ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Запорізька Кошова Управа Братства ОУН—УПА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
