Гаряча тема · “Про ситуацію навколо Гостинного двору розповідає наш автор, фахівець, для якого історичні цінності вищі за будь-які комерційні й політичні ігри”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Пожежа у Гостинному дворі або Як знищується національна культурна спадщина
Слово Просвіти, №08 за 2013 рік
Михайло ДЕГТЯРЬОВ, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України, дійсний член Нью-Йоркської академії наук
Будівля Гостинного двору розташована в найдавнішому торгово-ремісничому районі Києва на Контрактовій площі — мабуть, єдиній із київських площ, яка нині найкраще зберігає ауру старовини. Ця будівля — композиційний центр архітектурного ансамблю площі, що містить низку історичних споруд різних періодів. Ансамбль має статус комплексної пам’ятки містобудування, через те його вигляд не повинен зазнавати жодних змін. Автор київського Гостинного двору — швейцарський архітектор Густав Руска — знаний майстер високого класицизму. Він спроектував гостинні двори для Санкт-Петербурга й Москви. Спочатку 1809 року звели лише перший поверх Гостинного двору. Запланований проектом другий поверх не побудували тому, що 1811 року на Подолі сталася спустошлива пожежа й забракло коштів у міській скарбниці. До середини XX ст. одноповерхова будівля Гостинного двору стала аварійною, але на початку 1980-х років за колегіальним рішенням відомих українських фахівців-- містобудівників її відреставрували, добудувавши другий поверх згідно з проектом Л. Руска. Як і було заплановано, у приміщеннях нової будівлі розмістили Державну наукову архітектурно-будівельну бібліотеку ім. В. Т. Заболотного й інститут “Укрпроектреставрація”, які до того тіснилися у келійних приміщеннях Софійського заповідника. Велична прямокутна будівля з просторим внутрішнім двором, декорована по периметру двох поверхів аркадою, що створювала живописну гру світлотіней, стала справжньою окрасою Подолу. Інших подібних будівель у Києві немає. Мають рацію громадські активісти, які прагнуть добитися використання цього двору без зміни його історичного вигляду для просвітницько-культурницьких цілей, приміром, для проведення театральних вистав під відкритим небом. Це саме стосується внутрішніх приміщень. Автор даної публікації понад 30 років пропрацював у стінах Гостинного двору науковим співробітником в інституті “Укрпроектреставрація”. Я не сумнівався, що настав найкращий період діяльності нашого інституту. В усіх куточках України ми проводили реставрації замків, фортець, палаців, садиб, церков, монастирів, громадських і господарчих будівель, пам’яток архітектури, історії й мистецтва. Архів інституту — унікальна скарбниця національної пам’яті. Нині інститутові загрожує повне знищення. Причин кілька. Об’єктивна причина та, що за ринкових відносин часів незалежної України у нас майже повністю перестало працювати законодавство з охорони пам’яток культури. Особи, винні в масовій загибелі історико-культурної спадщини, не несуть жодної відповідальності. Держава майже не фінансує роботи з реставрації пам’яток, перекладаючи цей “тягар” на приватних осіб та організації, які беруть пам’ятки в оренду або приватизовують після виведення їх із Держреєстру під різними приводами. Що потім відбувається із старовинними будівлями-пам’ятниками — добре відомо.
За подібного ставлення держави й суспільства до проблем збереження і реставрації пам’яток архітектури й історії “Укрпроектреставрація” отримує мало замовлень. Сидячи без зарплати, висококваліфіковані співробітники інституту перебиваються випадковими заробітками, або шукають іншу роботу. Штат інституту на даний момент — близько 100 осіб. Але найбільше лихо для добросовісних реставраторів та їхньої благородної справи — ухвалення урядом України 2009 року закону (від 15 грудня за №1759 VI) “Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні”. Згідно з цим законом цілий напрям будівельної галузі — розроблення проектів і проведення робіт із консервації, реставрації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам’яток — позбавили ліцензування. Згідно з цим законом замовлення на реставрацію пам’яток на цілком законній підставі може отримати й здійснювати навіть будівельна організація, яка не має щонайменшого уявлення про цю специфічну сферу діяльності. “Суб’єктивних” причин, через які інститут “Укрпроектреставрація” може припинити своє існування, також кілька. Одна зних — загроза примусового виселення інституту з його будівлі “в нікуди”, яка виникла після сильної пожежі в Гостинному дворі 9 лютого. За свідченнями місцевих мешканців, полум’я спалахнуло одразу в трьох місцях і загорівся дах над інститутськими приміщеннями другого поверху. (Співробітники інституту, йдучи з роботи обов’язково вимикають світло). Внаслідок гасіння пожежі будівлі завдано колосальних збитків. Дуже постраждала документація і технічне обладнання інженерного, конструкторського, кошторисного відділів, згоріла хімікотехнологічна лабораторія, залито водою кабінет директора й приміщення відділу кадрів, а також знищено архів кабінету живопису, де зберігалися матеріали обстежень та іконографія настінних розписів багатьох визначних культових споруд України (починаючи з перших повоєнних років) і проектні документи щодо їхньої реставрації. На 50 % постраждав інститутський архів із матеріалами з архітектурних пам’яток України. Робота інституту фактично паралізована. Його співробітникам запропонували працювати в домашніх умовах за місцем проживання. Як же тепер вчасно здійснюватимуться реставраційні роботи, які розпочав інститут на таких об’єктах історико-культурної спадщини як Успенський собор і трапезна Києво-Печерської Лаври, Маріїнський палац, Андріївська церква та будівлі на Андріївському узвозі, Мистецький Арсенал тощо, причому, не тільки в Києві, а й по всій Україні? Національній культурній спадщині нашої держави завдано непоправних збитків. А це удар по пам’яті всього людства! Як усе сталося і хто винен, напевно, повідомлять після офіційного розслідування. Але ми в нашому приватному розслідуванні спиратимемося на факти. Останніми роками все частіше пожежа завдає шкоди тим будівлямпам’яткам, які таємно чи явно намагаються перебудувати, надбудувати або взагалі знести, щоб потім на цьому місці збудувати щось прибутковіше. Чому нині доводиться говорити про ймовірність навмисного підпалу Гостинного двору? На ці думки наштовхують скандальні події, що відбувалися останнім часом усередині самої будівлі й отримали широкий розголос.
Маю на увазі зіткнення між беркутівцями і захисниками Гостинного двору — небайдужими громадськими діячами і співробітниками фірми “Укрпроектреставрація”, яка орендує частину приміщень будівлі. Отже, громадські діячі вважають, що такий прекрасний зразок історичної будівлі піддавати переробкам і змінам не можна: його необхідно реставрувати й використовувати для громадських цілей, приміром, як громадсько-просвітницький туристичний центр. Мовляв, цілком прийнятно, щоб у ньому залишалися такі організації-орендатори, як інститут “УкрНДІпроектреставрація” та бібліотека з архітектури й будівництва, а також ДП “Всеукраїнський науково-методичний та інформаційний центр архітектурної спадщини”. Можна прибудувати невеликі магазинчики для продажу сувенірів із національною символікою та проведення у дворі громадських акцій. Представники ж фірми “Укрпроектреставрація” заявляють, що коли в інших орендарів немає грошей на ремонт будівлі, то їх треба відселити, а будівлю передати в розпорядження інвесторів, які знайдуть кошти, перебудують її під торгово-офісний центр і таким чином повернуть йому “первісне функціональне призначення”. Ці фірмачі вже широко рекламують у ЗМІ й проект реконструкції: надбудовується ще один поверх, подвір’я суцільно перекривається заскленими металевими конструкціями, відкриту двоярусну аркаду також засклять. Тоді будівля стане схожою на величезний скляний контейнер. Якщо врахувати, що й під будівлею влаштують нові магазини, то простір навколо перетвориться на суцільну автостоянку. Автор проекту — архітектор Андрій Миргородський, який був заступником головного архітектора Києва Сергія Бабушкіна. Гостинний двір — пам’ятник містобудування. Розташований у самому центрі заповідника “Стародавній Київ”, де забороняється нове масштабне будівництво і перебудова пам’ятників. Тому ідея,
яка виникла у середовищі прогресивно мислячої молоді про створення в заповіднику “Республіки “Гостинний двір” повинна мати шанс на втілення. Держава зобов’язана знаходити бюджетні кошти на утримання й ремонти пам’яток, тим паче загальнонаціонального значення. Серед громадських діячів багато юристів, які періодично звертаються з позовами до суду. Але суди постійно переносять засідання, наче розраховуючи на те, що запал “Небайдужих” із часом загасне. З червня 2012 року вже близько 10-ти випадків таких невмотивованих переносів. А “фірмачі” тим часом приводять робітників, аби ті розбивали кувалдами внутрішні перегородки в будівлі; більше того, очолюючи загони бритоголових, влаштовують бійки із захисниками Гостинного двору, які ночами чергують всередині, щоб у двір не заїжджала техніка з будівельними матеріалами. Недостатньо поінформовані читачі газет, слухачі радіо й телебачення не завжди мають можливість отримати правдиву картину того, що відбувається. Тому дозволю собі зробити необхідні роз’яснення, чим насправді є фірма “Укрпроектреставрація”. Свого часу (ще до епохи ринкових відносин) у стінах Гостинного двору утворилася державна корпорація “Укрпроектреставрація”, яка спеціалізувалася на втіленні проектної документації інституту в життя, тобто це своєрідний виробничий відділ інституту. Була створена для нас і реставраційна база “під відкритим небом”, — це велика територія уздовж вулиці Новоокружної (з безліччю цехів, майстерень, складів тощо), де працювали майстри з обробки каменю, дерева, металу та ін., виготовляючи деталі й фрагменти для об’єктів, що реставруються, а також виконуючи замовлення на сучасні твори монументального мистецтва. Тут працювали робітники понад 100 унікальних професій. За Л. Черновецького темпи втілення в життя урядової програми зійшли нанівець. А за нової влади почалися розслідування, судові розгляди з нібито необґрунтованих витрат “попередниками”, “відкатами”, корупцією тощо. Певні претензії були й до керівництва корпорації “Укрпроектреставрація”, яка до цього часу встигла перетворитися на Акціонерне товариство. Переляканому керівництву корпорації запропонували перепродати більшу частину акцій іншим особам, не фахівцям, хоч вони нині так себе називають. У них немає ні досвіду роботи, ні виробничої бази. Зате в них з’явилася чудова можливість висмоктувати шалені гроші з бюджету й інвесторів під виглядом реставрації, реконструкції історико-культурної спадщини. До речі, в інтернеті оприлюднено факти про те, що головний офіс цієї організації знаходиться на Кіпрі. Нещодавно у ЗМІ директор фірми Д. Ярич заявив, що вже є інвестор, який згодився за 10 мільйонів купити Гостинний двір. Але якщо ми здамо цю пам’ятку, то ланцюгова реакція пошириться на історичну забудову Подолу, чого допустити не можна. Треба захистити й відстояти наші історичні цінності.
18 лютого зранку представники фірми “Укрпроектреставрація”, які планують перебудувати Гостинний двір у Києві на банальний торговий центр, вкотре захопили будівлю і вигнали звідти активістів, які вже майже півроку відстоюють історичну споруду. За словами активістів, нападники застосували арматуру, зброю, сльозогінний газ. Були задіяні міліція та “Беркут”. У сутичці захисники Гостинного двору зазнали травм. Народного депутата Андрія Міщенка та активістів затримали й кинули до автозаків. Про ситуацію навколо Гостинного двору розповідає наш автор, фахівець, для якого історичні цінності вищі за будь-які комерційні й політичні ігри.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
