Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 8 (748), 27 лютого — 5 березня 2014 Звернення Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка до Верховної Ради України
Слово Просвіти, №08 за 2014 рік
Павло ГРИЦЕНКО, доктор філологічних наук, директор Інституту української мови НАН України
Здається, можемо з полегкістю перевести подих, привітати мільйонне товариство небайдужих, тисячі учасників протестів, які піднялися та об’єдналися в обороні української мови в усіх куточках України. Пам’ятаємо, до яких витівок-кульбітів удавалася влада, особисто президент В. Янукович і його найближчі радники-соратники, аби лише узаконити напрацювання спекулянтів-законотворців КаКа і Ко і водночас пригамувати внутрішній спротив народу. Тут тобі і “Беркут” (одна з важливих репетицій сьогоденного Майдану, аби народ знав своє місце у стійлі і не забував, якого хазяїна посадив собі на шию!); тут тобі і загравання з інтелігенцією (мовляв, зробимо все, чого народ бажає!); тут і століттями перевірений метод нищення полум’я живих ідей мертвотою безкінечного зволікання (створити комісії для доопрацювання закону і внесення змін через Верховну Раду: була авторитетна комісія; були гостро-гарячі дискусії й праця упродовж кількох місяців, що дали нову, посутньо змінену редакцію закону, вивірену колективами експертів із науковців, правників, політиків, десятки разів узгоджувану й затверджену комісією; було все це передано президентові, а далі — все під сукно чи в смітник… і проблеми немає. Прикро констатувати, що принижено-окраденими виявилися не тільки науковці, письменники, депутати, а й вельми поважані в суспільстві знакові постаті України, чиї досвід, знання, аргументацію кинули під ноги… новоявленому імператорові). Сьогодні в хвилини катарсису-прозріння запитуємо себе: хіба ми не бачили (чи принаймні не відчували) загрози розпросторення чуми примітивізму й злочинної жадоби до самозбагачення наших очільників, їхню внутрішню порожнечу, в якій не було місця розумінню сутності мови, національної ментальності, не було поваги до людини, до її праці, її знань, духовних начал? Бачили й розуміли, бо все це лежало на поверхні, оприявнювалося в зухвало-відкритому окраданні народу, безкінечних захопленнях майна інших власників, нестримному покращанні добробуту (щоправда, лише “сім’ї”, наближено-відданих), у дражливих кортежах-охоронах-сиренах й аномальній пристрасті до розкоші, перлиною якої виявилася привласнена резиденція Межигір’язоопарк… Лише зараз відверто заговорили про хворобу Януковича, його неадекватність, позірну самостійність маніпульованої людини. І це сьогодні переросло в національну трагедію, в глибоку зневіру в дні прийдешньому. Та необхідно визнати глибинну гірку правду: хворим є все наше суспільство, яке з позиції моя-хата-скраю дозволило обійняти найвищу посаду в Державі і стати її символом людині з таким відразливим минулим, людині, яку від перших її кроків на цій посаді суспільство категорично не сприйняло і якої соромилося. Але терпіли, відсторонено й уперто терпіли, ніби це відбувалося десь далеко, в чужій країні. І це терпіння виявилося знаком не християнської чесноти, а всеохопної задавненої хвороби соціуму, ураженого рабською психологією збайдужілих. Зрештою, не можна визнати здоровим суспільство, яке упродовж двадцяти років не спромоглося запровадити дієві механізми демократії, а тому в тумані
Фото Раїси Талалай
Усвідомлюючи важливість нинішнього історичного моменту розвитку української демократії та державного будівництва, Центральне правління Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка ставить чотири кардинальні вимоги: 1. На відновлення історичної справедливості ініціювати та ухвалити закон “Про єдину Помісну Українську Православну Церкву” (проголошену 1 січня 1919 р.) на основі Київського Патріархату. 2. Схвалюючи рішення ВРУ про скасування Закону України “Про засади державної мовної політики”, ухваленого в антиконституційний спосіб, вимагаємо врегулювати мовне питання шляхом невідкладного ухвалення “Закону про мови” у редакції Сергія Головатого. 3. Ухвалити блок законопроектів із деколонізації України в усіх сферах суспільного життя. 4. У переддень 200-річчя від дня народження українського генія Тараса Шевченка оголосити 9 березня національним святом.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
