“З 21 лютого вже повалено понад 200 пам’ятників Леніну”. Читацьке віче 14 · с. 14сторінка оригіналу ↗
«Вічно живого» спровадили у небуття Іллічівськ зберіг свою назву, замінивши Ілліча на пророка Іллю
Слово Просвіти, №08 за 2014 рік
Вадим МИЦИК, почесний краєзнавець України, м. Звенигородка Черкаської області, фото автора
У дні революційної гідності почалося очищення України від чужого, наносного, злочинного. Відбувалося це не за якимись рішеннями, а за народною волею. Хоч ще раніше був Указ Президента про очищення України від символів злочинної комуністичної системи, але влада його ніби й недобачала. Наведу два приклади, як це було на Черкащині. У Тальному депутати на сесії міської ради ще 25 жовтня 1996 року ухвалили рішення про демонтаж пам’ятників Леніну. А їх на 16671 мешканця у місті було аж чотири. Комуністи запротестували і рішення не виконали. Те саме повторилося у травні 1997- го, у жовтні 2008 років. Тоді тальнівці взялися самостійно рішення виконати. Із 6 на 7 листопада 2008 року скинули пам’ятник біля податкової інспекції, а на постаменті написали “Кат нації” — вірні ленінці його й досі не стерли. 25 лютого 2009-го у центрі міста, а через два дні біля цукрозаводу з такою силою їх поскидали, що залізобетонні мумії порозліталися на шмаття. То була відплата за репресії, за понівечені людські долі, за цькування і приниження. Коли міський голова О. Біленко через газету почав називати людей “вандалами і злочинцями”, то біля постаменту на центральній площі з’явився великий напис: “Рішення міськради виконано!” Депутати міськради у Звенигородці також неодноразово ставили питання про демонтаж пам’ятника в центрі міста, але до рішення не доходило. То це “питання не на часі”, то комуністи відстоювали свого “вічно жиред будівлею міської ради (м. Звенигородка, пр. Шевченка, 63) та передати його на відповідальне збереження до музею ГО “Всеукраїнський військово-патріотичний центр — музей “Шампань”. Балансова вартість 62 тисячі гривень”. Багатоголосою ганьбою вкривали люди залізобетонного “вічно живого” під час демонтування. Міський голова сказав: “Я проти будь-якого руйнування. Прийшов час, і ми цей пам’ятник зняли законно”. Директор музею “Шампань” Олег Бойко на запитання, що він буде з ним робити, не без гумору відповів: “Поставлю у лісі, щоб лякав дичину”. Активісти на постаменті відразу закріпили національне та майда-
Сергій ГОРИЦВІТ
Нинішні дні масового “леніноповалу” депутати Іллічівської міськради Одеської області ознаменували оригінальним одностайним рішенням. На своїй позачерговій сесії 24 лютого всі депутати-регіонали разом із мером міста Валерієм Хмельнюком покинули Партію регіонів і дружно переінакшили трактування назви рідного Іллічівська. Найменоване на честь Леніна- Бланка, місто-порт тепер матиме своїм покровителем святого пророка Іллю. Водночас депутати постановили прибрати з центральної площі ідола Ілліча. Його знімуть із постамента і відвезуть у порт з офіційним формулюванням “на ремонт”. На місці пам’ятника планується встановити монумент на честь пророка Іллі. Крім того, міськрада вирішила перейменувати центральну вулицю, що носить ім’я Леніна, на проспект Шевченка. Ідею змінити смисл слова “Іллічівськ” місцевим мешканцям підказали кілька днів тому одеські активісти Автомайдану. Як бачимо, їм припав до душі образ найвідомішого пророка дохристиянської епохи, якого високо шанують християни, юдеї, мусульмани. Іллю вважають грізним повелителем дощів, громів і блискавок, який карає неправедних. Водночас він щедрий, бо посилає на землю родючість, а його молитви повертають людей до життя. Напевне, іллічівці віднині відзначатимуть день рідного міста саме на Іллі — 2 серпня. Тож нехай пошле своє благословення їхній покровитель — пророк Ілля, ім’я якого означає “міць Господня”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
