Поезія барикад · “Наш час — самозапалення свічі, Та так, щоб наші душі заіскрили!” 16 · с. 16сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №08 за 2014 рік
Слово Просвіти, №08 за 2014 рік
Дмитро ПАВЛИЧКО: Вірші з Майдану
Снайпер Лежать у Києві біля собору Майданівців підкошених валкú. Ридають матері і руки вгору Підносять, як налякані віки.
Такого не було ще в Україні, Щоб зек з єством вождівської пихи Взяв карабін (бінокль на карабіні) І, наче злодій, вийшов на дахи.
Його я бачу й світові одкрию: То — снайпер, то — тітушок президент. Стріляє він у голову і в шию, Готує пану Путіну презент.
По черепицях повзає, мов кобра, Ховається за димарів ослонь. Накрадені маєтності і дóбра Рятує пострілами в юну скронь.
Він мстить народові за непокору, За те, що встав і в рабство не пішов… Палає в Києві біля собору По древніх каменях розлита кров.
Стріляє довго. Натомився. Доста. Упав, немов невинне голуб’я, І злазить він на землю, мов короста, Щоб вийти знову на круги своя.
Не спокушайся на переговори, Із ворогом своїм, народе мій: Він — труп, але твоє не вбите горе; Він — труп, але рухливий ще, як змій.
Трутизна ще живе в гадючім тілі, Та ми встаєм із рук, а не з колін. Були ми в того пана на прицілі І чули кулі свист і смерті дзвін.
Ми, лагідні, святі, несамовиті, Всі помремó, в призначеній порі, Лиш ті не вмруть, що на Майдані вбиті У Києві, в столиці на Дніпрі. 22.ІІ.2014.
Голос Сказав Господь: “Не плач і не ридай, Бо воскрешу забитих позавчора, — Але тоді з Москви в твій рідний край Повернеться диктатора потвора”. —
“Не треба!” — скрикнув я і нишком стих, І Богові наважився сказати, Що соромно мені серед живих Над домовинами братів стояти.
І знову голос був з глибин душі: “А ти не стій, берися до роботи Мечі гостри й нагострюй лемеші, Та не хвали свої плаксиві цноти.
Вдивляйся в нації своєї лик, У вúзвольну, помиту кров’ю зброю… Маленький ворог ваш навіки зник, Великий — затулився машкарою.
Ця знадна тиша — ще не тишина, Ця перемога — ще не перемога. Чекає вас традиція страшна — Війна побіля владного порога.
Ви — нація поетів і вождів, І стогне ваше серце, вами ж бите, Та світом час новий заволодів — Навчітеся самі себе любити!
Накиньте на амбіції оброть, Не рвіться всі гуртом до пекторалі!” Я чув цей клич, і все ж таки з печалі Тихенько плакав, щоб не чув Господь.
24.ІІ.2014
Микола ПЕТРЕНКО
Свіча з Чернечої гори на Майдані
Нехай же серце прагне, просить Святої правди на землі!.. Тарас Шевченко
О як ми ждем, гуртуючись в ключі Відболених у пожаданні прощі!.. Наш час — самозапалення свічі, Наш час — коли вершать молитву мощі.
Наш час — коли спливає кров із ран, Ясніють стигми, рветься дух до зброї: Не марно ж ми єднались на Майдан Шукати правди — правди пресвятої.
I вже — ясний архангел при мечі, I ми, предвічній вірності підлеглі: Наш час — самозапалення свічі, Наш час — коли встають з могил полеглі.
Скипає лють і давній жах пощез, Ступає з гір Покрова ясносвітла. О як ми ждем громів з ясних небес, І щоб душа у кожного розквітла!
Однак же ми не сліпли уночі, Зійшовшись до Кобзарської могили: Наш час — самозапалення свічі, Та так, щоб наші душі заіскрили!
Гартуймо ж їх, гартуймо в молитвах, В тяжкім труді, твердім правдивім слові: Уже злітає в небо віщий птах, Уже серця ясніють для любові.
Це ми, які єднаємось в ключі, Це ми, які гуртуємось при зброї: Наш час — самозапалення свічі, Наш час — для правди, правди пресвятої!
Надія ПАВЛИШЕНА
* * * Ми вже не ті… Майдан перекував Нам волю, душі, зболені серця. Ми здобули ту правду і вогонь, З якими йдуть до самого кінця!
І кожне слово, сказане в борні, То меч і суд для тих, хто не збагнув: Ми ЛЮДИ вже, не бидло, не раби, Народ, що волю у війні здобув! 21.02.2014
Фото Сергія Марченка
ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2014 ПЕ РЕ Д П ЛАТА—2 0 1 4 Вартість передплати Вартість передплати (з доставкою і поштовими витратами): (з доставкою і поштовими витратами):
Продовження статті з попередньої сторінки — фрагмент сторінки
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
