Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Інформаційний простір · “Надзвичайно важливо допомагати українцям духовно єднатися, якнайглибше пізнавати своє національне”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Не творімо зловісну мару

Слово Просвіти, №08 за 2018 рік

Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського націо# нального університету ім. І. Франка Наголошую знову: пісенні конкурси “Голос країни”, “Голос. Діти” та інші дуже потрібні, але їх треба проводити за таким принципом: учасник пісенного змагання, а не бою — це не фронт, обов’язково має вико# нувати українськомовну пісню, а другу — будь#якою іншою мовою. Не відкидаю право на свободу вибору, але маємо прив# чати учасників конкурсу і його організато# рів до моральної відповідальності за долю української пісні. Прислухаймося до надто важливих думок видатного вченого Івана Огієнка, який підкреслював, що україн# ська пісня не тільки високохудожня і висо# комелодійна, а й завжди глибокозмістов# на, пристойна, навчальна. Виокремлюю слово “навчальна”, суть якого полягає в тому, що пісня научає, напу# чує, напоумлює, наставляє, тобто виховує. Отже, якщо учасники різних телевізійних і радіоконкурсів обов’язково виконувати# муть українськомовні, а на додаток — зару# біжні пісні, то в такий спосіб (перефразову# ємо відомий вислів Тараса Шевченка) бу# дуть свого научатись й чужого не цуратись. На жаль, чимало українських пісень нині спотворено до примітивізму, вульгарності, що часто дає підставу асиміляторам, недру# гам нав’язувати думку про якусь другосорт# ність, недоношеність, неперспективність української пісні, культури, мови. Логічно виникає запитання: яка мета пісенних конкурсів “Голос країни” і “Го# лос. Діти”? Зрозуміло, що виявляти і під# тримувати непересічних, здібних, талано# витих виконавців. Лише таке завдання?! Чи, що не менш важливо, а на мій погляд, найголовніше — на високому національ# но#естетичному пісенному підґрунті спри# яти морально#духовному вихованню пат# ріотів нашої держави, формувати в дітей, підлітків, юнацтва, молоді українські націо# нально#громадянські й загальнолюдські цінності. Чи навпаки — виробляти в юних українців нігілістичне, зневажливе став# лення до української пісні, мови, культу# ри, звичаїв, традицій, творити з них істот без українського осердя, планетарних осо# бин, цинічних космополітів, таку собі біо# логічну масу, з якої вороги України, насам# перед московські, виліплюють українофо# бів, україноненависників, зрадників, сепа# ратистів, запроданців — моральних калік, які їздять до Росії розважати одвічних во# рогів України. У нинішній період російсько#україн# ської війни надзвичайно важливо допома# гати українцям духовно єднатися, якнай# глибше пізнавати своє національне “Я”, щоби, як закликав Іван Франко, перед сві# том не слугою, а ґаздою стати, дати гідну відсіч московським агресорам. На жаль, є чимало прикладів, коли здібні люди різних професій, зокрема й співаки, журналісти, свій талант продають за 30 срібняків, улес# ливо служать ворожому українцям “рус# скому міру”. Фахівців, якщо вони талано# виті, називаю талановитими, але постійно наголошую: на доброчинство чи злотво# рення спрямований талант; морально від# повідальні вони чи керуються аморальни# ми інстинктами; чи талановиті митці, жур# налісти позитивно впливають на розвиток й утвердження соборної української Укра# їни, чи навпаки — своїми вчинками, тала# новитими, але без національного осердя творами, телепередачами сприяють дегра# дації українського суспільства, виховують нищителів української нації, духовних кастратів, насаджують аморальність, все# дозволеність, нігілізм, малоросійство, прислужництво нашим одвічним ворогам і водночас одвічним сусідам. Ще в квітні 1917 р. Кирило Стеценко на з’їзді вчителів народних шкіл Ямпільського повіту на Поділлі закликав черпати духов# но#естетичну красу для розвитку дітей із великої скарбниці української народної творчості, з української пісні, яка “повин# на стати могутнім знаряддям для вихован# ня народу як у моральному, так і в націо# нальному дусі”. Як цього не розуміють, не усвідомлюють, а може, дуже добре усвідом# люють організатори конкурсів “Голос краї# ни” і “Голос. Діти” і тому відкидають укра# їнські пісні на узбіччя, на маргінес. Важливо, що 2016 року ВР України ух# валила закон про квоти для пісень україн# ською мовою. Наприкінці 2017 р. пред# ставники Національної ради України з пи# тань телебачення і радіомовлення офіцій# но заявили журналістам, що “наше телеба# чення — на 100 % українськомовне”, — зазначив Олег Листопад у статті “Якою мовою говорить телевізор” (Урядовий кур’єр. — 2017. — 30 груд.). Насправді, м’яко кажучи, це — безсоромна брехня. Кожний глядач підтвердить, що телеефір України заполонений російськомовними передачами, програмами, фільмами. Олег Листопад таки допитався у члена Нацради Сергія Костинського, звідки така ідеальна українськомовність телеефіру. З’ясувалося, що через обмежене фінансу# вання Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення зараховує всі двомовні передачі до українськомовних. Є, наприклад, назви “Ліга сміху”, “Голос. Ді# ти”, чи Володимир Зеленський у “95 квар# талі” викривлено вигукне — “Слава Украї# ні!” (ще треба подумати, з якою метою?!), то ці та подібні їм телепередачі уже зарахо# вуються в українськомовну квоту. Правда, керівництво Нацради обіцяє, що перехід# ний період мине і у жовтні 2018 р. буде справжня картина ефірного мовлення. Ко# му ж потрібне нинішнє окозамилювання? Чому спекулюєте правдою? Адже “біль# шість різноманітних розважальних шоу, які апріорі спрямовані на масову аудиторію, не те що не гребують мовою держави-агресора й окупанта, а навпаки, ніби хизуються нею (курсив наш — В. Л.). І своєю “принципо# вою” позицією також. Мовляв, ось вам і чинне законодавство, і ваша мова, і все те, що називається національною ідентичніс# тю, врешті#решт — гордістю українського народу” (Юрій Медуниця). Надто багато телепрограм, а також і FM#радіопередач не спрямовані на підвищення здатності укра# їнців до опору зовнішньому московському агресору та внутрішнім сепаратистам, а навпаки — сприяють проникненню злово# рожого “русского міра” в усі українські культурологічні щілини. “Голос країни”, “Голос. Діти” на “1+1” — відкриті майданчики для розкошування антиукраїнської ідеології “русского міра”. Відомі співаки, “зіркові” судді, вони ж професійні навчителі учасників конкурсів не є прикладом пошанування української мови і культури. І Наталя Могилевська, і Дмитро Монатік, і дует “Время и Стекло”, Сергій Бабкін, Потап та інші лише інколи видавлювали з себе українськомовну фра# зу. Правда, одного разу Наталя Могилев# ська прочитала кілька українськомовних поетичних рядків, сказала, що вона їх ав# тор. Але впродовж усього четвертого сезону у програмі “Голос. Діти” панувала росій# ська мова і чужомовна пісня. Діти, підліт# ки, юнаки і дівчата, захоплені відомими співаками, обожнюють їх, учаться у них. То покажіть їм високі українські національно# духовні якості, моральну відповідальність за долю українського Слова, мотивуйте їх глибоко пізнавати українську пісню, мову, щоби вони, коли виростуть, були за духом українцями, а не космополітами, перевер# тнями, малоросами, не підтримували мос# ковських агресорів, як це роблять тепер Ані Лорак, Лобода та інші гастролери за крива# вим російським рублем. Данелія Тулешова з Казахстану перед поїздкою на конкурс “Голос. Діти” вивча# ла українську мову, намагалася нею спіл# куватися з вершителями конкурсу, але жо# ден із них — ні Могилевська, ні Монатік, ні “Позитив” (насправді у ставленні до ук# раїнської мови — це суцільний “Нега# тив”), ні Дорофєєва не підтримали, не зао# хотили Данелію. З українськомовними учасниками конкурсу вони також спілку# валися російською мовою, спонукаючи хлопчиків і дівчаток відмовлятися від ук# раїнської. Бо, бачите, набути визнання, слави можна й без державної мови. Наоч# ний приклад — різні так звані “Позитиви”, а також Дорофєєви, Могилевські, Монаті# ки, Бабкіни, Потапи тощо. Має діяти зо# лоте моральне правило та обов’язкова ви# мога — зі всіма учасниками пісенного кон# курсу, якщо вони народилися і живуть в Україні, спілкування має бути тільки укра# їнською мовою. З вихідцями з інших країн мовою порозуміння має бути така мова, яку вони знають, або через перекладача. Утвердження українськості в Україні буде тоді успішним, якщо на це буде с# прямована діяльність державних, суспіль# них, громадських інституцій і, зокрема, телебачення, радіомовлення, інтернету — вся система життєдіяльності країни. Важ# ливою структурною складовою вихован# ня є також пісенні конкурси “Голос. Діти” і “Голос країни” (мала би бути назва “Го# лос України”, чи під країною розуміють будь#яку державу, тільки щоби якомога менше звучала одухотворена назва “УК# РАЇНА”). Процитую ще раз Кирила Сте# ценка, який слушно наголошував: “Пісня нашого народу — це історія його, багатство духовне його, це — гордість його, що приз/ нають й чужі люди. І от на чому — на піснях його, ми повинні воскрешати національний дух українського народу, національне само/ пізнання. Сила народної пісні ще й в тому, що вона може повернути до нас тих, що втратили свою національність. І тому, пов/ торюємо, пісня українська має право бути одним із могутніх і перших чинників націо/ нального відродження й виховання нашого народу… Нам треба націоналізувати наш народ, самих себе, бо чоловік, який існує поза межами національної стихії, є мара. Народ, що не мислить себе живим членом в сім’ї людності, не нація. Без народного ха/ рактеру, без національного обличчя, і всяка держава не є живий організм, а механічний верстат”. Ці архіважливі висловлювання україн# ського патріота Кирила Стеценка прошу уважно прочитати, осмислити Президента України, Голову Верховної Ради, Прем’єр# міністра, депутатів усіх рівнів, службовців, засновників, власників, працівників ЗМІ, організаторів і ведучих конкурсів “Голос. Діти”, “Голос країни”, різних розважаль# них шоу, адже наше покликання творити живий організм титульної української на# ції, а не зловорожий “механічний вер# стат”, не сліпу машину, яка “потопче і роз# давить нас” (Іван Франко). Вільна націо# нально#духовна, правова, демократична, багата і для пересічних людей, а не тільки для купки захланних, аморальних багатіїв# злодіїв, олігархів, соборна українська Ук# раїна утвердиться тоді, коли також кожна людина будь#якої національної меншини щиро скаже так, як, наприклад, від усієї світлої душі заявила у телепередачі “Ран# деву” Джамала: “Я — українка кримсько# татарського походження!” Отже, всі маємо усвідомити, зрозуміти, що ми покликані творити українську Ук# раїну, що ніхто нам не збудує держави, ко# ли самі її не збудуємо, що національний дух українців, національні права українців, які національні права англійців, італійців, німців, поляків, угорців, японців — є ос# новою загальнолюдських прав, загально# людських морально#духовних цінностей. Бо людина, яка існує поза межами націо# нальної стихії, є зловісна мара. Після конкурсу “Голос. Діти”, який завершився 17 грудня 2017 р., з 28 січня 2018 р. на телеканалі “1+1” триває восьмий сезон “Голосу країни”. Із 24 пісень, що прозвучали 28 січня і 4 лютого, лише 7 українськомовних. У газетних і журнальних публікаціях, Фейсбуці вже писав, що у програмах “Голос. Діти” і “Голос країни” українськомовна пісня — явище рідкісне. Але ті, кого це стосується, хто мав би виправляти ситуацію — наполегливо пропагувати українськомовну пісню, культуру, наче поглухли і поніміли: випадково чи свідомо? Будь ласка, не поспішайте заперечувати. Так — перше місце у конкурсі “Голос. Діти” посіла 10-річна дівчинка з Казахстану Данелія Тулешова, яка надзвичайно зворушливо виконала українськомовну пісню “Не твоя війна” (тренер — Дмитро Монатік). Але ж під час кожного конкурсу “Голос. Діти” і “Голос країни” українськомовна пісня — своєрідна блискавка серед ясного неба. На жаль, часто окремі досить добрі виконавці українськомовних пісень зразу вибувають із конкурсу, бо їх не відбирають “зірки-судді”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин