Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На перехрестях історії · “Гасло М. Хвильового залишається актуальним через військову агресію Росії проти нашої держави”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

«Геть від Москви!»

Слово Просвіти, №08 за 2018 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора “Перед нами стоїть питання: на яку зі світових літератур взяти курс? У будь-якому випадку не на російську. Від російської літерату$ ри, від її стихії українська поезія повинна втікати якомога швидше. Справа в тому, що російська літе$ ратура віками тяжіє над нами, як хазяїн положення, який привчив психіку до рабського наслідування. Українське суспільство, зміц$ нівши, не примириться зі своїм фактичним гегемоном — росій$ ським конкурентом. Ми повинні не$ гайно стати на сторону молодого українського суспільства, яке вті$ лює не лише селянина, але і робіт$ ника, і цим назавжди покінчити з контрреволюційною ідеєю створю$ вати на Україні російську культу$ ру”, — ці слова Миколи Хвильо$ вого стали прологом до виставки. Гасло письменника “Геть від Москви!” у 1920#ті роки стосува# лося необхідності відродження й розвитку самобутньої української літератури, а в середині ХХ сто# ліття спрямувало український рух опору радянському тоталітаризму на здобуття державності, а в наш час залишається актуальним че# рез військову агресію Росії проти нашої держави. Виставкова експозиція скла# дається з двох частин: історія зло# чинів Російської імперії та Радян# ського Союзу проти українського народу та сучасний стан україн# сько#російських відносин (рес# таврація тоталітаризму в Росії, ностальгія за сталінщиною, брех# лива російська пропаганда та ук# раїнська відповідь на ці виклики). До участі у відкритті виставки запросили героїв#шістдесятників, громадських діячів. Того дня в му# зеї презентували документальний фільм “Незламний президент” про Голову Української визволь# ної ради Кирила Осьмака. Відкриває експозицію вели# кий список злочинів “братнього народу” проти України. Пропо# нуємо увазі читачів лише частину цього списку. 1093 р. — Київський літопис “Временник” писав: “Наш північ$ ний сусід Суздальщина є значно не$ безпечніший ворог ніж половці”. 1169 р. — Володимиро-Суздаль$ ський князь Андрій Боголюбський захопив і пограбував Київ (це була перша війна майбутньої Московії проти Києва). 1500 р. — Московське князів$ ство приєднує до себе Чернігівську та Сіверську землі. ХVІ століття — Московське царство розпочинаючи Лівонську війну, обґрунтовує необхідність повернення земель, які входили до складу Київської Русі, зокрема й українських. Поява в Москві теорії “Москва — Третій Рим”, “Москва — Новий Київ”, які лягли в основу імперських претензій щодо україн$ ських земель. 1626—1628 рр. — Заборона в Московській державі українсько-бі$ лоруської книжності, зокрема й ан$ тиуніатської: а саме творів Ст. Зи$ занія, К. Транквіліона-Ставровець$ кого. Була засуджена вся писемна система Київської митрополії. 1626 р. — Наказ Синоду мит$ рополитові України позбирати з усіх церков книги старого україн$ ського друку, а замість них ввести російські видання. 1627 р. — Указом Московсько$ го царя Олексія Михайловича було звелено зібрати книги українського друку і спалити, а також заборо$ нено будь-коли в майбутньому ку$ пувати українські книги… 1652 р. —Земський Собор ухва$ лив рішення про приєднання Украї$ ни до Московії. 1654 р. — Переяславська угода з Московією. Ухвалення протекції ро$ сійського царя. Русь-Україна та Мос$ ковія зобов’язувалися підтримувати одна одну в боротьбі проти спільного ворога — Польщі. Московський цар Олексій Михайлович і Боярська дума затвердили так звані статті Богда$ на Хмельницького (Березневі стат$ ті), які зафіксували умови україн$ сько-московського договору. Майже відразу після договору Б. Хмельницького з Московією ос$ тання почала забороняти прос$ тим, але ще вільним людям носити яскравий одяг та шкіряні сап’янові чоботи, бо це могло негативно впливати на закріпачених москов$ ських “холопьев”. 1654—1708 р. — Постійне по$ рушення Московією Переяслав$ ських угод із метою ліквідації ав$ тономії Гетьманщини. Підкуп і нацьковування одних старшин на інших, а козаків проти старшин. 1655 р. — Московська армія, рухаючись на Львів, випалила міс$ та і села на відстані 50 км від ос$ новного маршруту. 1656 р. — Зрада Москви, коли Польща, здавалось, була остаточ$ но розгромлена, московити, боя$ чись підсилення Руси-України, ук$ лали з поляками сепаративний Ві$ денський мирний договір. 1659 р. — Після смерті Богдана Хмельницького Москва вирішує знищити Русь. Князь Баратин$ ський дорогою на Київ повісив 3000 осіб, потім, вирізавши по Україні близько 15 тисяч населення, запи$ тував у Московського царя дозволу, аби “высечь и выжечь” всіх україн$ ців за 150 верст коло Києва. Упро$ довж кількох наступних років мос$ ковити винищують майже усіх со$ ратників Богдана Хмельницького. 1667 р. — Москва змушує геть$ мана І. Брюховецького віддати всі міста Лівобережної України під владу московських воєвод. Москва заборонила Україні продавати свої товари до інших країн, крім Московщини. Але на своєму кордоні вона наклала на ук$ раїнські товари велике мито. Розчленування Руси-України внаслідок підступної зради Мос$ кви, яка уклала сепаративну Анд$ русівську угоду з Польщею і поділи$ ла Русь по Дніпру: Київ, Землі вій$ ська Запорізького та Лівобережна Україна переходять до Московії, а Правобережна – до Польщі. 1672 р. — Позбавлення геть$ манства і заслання у Сибір Д. Мно$ гогрішного з усією родиною та кількома співучасниками. Арешт кошового Війська Запо$ різького І. Сірка. Арештованого відправили до Москви, а потім — до Тобольська у Сибір. 1677 р. — наказ патріарха Іоа$ кима видерти з українських книг ар$ куші, “не сходные с московскими”. 1685 р. — Скасування автоно$ мії української церкви і встанов$ лення контролю московського патріарха не тільки над релігією, ай освітою та культурою України. 1687 р. — Коломацькі статті, за якими Москва зобов’язувала гетьмана дбати про збільшення шлюбів між росіянами та україн$ цями. 1689 р. — Заборонено Київській лаврі друкувати книги без патрі$ аршого дозволу: “Первая цензура России была заведена специально для изданий малорусской печати”. 1690 р. — Московський Собор прокляв і засудив на знищення тво$ ри українських письменників ХVІІ ст. (“Кіевскіе новыя книги” Петра Могили, К. Старовецького, П. Га$ лятовського, Л. Барановича, А. Ра$ дивиловського та інших). 1693 р. — Заборона патріарха Андріана привозити українські книжки до Москви. Лист москов$ ського патріарха до Києво-Печер$ ської лаври про заборону будь-яких книжок українською мовою. 1703—1720 рр. — Десятки ти$ сяч українських селян і козаків були насильно зігнані на будівництво Петербурга, 25 тисяч загинули від хвороб у тамтешніх болотах. 1704 р. — Придушення посла$ ними Московією військами анти$ польського повстання Семена Па$ лія на Правобережній Русі-Украї$ ні, яка перебувала під окупацією Польщі. 1708 р. — Адміністративна ре$ форма в Росії. На території Укра$ їни утворено дві губернії — Київ$ ську і Азовську. Масове знищення українських сіл і міст московитами ще до пере$ ходу гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ. Захоплення і зруйнування сто$ лиці Гетьманщини м. Батурина московськими військами, які вирі$ 13. Масові репресії та депор$ тації населення на території За$ хідної України, операція “Вісла” — 1944 початок—50$х років. 14. Ідеологічний диктат та репресії проти наукової та куль$ турної еліт доби пізнього сталініз$ му 1946—1953 рр. Український історик Станіс# лав Кульчицький оцінює демог# рафічні втрати України в першій половині ХХ століття приблизно у 15 млн осіб. Увагу багатьох відвідувачів виставки привертають автобіог# рафічні полотна заслуженого майстра народної творчості Бо# риса Курлікова, який був ув’язне# ний у 1939—1947 роках: “Крок вліво, крок вправо”, “Будівник світлого майбутнього”, “Мрії”, “Рабська праця на лісоповалі”, “Реабілітований і його майно”. Поряд особисті табірні речі Євге# на Сверстюка, Василя Овсієнка і Олеся Шевченка. Розділ “Репресії 1950—1960 років” розповідає про долю Левка Лук’яненка, Михайла Сороки, Геннадія Польового (Могили), Катерини Зарицької, Стефанії Петраш, Дарії Гусяк, Галини Ди# дик, Юрія#Богдана Шухевича та інших. “Репресії 1970#х” — про Миколу Горбаля, Валерія Мар# ченка, Зіновія Антонюка, Івана Світличного, Мустафу Джемілє# ва, Аллу Горську, Надію Світлич# ну. “Репресії 1970#х—1980#х” — про Ігоря Калинця, Ярослава Ле# сіва, Івана Сокульського, Петра Рубана, Олексу Тихого, Юрія Литвина, Олеся Шевченка. У роз# ділі “Каральна психіатрія” йдеть# ся про Черняхівську та Ленінград# ську спеціальні психіатричні лі# карні. З розділу “Росія зараз” можна дізнатися, як російська влада жорстоко розганяє несан# кціоновані мітинги, про убивство Бориса Немцова, долю співака Андрія Макаревича, суд над ко# лишньою директоркою Бібліоте# ки української літератури у Мос# кві Наталією Шаріною. Стенд “Их там нет” оприлюднює докази російської присутності на Донба# сі, приклади відмови священиків УПЦ МП відспівувати загиблих українських воїнів, зразки фейко# вих новин російського телебачен# ня. Тут же список українських громадян#політв’язнів, котрих не# законно утримують у РФ та оку# пованому Росією Криму. Серед представлених видань: “Чекіст# ське досьє окупованої України” утрьох томах, “Літопис Української Повстанської Армії”, “Чорна книга України”, “Українська Гельсінська група 1978—1982. До# кументи і матеріали”, антологія поезії “Із#за ґрат”. Завершують експозицію дитячі малюнки з Ав# діївки та Мар’їнки. Доповнюють виставку вірші Олександра Олеся, Євгена Плуж# ника, Ірини Сеник, Івана Світ# личного, Миколи Самійленка, Василя Стуса та інших україн# ських поетів. Виставка з такою назвою працює у Музеї шістдесятництва. Її присвятили 80-річчю Великого Терору. В експозиції представлені картини і малюнки художників-політв’язнів Б. Курлікова, Я. Мацієвської, В. Куткіна, Г. Польового, Г. Герчака, а також фотографії, документи й меморіальні речі з фондової збірки Музею.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин