Палітра · “Мистецтво було б дуже нудним, якби в ньому існували точні рецепти”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Живопис як інтерпретація вічної краси
Слово Просвіти, №08 за 2019 рік
Андрій БУДКЕВИЧ, історик мистецтва
Розпочну з думок про мистецтво, та не будь-кого, а Адальберта Ерделі, тим паче вони добре пасують до живопису художниці, про котру піде мова: “У плині часу, хоч би яка філософія була у моді, суттю завжди залишається те, що митець є шукачем, відкривачем і інтерпретатором вічної краси. Це — площина почуттів. Критерії мистецтва можуть діяти тільки в площині почуттів. Отже, логіку, побудовану на площині почуттів, довіримо митцеві. Не треба давати йому порад, а головне, не треба бажати, щоб він малював те, що не є справою його серця. Насилля, застосоване до мистецтва, може дати хіба малярів, можливо, багато малярів. Кількість ніколи не підвищить якість…”
Який же стиль письма властивий ужгородській мисткині? Сама вона означила так: “У мене спонтанний живопис, кераміка така ж…” Я наважився назвати цей напрям абстрактним імпресіонізмом. Її картини наповнені рухом, доброю енергетикою, емоціями, аж до тонких порухів душі. Значна частина творів — краєвиди рідного Закарпаття та місцин, де довелося побувати. Водні дороги, на світанку і у вечірню годину, то річки Тиса й Уж; квіткові композиції (багато ірисів), природні оази краю в різні пори року, і за будь-яких погодних умов, — усе це можна побачити на картинах Юлії. Пастозно-легкий рельєф (фактурність) фарб, плюс ніжно-пастельні тони, до яких схильна мисткиня, добре передають настрій написаного. Є й такі пейзажі, на яких крізь горизонтальні смуги кольорів і відтінків, ніби витанцьовуються вертикальні, хвилясті лінії-імпульси темного або чорного забарвлення. Вони нагадують порухи диригентської палички… В деяких краєвидах можна помітити непрямий вплив фовістів. Юлія Єгорова-Рогова також відома як авторка оригінальних керамічних витворів. Колись зазначав, що її картини справляють на глядача вплив, подібний на вплив музики великого Моцарта на слухача. Класична музика цього генія ошляхетнює людину, вносить у єство гармонію, спокій, негучну радість… Витончена поетика також притаманна творчості художниці, оскільки Юлія доброзичлива, часто усміхнена, відкрита Світу і всьому новому, цікавому, креативному. Зміст картин так співзвучний рядкам закарпатської поетки Христини Керити: Постіймо трохи на краєчку казки, Це так чудово вірити ще їй. Пані Юлія любить подорожі, мандри. Нині вона в Ужгороді, завтра в Києві, а потім чуєш радісний голос, що повідомляє по телефону: “А я в Парижі була!...” Ця любов до зміни місця перебування теж певним чином відображається в її малярстві. Впливовий куратор світового сучасного мистецтва Роджер Брюгель говорив і таке: “Що робити українським художникам, щоб їх помітили на європейській арт-сцені? Не хочу вказувати творчим людям, як саме вони повинні чинити. Мистецтво було б дуже нудним, якби в ньому існували точні рецепти. Але можу сказати, що креативні одиниці, які цікавлять мене, не є ізольованими від усього світу індивідуальностями. Вони завжди знайдуть певні зв’язки й спільні риси з будь-яким культурним оточенням. Це й робить їхню позицію дуже вагомою…” 1 березня відбудеться відкриття персональної виставки художниці в муніципальній галереї мистецтв Деснянського району міста Києва (вул. Драйзера, 6). Прийдіть, подивіться, помилуйтеся творами живопису, задумайтеся над побаченим, над цими скороминущими миттєвостями, закарбованими на полотнах.
Погляд Роксоляни Американка з українським сер( цем, тонким мистецьким хис( том, волонтерською душею.
Наталя ГУМНИЦЬКА, М. Львів
Ці слова стосуються неймовірно красивої, тендітної, талановитої, цілеспрямованої і успішної жінки — Роксоляни Тим’як- Лончини, виставка фотокартин якої днями відкрилася у славетній Фотогалереї Василя Пилип’юка під тематичною назвою “Від Романа до Йордана”. Народилася у далекому Нью-Йорку в інтелігентній патріотичній родині українських емігрантів. Передана батьками любов до України, українських традицій глибоко закорінилася у серці Роксоляни. Щойно Україна відновила незалежність, п. Роксоляна відвідала Україну як учасник гуманітарної місії “Медицина на колесах”, лікувала дітей, читала лекції лікарям-стоматологам. Відтоді її волонтерські відвідини України стали регулярними. Особливо допомагала дітям-сиротам. Їхні обличчя збудили особливий інтерес до фотографії, якою, як і медициною, професійно цікавилася впродовж життя. Зображення їхніх ликів лягли у зворушливу виставку “Дитинство, позбавлене барв”, що викликала резонанс в Українському Національному музеї у Чикаго і спонукала до створення однойменного фонду для допомоги дитячим будинкам в Україні. За активну волонтерську і мистецьку діяльність 2002 року п. Роксоляну було номіновано Американською жіночою організацією на звання “Визначна жінка — лідер у мистецтві”. Разом зі своїм чоловіком лікарем Василем Лончиною (братом владики Гліба Лончини) від Українського Конгресового Комітету Америки неодноразово була спостерігачем на виборах Президента України, враження від яких лягли в її книжку “Поклик сумління”. За плечима п. Роксоляни декілька фотовиставок, які вражають глядача не лише мистецькою довершеністю, а й своєю тематикою, в якій — непідробна дієва любов до України, небайдужість до проблем українського суспільства. 2010 року в Києві, Львові, Харкові з успіхом відбу-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
