Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Столиця · “У топонімічному просторі столиці, у назвах її вулиць і площ ще немає імен багатьох видатних осіб”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Назви вулиць і площ Києва: історія найменувань і перейменувань

Слово Просвіти, №08 за 2021 рік

Лариса МАСЕНКО Минулого року у видавництві “Кліо” вийшло друге видання довідника “Про кого розповідають назви вулиць: київські перейменування 1988-2019 років”. Його автор, доцент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дмитро Данильчук зробив вичерпний опис перейменувань, що відбулися в Києві за доби незалежності. Упродовж трьох останніх десятиліть, зазначає автор, у столиці змінено назви понад 290 вулиць, провулків, проспектів, майданів, парків, садів і навіть деяких адміністративних районів. Найінтенсивніші процеси перейменування відбулися після Революції Гідності внаслідок ухвалених законів про декомунізацію – на цей час припадає понад 70% перейменувань “радянських” чи “комуністичних” назв топографічних об’єктів столиці. Довідник Дмитра Данильчука містить не лише перелік нових назв, у ньому подано й відомості про осіб, події та історичні реалії, на честь яких було названо київські вулиці й площі. Саме в цьому полягає актуальність і просвітницька цінність книжки, адже, як справедливо зазначає автор, більшість киян не знають, ким були видатні українці та представники інших народів, які зробили значний внесок у нашу науку й культуру. “А тоді запитаймо себе: чи можна вважати цілком ефективним ушанування видатної особи в назві вулиці, якщо кияни не знатимуть нічого про особу, що саме вона зробила важливе й корисне?” – зазначає Данильчук у вступі. Довідник має добре продуману структуру. У першому розділі подано за алфавітом перелік нових найменувань вулиць і площ, наданих у 1988-2019 рр., у другому – перелік колишніх назв цих об’єктів із зазначенням нового найменування та коротким поясненням мотивації перейменування. У третьому розділі подано відповідну інформацію про назви новоутворені та відновлені упродовж тих же років. Найбільшим за обсягом є четвертий розділ, що містить відомості про видатних діячів української науки і культури, чиї імена вшановано в назвах вулиць і площ. Цілком доречним слід вважати й наведені вкінці розділу короткі історико-біографічні довідки і про діячів радянської доби, від імен яких походили назви, скасовані в 1988-2019 рр. Цікавою й інформаційно насиченою є підсумкова частина книжки, з якої читач довідається про історію становлення й розвитку топонімічного ландшафту Києва від давніх часів до сьогодення. Тут висвітлено особливості творення урбанонімів у ХІХ ст., коли внаслідок стрімкого зростання міста процес найменування вулиць перейшов зі сфери стихійної, “народної” до адміністративної. Значну увагу автор приділив руйнівним тенденціям, що їх пережив історичний топонімікон столиці у ХХ ст., за панування комуністичної влади. У цей час топонімія України була значною мірою позбавлена національної специфіки, відтак і назви вулиць та площ столиці стали частиною уніфікованої загальнорадянської системи назовництва, характерною рисою якої було поширення однакових на всьому просторі СРСР ідеологічних і культових найменувань. У загальному огляді змін, що відбулися в топонімії Києва за доби незалежності, Данильчук спостеріг характерну закономірність: пік перейменувань майже завжди збігається з періодом домінування проєвропейських, національно-демократичних настроїв в українській політичній верхівці. І навпаки: коли у владі переважають проросійські прихильники радянського минулого, кількість перейменувань у Києві стає мінімальною. Завершуючи дослідження, автор констатує, що, попри значні позитивні зміни у топонімічному просторі столиці, у назвах її вулиць і площ ще немає імен багатьох видатних осіб, чия діяльність була тісно пов’язана з Києвом. Не використана й можливість увічненення пам’яті про них в інший спосіб – через найменування установ чи закладів або ж встановлення пам’ятних знаків. Це такі діячі науки і культури ХVІ-ХVІІ ст., як Мелетій Смотрицький, Лазар Баранович, Йосип Галятовський, науковці й освітяни Павло Житецький, Олександр Кониський, Володимир Самійленко, Зінаїда Тулуб та інші. Заслуговує на нашу вдячну пам’ять також ім’я видатного мецената Євгена Чикаленка, внесок якого в освітній і культурний розвиток українства в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. важко переоцінити. Питання про вшанування пам’яті Євгена Чикаленка шляхом перейменування однієї з трьох київських вулиць, названих іменем російського письменника Льва Толстого, неодноразово піднімав Юрій Гнаткевич, голова Просвітницького Центру національного відродження імені Євгена Чикаленка. Однак під час громадського обговорення цієї пропозиції на сайті КМДА проросійські сайти, активізувавши своїх членів, заблокували її позитивне рішення1. Довідник Дмитра Данильчука, отже, становить цінне джерело інформації не лише для тих киян, які хочуть дізнатися, звідки походить назва їхньої вулиці, а й для тих, кого цікавить ширше питання історії київського топонімікону та змін, яких він зазнавав під впливом політичних подій від давніх часів до наших днів. 1 Гнаткевич Юрій. Постать Євгена Чикаленка в історії України. Що сказав би він президенту Зеленському // Сайт “Радіо Свобода”, 21 грудня 2019 р.: h t t p s : / / w w w. r a d i o s v o b o - da.org/a/30336576.html

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин