Незабутні · “Прекрасна пригодницька проза, яка виховала не одне покоління мрійників, варта того, щоб її читали”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Одіссея Леоніда ТЕНДЮКА До 90<річчя з Дня народження
Слово Просвіти, №08 за 2021 рік
Людмила ЖИТНЯ, письменниця, членкиня НСПУ, лавреатка літературно-мистецької премії Олександра Білаша, сестра письменника
Земля лежить далека і незвідана: Встають світанки сяєвом пожеж. Дороги, що вели Мартина Ідена, Непереборно ваблять мене теж. Л. ТЕНДЮК
У квартирі Леоніда Тендюка я почувалася, як у музеї. Книжкові полиці переповнені морськими довідниками та лоціями, а також дивами із дна океану: коралами, зірками, черепашками, багатьма екзотичними статуетками (пальми, баобаби, маски туземців та інші заморські цяцьки…). А ще макети кораблів, здебільшого парусників. Особливо мене приваблювали реліквії, добуті з дна океанів та морів. Я відчувала плескіт морських хвиль, які мені чулися із перламутрових черепашок. Одна з таких черепашок, розмірами чи не в пів метра, лежить у моєму робочому кабінеті і надихає мене на творчість… Я степовичка, але люблю море! Звідки та любов у степовиків до моря?! У Леоніда Тендюка ця любов просто зашкалювала! Ми з ним родом зі степової Кіровоградщини, але він із дитинства марив морем і морськими пригодами. Можливо, то любов до безмежних просторів – моря та степу – тотожних стихій, що вимагають постійної недремної напруги. Сам Леонід Михайлович говорив, що моряки народжуються в степах. При цьому згадував Федора Сидоровича Предтечу, автора пісні “Раскинулось море широко”. Предтеча морякував змолоду, а сам він українець, з Чигирина. Україна – морська держава! Ми з історії знаємо, що козаки були сміливими і мужніми мореплавцями, яким підкорялися безмежні простори морів! Є в Україні і дослідники, і письменники-мариністи. Наш знаменитий земляк Микола Миколайович Міклухо-Маклай теж подався колись у небезпечну морську подорож до Нової Гвінеї, вивчати і вдосконалювати непізнаний край. А знаменитий письменник-мариніст Джозеф Конрад, якого зарубіжні мариністи – від Джека Лондона до Грема Гріма – вважали своїм учителем, родом із Бердичева! Леонід Михайлович згадував, що коли до Києва приїхав Грем Грім і відвідав Спілку письменників, то Леонід запропонував йому поїхати до Бердичева – міста, в якому народився Джозеф Конрад. Коли в Києві був Ірвін Стоун, то Леонід разом із поетом Петром Засенком відвідали його в готелі. Стоун, дізнавшись, що Тендюк працював стерновим матросом на “Витязі” і пройшов немало морських шляхів, на своєму примірнику книги “Моряк у сідлі” написав: “Моєму українському товаришу, матросу з “Витязя” Леоніду Тендюку”. Звичайно ж, про море писали і пишуть наші українські письменники: Дмитро Ткач, Костянтин Кудієвський, Іван Гайдаєнко, Микола Яненко, Антон Санченко. Леонід Михайлович стежив за появою на літературній ниві молодих письменниківмариністів. Прочитавши книгу Антона Санченка за ніч, вранці зателефонував автору і запитав: “Що ви п’єте о цій порі доби?..”. Даючи рецензію на його книгу “Баркароли” (баркароли – пісні на воді), він сказав, що Антон Санченко – унікальне явище в нашій літературі, один із перспективних письменників-мариністів, знає, про що пише, і вміє писати. Понад 30 книжок написано Тендюком на документальній основі. Він говорив, що не є прибічником фантастики, бо побачене ним – більше, ніж фантастика. При цьому Леонід Михайлович згадував слова морського офіцера Тимофія Будріна “Пишемо, що спостерігаємо, а чого не спостерігаємо, того не пишемо!...”. Вибравши зовсім інший вектор свого життя, Тендюк жадібно вивчав світ, плаваючи морями-океанами. Був романтиком і закликав у свій світ усіх тих, “хто носить у грудях зоряні світи”. Тендюк унікальний і особливий. У його аурі доводилося зважувати кожне слово, кожен образ, кожну думку, бо неможливо було відмежовуватися від контексту поетової унікальної особистості. Його талант був оцінений українськими класиками Володимиром Сосюрою та Павлом Тичиною. Крім таланту, вони цінували в Тендюкові мужність, гідність, порядність. Тендюк був закорінений у драматичну долю свого народу і гідно оцінений читачем, особливо підростаючим юним, вихованим на його творах. Книги Леоніда Тендюка перевидавалися великими тиражами і зачитувалися до дірок. Він став найкращим українським письменником-мариністом, і його ім’я може стояти поряд з такими оспівувачами моря, як Джек Лондон, Джозеф Конрад, Жуль Верн, Роберт Стівенсон. Олесь Гончар говорив про нього так: “Саме життя спонукає розширювати жанрово-поетичні обрії літератури. З цього погляду варто відзначити … твори Леоніда Тендюка, наймолодшого з наших мореплавців і найяскравішого мариніста”. Як усе починалося? Народився Леонід Михайлович Тендюк у таврійському краї, на Кіровоградщині, у селі Володимирівка 3 березня 1931 року. Навчався в рідному селі, а десятирічку закінчив у тодішньому районному центрі Велика Виска. Закінчивши факультет журналістики Київського університету Т. Г. Шевченка у 1956 році, почав працювати в республіканській газеті “Молодь України” у відділі літератури і мистецтва. Молоді поети і журналісти мали за честь спілкуватися з Тичиною. Павло Григорович, як міг, допомагав і надавав свою підтримку молодим талантам, особливо виділяв серед усіх Тендюка. Він цінив Леоніда як прекрасного поета, був його наставником і всіляко підтримував на життєвій дорозі. Неочікувано для Леоніда Тендюка розпочинається його Одіссея на паралелях і меридіанах життя. Леонід потрапляє у групу журналістів, які вирушили першим рейсом щойно відкритого авіамаршруту Одеса-Владивосток. Повернувшись до Києва, він відзвітував серією нарисів, а потім знову подався туди, де сонце сходить… Леонід Тендюк відправляється простим матросом-стрілком на китобійному судні в Берингове море полювати на моржів та тюленів. Потім – на гідрографічному судні до маяків Чукотки, Камчатки та Курильських островів. А згодом Леонід потрапляє на Командорські острови, де колись юний Джек Лондон починав свій життєвий шлях із простого матроса. Народжуються поетичні рядки, які стали йому дороговказом на морських шляхах: Земля лежить далека і незвідана: Встають світанки сяєвом пожеж. Дороги, що вели Мартина Ідена, Непереборно ваблять мене теж. Походивши в північних широтах, Леонід Тендюк відправляється в акваторію Тихого і Індійського океанів. Він влаштовується матросом на експедиційне судно “Юрій Шокальський”, що тримало курс до Японії і Полінезійських островів (Західний Іран, порт Сорот, Нова Гвінея, Фіджі, Самоа). Ті місця вивчав наш легендарний земляк Миклуха-Маклай. Про цю подорож Тендюк напише книгу “Тріада “V-Z”. На Самоа, розчарований світом неправди і зла, знайшов свій останній притулок автор “Острова скарбів” Роберт Стівенсон. За маршрутом судна “Юрій Шокальський” лежали Маршалові острови, зокрема атоли Бікіні й Квайджеленд, а ще атоли Фанін і острів Різдва. Вони стали атомними полігонами, на яких американці випробовували ядерну зброю. “Шокальський” дорого заплатив за цей маршрут, ставши вимушеним свідком океанських ядерних випробовувань. Повернувшись із рейсу, він пристав до пірсу в Дальзаводі. На другий день там сталася пожежа. Згоріло судно і всі наукові і ненаукові спостереження. Команда була розформована, а Леонід Тендюк як журналіст витримав численні допити служби КДБ, які його морально і фізично виснажили. Надломлений, він повернувся до Києва на реабілітацію, де йому всіляко допомагав його друг Борис Олійник. Це життєве випробування не відбило у Леоніда Тендюка бажання мандрувати по світах, і за клопотанням відомого полярного дослідника Івана Папаніна, друга Павла Тичини, Леонід влаштувався стерновим матросом на науково-дослідницьке судно “Витязь”. Плаваючи на цьому судні,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
