Разом — до Перемоги! · “Життя триває, посилаючи нам нові виклики, триває наша боротьба “за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Хроніка опору українців
Слово Просвіти, №08 за 2023 рік
“Хто, як не ми, коли, як не сьогодні!” Світлій пам’яті Сергія Бондарчука – учителя, просвітянина, Героя Небесної Сотні, Героя України ставників місцевого самоврядування, священників, журналістів, відомих людей та інших. Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини, нафтобази, але й житлові будинки, пологові, лікарні, дитячі садки, школи тощо. Житлові райони обстрілюють з артилерії, реактивних систем залпового вогню, балістичними ракетами, зафіксовані факти застосування заборонених міжнародними конвенціями касетних та фосфорних бомб. Найганебніший воєнний злочин – обстріл будинків, позначених червоним хрестом. Від початку повномасштабного вторгнення російські окупанти зруйнували або пошкодили понад 3 тисячі закладів освіти, понад тисячу закладів охорони здоров’я, майже 150 лікарень не підлягають відновленню. Під час бойових дій знищено або пошкоджено чимало об’єктів культурної спадщини – пам’яток історії, археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва України. Через російську агресію в Україні постраждали майже 1200 об’єктів культурної інфраструктури (з них понад 400 зруйновані), а також пам’ятки культурної спадщини. Найбільших втрат і збитків культурна інфраструктура зазнала в Донецькій, Київській, Харківській, Луганській, Миколаївській, Запорізькій, Сумській та Херсонській областях. 9 років в Україні триває російсько-українська війна. Проблема збереження матеріальної культурної спадщини загострилася після повномасштабного вторгнення. За рік агресії ракетнобомбовими ударами російських військ були знищені, частково зруйновані або пошкоджені майже 600 об’єктів матеріальної культурної спадщини України. Серед них – музеї, театри, бібліотеки, меморіальні комплекси, адміністративні будівлі, архіви, історико-архітектурні заповідники, релігійні споруди різних конфесій та віросповідань. Ці втрати фіксуються і будуть передані до Міжнародного кримінального суду в Гаазі для слідчих дій. Знищення або пошкодження російськими окупантами культурної спадщини України, що не є воєнними цілями, – беззаперечний воєнний злочин, вчинений РФ проти українського народу. Місія світу сьогодні – не допустити продовження таких руйнувань. Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) заявила про посилення заходів, спрямованих на захист і збереження культурної спадщини України, яка перебуває під загрозою пошкодження або зникнення через вторгнення Росії.
Український інститут національної пам’яті
У Кременчуці виходить у світ багатотомне видання “Український щоденник: Визвольна війна України ХХІ ст.”. Це історична інформаційна хроніка опору українців московським окупантам під час Визвольної війни України ХХІ століття. Видання містить повідомлення державних діячів, державних інституцій України і урядників, командувачів усіх родів військ, народних депутатів,
Анна ПРОКАЗЮК, членкиня “Молодої Просвіти”, студентка ІІІ курсу журфаку ЛНУ ім. І. Франка
Красива споруда з оригінальним фасадом в оточенні калин, чорнобривців і мальв. Це Старокостянтинівський навчально-виховний комплекс. На стіні біля вхідних дверей – меморіальна дошка, з якої дивиться на нас спокійне, усміхнене обличчя людини, ім’я якої носить освітній заклад. Це Сергій Михайлович Бондарчук – учитель фізики й астрономії, Герой України, Герой Небесної Сотні. Тисячі разів він поспішав до своїх вихованців, щоб навчати їх пізнавати не тільки закони земного тяжіння й траєкторії руху планет, але й сіяти розумне, добре, вічне. До категорії вічного в його розумінні входили поняття скромності, доброти, людяності, а головне – не бути байдужим до долі народу, України, рідної мови, мати чітку громадянську позицію. Він учив, як жив, і жив так, як учив. Коло інтересів учителя було надзвичайно широке: педагогічна робота, політика, спорт, громадська діяльність. Однак варто наголосити на його невсипущій праці на просвітянській ниві. Як реліквію ми бережемо заяву Сергія Михайловича до первинного осередку ВУТ “Просвіта” м. Старокостянтинова про вступ до товариства з метою “працювати на благородній просвітницькій ниві для блага свого народу” (дата вступу – 2 червня 2010 року). Він справді працював не покладаючи рук. С. М. Бондарчук зініціював міську науково-практичну конференцію “Українській державі – українську мову!”, у якій активну участь брали не лише школярі й учителі, а й містяни. Часто виступав з просвітницькими лекціями-презентаціями про героїв України різних поколінь, зокрема про козацтво, про крутян і упівців, про відомих українських учених. Був висококваліфікованим фізиком, постійно поглиблював свої знання з української історії, мови. Знаходив цікаві факти й вагомі аргументи,
депутатів обласних і міських рад, українських журналістів і представників зарубіжних ЗМІ, роздумів видатних особистостей тощо. “Український щоденник” рекомендований до читання як фактичний історичний матеріал школярам, учителям загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів, студентам вишів, аспірантам і викладачам історичних факультетів університетів, шиумів переконати співрозмовника. Сергій Михайлович – один із тих небайдужих громадян, які створили ініціативну групу, щоб зрушити з місця давню справу щодо спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченкові в місті Старокостянтинові. На жаль, пам’ятник великому Кобзареві відкрили вже після героїчної загибелі С. М. Бондарчука, у 2017 році. Був членом виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради. У 2009 році очолив Старокостянтинівську організацію ВО “Свобода”. Коли почався Майдан, Сергій Михайлович не міг стояти осторонь доленосних подій. Революція Гідності покликала його до активних дій: організовував мітинги проти сваволі бюрократично-олігархічного клану, їздив на Майдан Незалежності. 19 лютого 2014 року, коли стало зрозуміло, що перемога Майдану може коштувати великої крові, він без вагань поїхав до Києва. “Хто, як не ми, коли, як не сьогодні!” – таким було його гасло. Майданівський сотник Юрій Кравчук давав можливість вибору: хто вагається, може піти на Шовковичну, де було більш безпечно, і тільки той, хто відчуває, що вистоїть, піде на Інститутську. Сергій Михайлович пішов на Інститутську… Тепер там його липка, яка ніби розповідає нам, як він, прикрившись дерев’яним щитом, у пластмасовій касці на голові, під кулями виносив поранених, рятуючи життя побратимам. Як у нього цілився екіпірований найманець-снайпер, як загинув Сергій Михайлович – Герой, чиє ім’я носить тепер його гімназія. Життя триває, посилаючи нам нові суворі виклики, триває наша боротьба “за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ”. Мимоволі ловимо себе на думці, що урок мужності, патріотизму й громадянської честі, який дав нам Учитель-просвітянин на Інститутській, сьогодні необхідно кожному взяти як орієнтир у життєвій дорозі. Тільки тоді ми вистоїмо й здобудемо остаточну Перемогу над ненависним ворогом.
рокому загалу читачів. Видання адресоване не лише нинішньому і майбутнім поколінням українців, але й міжнародній спільноті. Укладачі “Українського щоденника” – науковці і журналісти Володимир Шевченко і Олександр Саян – сподіваються, що цей багатотомник стане ще одним друкованим доказом, у якому зафіксовані злочини Російської Федерації проти України в Міжнародному суді в Гаазі.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
Просвітяни-учасники конференції “Українській державі – українську мову!”. Праворуч – Сергій Бондарчук
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
