Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ятаємо! · “Село моє, прабатьківське село, Стражденне, як Шевченкове чоло, – Видзвонює, як на осонні – тронка”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Просвітянин Огієнкового краю

Слово Просвіти, №08 за 2023 рік

Надсилаю на розсуд редакції матеріали, присвячені пам’яті поета і просвітянина Ваcиля Сташука. Ця людина свого часу будила приспаний Брусилівський район, Житомирщину... Минув рік, як 11 лютого 2022 року Поет відійшов у вічність... Дуже б хотілося, аби завдяки Вашій газеті ширше коло згадало достойну Людину. Василь Федорович родом із моїх дідівських країв, мій Учитель, Порадник, Наставник... Світла і вічна пам’ять... Минає рік, відколи перестало битися гаряче серце Поета, невтомного діяча Огієнкового краю, щирого Українця і неповторної Людини – Василя Федоровича Сташука. Доля Василя Сташука навіки поєднана з поліським зболеним краєм. Народився на Малинщині, далі жив у Народицькому районі, після Чорнобильської трагедії життя привело до райцентру – Брусилова. Закінчивши філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, він все життя присвятив своїм землякам. Де б не пролягали земні стежки В. Сташука, він завжди намагався бути корисним людям, Україні, Слову та високій ідеї відродження справжньої Української Держави. У своїй першій поетичній збірці “Глиця” поет чітко окреслює своє творче і життєве кредо: Віддати людям на землі себе У кожнім добрім і гарячім слові, Допоки світить небо голубе, Допоки світ займається з любові. Невсипущою була творча вдача цієї людини: робота в редакції районних газет (спочатку в народицькій, а потім редактор газети “Відродження” у Брусилові), постійні творчі пошуки (написання і видання поетичних та прозових творів), громадська діяльність. Багато встигнув зробити й залишити по собі добрих справ В. Сташук на громадській ниві – відродження імені славетного українця Івана Огієнка на батьківщині та Україні, створення історичного музею Івана Огієнка в Брусилові, координація діяльності районної організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, очільництво Брусилівської районної організації Всеукраїнського товариства імені І. Огієнка, організація діяльності міжрайонного літературно-мистецького об’єднання “Посвіт” імені І. Огієнка, редагування і випуск альманаху “Житичі і світ”, участь у роботі обласної організації Національної спілки письменників України та Національній спілці журналістів України. Саме Василь Федорович намагався, аби не забували про славетних земляків. Це за його ініціативи у Малині відбувалося вшанування пам’яті етнографа й дослідника Василя Скуратівського, проведення конкурсу та визначення лавреатів премії імені Василя Скуратівського. “2019Cй у Малинському районі на ЖитоC мирщині був оголошений роком відомого наC родознавця Василя Скуратівського… Великі люди живуть не тільки у великих містах: вони живуть у кожному селі, на кожній вуC лиці. Один із таких великих – Василь СкураC тівський”, – так згадував про славетного земляка В. Сташук. Це завдяки В. Сташуку українці дізналися про подвиг Миколи Микитенка, який як воїн російсько-української війни з 2014 року, будучи сержантом, командиром взводу 1-го батальйону оперативного призначення імені Героя України генералмайора Сергія Кульчицького, брав участь у боях за звільнення Слов’янська, отримав тяжке поранення і глибоко переймався байдужістю влади та співвітчизників до війни на Сході, до політичних подій, до майбутнього України загалом. Саме ця байдужість влади і стала причиною самоспалення Миколи Микитенка в переддень Дня захисників України в жовтні 2020 року. Подвигу і саможертовності свого земляка Миколи Микитенка, родом із селища Лазарівки (Брусилівського району на Житомирщині), юриста і викладача історії, що воював за Україну й вистояв Майдан 2013 року, Василь Сташук присвятить поему “Смертю смерть здолавши” (2021). Тут звучить поетичний набат сучасникам, пос-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин