Пошта “СП” · “Нація – це неперервний ланцюг “і мертвих, і живих, і ненарожденних”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Співзвучність часу
Слово Просвіти, №08 за 2025 рік
Олег МАТІЮК, інженер, просвітянин, м. Миколаїв
25 лютого відзначається день народження Лесі Українки. Ось декілька спогадів про видатну поетесу, пов’язаних із Корабельним районом міста Миколаєва. Пригадую 120-й ювілей Лесі в 1991 році. На суднобудівному заводі “Океан” Віктор Спиця, керівник лабораторії механічних випробувань ЦЗЛ та голова осередку Товариства української мови імені Тараса Шевченка, Борис Мороз, інженер відділу Головного механіка заводу, Ростислав Богданович, інженер відділу Головного будівельника, Володимир Андрієвський, робітник, просвітянки-робітниці Галина Кукуровська і Ганна Шаховал, Михайло Курінний, колишній головний режисеру українського театру Миколаєва, домовляються з керівником заводського українського народного хору Станіславом Бітковим про виступ у школі № 33 на честь річниці народження Лесі Українки. Я узгоджував проведення урочистостей у школі з директоркою Лідією Лях. Разом із Віктором Івановичем підготували та випустили стінгазету для школи. Більше двох десятків учасників заводського хору представляли концертну програму колективу учнів та вчителів на шкільній сцені. Акцент у виступі самодіяльності зробили на драмі “Бояриня”, на заклики любити свою землю, не цуратися рідної мови та звичаїв, реально зображати відносини між Україною та росiєю. Тільки згодом починаєш розуміти, як були співзвучні сучасності ті, минулі, наші кроки. Друга розповідь стосується відзначення 140-річчя Лесі Українки (2011 р.) Вітовським українським товариством. У серпні 2010 року телефоном зв’язався з тодішньою директоркою музею Лесі Українки в Колодяжному Вірою Комзюк, яка відгукнулась на прохання і надіслала сценарій проведення свята до ювілею великої поетеси, розроблений Любов’ю Мержвинською – провідним науковим співробітником музею. У шкільних колективах Миколаєва, звичайно, були розроблені, можливо, і кращі сценарії, але цінність отриманого в тому, що він з батьківщини Лесі. Дещо здивувало те, що він був написаний звичайною кульковою ручкою. Тамара Бойко з Вітовського українського товариства разом з учителькою-просвітянкою Аллою Васіною, робітником-просвітянином заводу “Океан” Павлом Росошинським рознесли і передали попередньо підготовлені копії школам Корабельного району міста. Ольга Ясько, завідувачка філії № 18 міської бібліотеки імені Марка Кропивницького, на високому рівні провела ювілей Лесі Українки в бібліотеці разом із місцевою поетесою Ганною Король. Пригощала чаєм з тістечками учнів третього класу школи № 29 і на знак поваги та вдячності подарувала книжку вчительці Аллі Топорковій. Подячні грамоти та книги від Вітовського українського товариства передав його тодішній голова Георгій Савченко вчителям школи № 48 Олені Бухаревій, Світлані Швець, Ірині Воронько, Любові Кирилюк, Світлані Савичан, учням Олександрі Барановій та Євгену Гадамачуку. Г. Савченко разом із Т. Бойко в Миколаївському економічному ліцеї № 1 подарували книжки старшокласникам, оргари, традицій та емоцій” зібрала у нашому закладі добірне товариство. Присутнім гостям цікаво було дізнатися, що і через листівки можна відчути неймовірну атмосферу минулої епохи, збагнути думки й почуття людей, як жили у ній. Завдяки мудрому, виваженому слову гості довідалися про особисту історію через листування видатних особистостей ХХ століття – Ольги Шевчукевич (у дівоцтві Бажанська) – доньки відомого українського педагога, письменника та фольклориста Івана Бажанського, та Дениса Онищука (1901-1975), педагога, письменника, театрального діяча, який відіграв значну роль у розвитку літературно-мистецького українства за межами рідної землі. Алла Миколаївна Антофійчук – відома українська мовознавиця, лавреатка просвітянської премії імені Юрія Федьковича цікаво, фахово та захоплено розповідала нашим гостям: “Щодо змістового наповнення листівок, то переважно це вітальні послання з добре продуманим розлогим вітальним текстом. Що засвідчує глибоку повагу адресанта до адресата. Проте є й листівки інформативного змісту – подяки чи прохання, що стосуються професійної діяльності. Листування Ольги Шевчукевич і Дениса Онищука – це жи-
Відзначення 140<річного ювілею Лесі Українки в школі № 48 Корабельного району, 2011 р.
нізатору свята, заступнику директора з виховної роботи Світлані Афоніній. Також передали книги для кращих організаторів та виконавців в першу школу імені Олега Ольжича. Все це робилося власним коштом, “Просвіта” допомогла книжками. Те, що сценарій був написаний від руки, дістало несподіване продовження. Міська школа № 1 ім. Олега Ольжича на чолі з тодішнім директором М. Матіюком на добровільні пожертви вчителів, батьків та з допомогою спонсора, міського інтернет-провайдера “Дикий сад”, придбала сучасний персональний комп’ютер. Подарунок в день ювілею, 25 лютого 2011 року, передала музею в Колодяжному шкільна делегація, що прибула до Лесиного краю. Почесну місію виконала Влада Іваненко та шкільні представники Антоніна Шпаченко і Наталія Петричнович. Через декілька днів музей під’єднався до мережі Інтернет, і поштовхом цьому став наш, миколаївський комп’ютер, подарований музею Лесі Українки. P. S. Миколаївська гімназія № 48 була найбільшою школою Корабельного району. Зруйнована влітку 2022 року внаслідок удару трьох рашистських ракет.
вий доказ того, що листівки можуть нести особисті історії та відображати національну свідомість. Ми разом здійснили подорож у світ листівок – цих невеликих, але надзвичайно значущих артефактів минулого. Ми побачили, як вони не просто передавали новини чи вітання, а ставали дзеркалом епохи, відображаючи культуру, мистецтво, соціальні відносини та навіть політичні зміни. Нехай ця зустріч стане для нас ще одним поштовхом до переосмислення минулого та відновлення уваги до унікальних документів, що зберігають нашу культурну пам’ять. Хоча традиція надсилання листівок у наш час майже зникла, їхня історична цінність залишається незаперечною. Вони продовжують жити в архівах, колекціях та наших серцях як нагадування про ті емоції, що колись вкладалися в кожен написаний рядок”. Звучала лірична музика у виконанні буковинського скрипаля Мар’яна Зубжицького. Відомі твори музичної класики, серед яких і пісенні мелодії Володимира Івасюка “Мила моя” та “У долі своя весна”, створили ліричний меланхолійний настрій у передчутті весни.
Олена ЛОГІНОВА, наукова співробітниця Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
