Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє!..» 7 Національна еліта · с. 7сторінка оригіналу ↗

Леся Українка – інтелектуальна вершина української епохи модерну

Слово Просвіти, №08 за 2026 рік

Слово, виголошене Іваном ЗАЙЦЕМ на могилі Лесі Українки 25 лютого 2026 року з нагоди 155-ї річниці від її Дня народження. (Повний текст виступу). Я в серці маю те, що не вмирає! Леся Українка. “Лісова пісня”. А що ж це таке, оте “ТЕ”, в серці Лесі Українки? Дух Українського народу! Глибинне єство нації! Все своє життя Леся Українка прожила в парадигмі україноцентризму. Вже в дитячому та юнацькому віці Леся встановила такий духовний зв’язок з рідною землею, який не сила було розірвати нічим. Згадаймо її юнацький вірш “Прощай, Волинь”. Леся створила цю поезію в першій своїй дорозі у чужі світи. А скільки таких доріг на чужину чатувало на Лесю в майбутньому? Італія, Єгипет, Німеччина, Швейцарія, Грузія … Вже в юнацькому віці Леся знала про небезпеку випробування чужиною. Знала вона це не тільки з біографії Тараса Шевченка. Лесю з рідної землі гнала в далекі краї хвороба, з якою вона мусила боротися все життя. Вдумаймося в такі її слова: Прощай, Волинь. Прощай, рідний куточок! Мене від тебе доленька жене, Немов од дерева одірваний листочок… Одірваного від дерева листочка вже не повернеш назад. Леся-юнка вже знала, що її порятунок – це дух рідного народу, захований у рідному слові. Леся Україна писала кількома мовами, але творила однією – рідною українською. Як і Тарас Шевченко, Леся Українка розглядала мову як дім буття народу. Мова заселяє людину в цей дім. Яка мова, такий і дім! Чия мова, того й дім! Рідна українська мова стала для Лесі Українки найміцнішою ниткою, яка зв’язувала її з рідним народом. Рідна мова була для неї глибинним коренем, який живив її серце і розум українським Духом. Леся Українка дуже рано усвідомила вирішальну роль мови у формуванні духовного світу людини, в бутті народу. Їй не треба було визрівати десятиліттями, щоб усвідомити, що мова є найдорожчим скарбом народу. Саме таке розуміння призначення мови породило її слова: Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє!.. Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… Зброє моя, послужи воякам Краще ніж, служиш ти хворим рукам ! (“Слово, чому ти не твердая криця”, 25 ХІ 1896 р.). Леся Українка, як і Тарас Шевченко, глибоко цікавилася феноменом слова, феноменом мови, щоб зрозуміти їхню справжню силу. І озброїтися словом як найпотужнішою зброєю для захисту нації. Хто не знає Шевченкових слів: …Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово. У 1906 році Леся Українка перекладає працю Френсіса Фегі “Cправа ірландської мови”, де є такі слова: “Нація, – каже один ірландський письменник Томас Девіс, – повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію – се певніша межа і міцніша границя, ніж фортеця або річка. Втратити рідну мову і перейняти чужу – се найгірший знак підданства, се кайдани на душу. Втратити національну мову – се смерть, се значить, що ярмо вже в’їлося глибоко”. Ці слова багато сказали Лесі Українці, і багато говорять нам. Пісня, як оберіг мови, завжди була з Лесею Українкою. Дослідники пишуть, що Леся знала п’ять сотень українських пісень. Її чоловік Климент Квітка зафіксував більше півсотні пісень з голосу Лесі Українки. Він навіть записав спів Лесі на фонографі, що дає нам можливість тепер зачаровуватися її голосом. Леся Українка була обдарована Богом багатьма талантами. Але вона не покладалася тільки на Бога. За її талантами ми бачимо скрізь і завжди велику працю над собою. Її власну працю і працю її родини, насамперед, матері, яку ми знаємо як Олену Пчілку. З дитячих років батьки Лесі Українки спрямовували своїх дітей на шлях глибокої самоосвіти. Їхні діти вчилися вдома. Дітей вчила мати та приватні вчителі. Олена Пчілка не хотіла віддавати дітей на навчання в зрусифіковані імперські школи. Домашнє навчання було організоване так, що діти знали кілька іноземних мов, вивчали народні традиції та звичаї, знайомилися із сільським життям. Саме батьки убезпечили Лесю і інших дітей від варварського впливу російської (московської) культури. Несприйняття московщини в будь-яких втіленнях є характерною рисою Лесі України. Яскравим підтвердженням цього є її драма “Бояриня”. Доля наділила Лесю Українку не тільки великими талантами, але й великими випробуваннями, зокрема невиліковною хворобою. І вона несла цей хрест по життю мужньо. Нелюдських зусиль треба було їй докладати, щоб не занедбати свої таланти, а використати їх для зміцнення свого народу. Потрібні були надлюдські зусилля, щоб не зійти з обраної нею дороги служіння нації, і виконати призначену долею місію. Леся Українка – інтелектуальна вершина не тільки українського письменства кінця ХІХ – початку ХХ століть, але й цілого українства. Якщо Тарас Шевченко своїм словом, своїми трудами рятував народ український як національний Пророк у всій його повноті, то заслуга Лесі Українки полягала в тому, що вона рятувала народ, творячи національну інтелектуальну еліту, аристократію українського духу, яка, строго кажучи, є пам’яттю і розумом нації, і бачить своє призначення, свою місію в служінні народові. Леся Українка творила націю, яка могла, а якщо могла, то й повинна була, опанувати тогочасні світові інтелектуальні висоти. Своїм прикладом вона показувала, що це є можливим, якщо творити на власній глибокій національній основі і збагачуватися світовою, насамперед європейською цивілізаційною спадщиною. Коріння національне і спадщина цивілізаційна. Підтвердженням цього є, зокрема, такі Лесині твори як “Лісова пісня” та “Кассандра”. Леся Українка творила в потужному модерному русі свого часу. Але вона не пристала до модних тоді в Європі лівацьких світоглядних ідеологій чи політичних проектів, які були досить популярними в середовищі української інтелігенції, що, на жаль, негативно відобразилося на Українській революції 1917 – 1921 років. Леся Українка відчувала і знала, що так звані лівацькі (соціалістичні) ідеології – це крайнощі, які неодмінно приведуть до появи тоталітарних суспільств, що й сталося на початку ХХ століття. Саме лівацькі світоглядні та політичні проекти підготували ґрунт для появи комунізму, фашизму та нацизму. Творчий геній Лесі, який виріс на сповідуванні нею українського автентичного консервативного світогляду, основи якого заклав Тарас Шевченко, дуже швидко це виявив, коли вона почала знайомитися з комуністичним вченням. Їй вистачило прочитання лише половини першого тому головної праці Карла Маркса “Капітал”, щоб зрозуміти, що це вчення потребує сліпої віри, на якій власне і вибудовуються тоталітарні режими. Леся Українка називає цю працю “Новим Євангелієм”, яке “потребує більше безпосередньої віри“. Про це вона пише у листі до сестри Ольги від 11 вересня 1897 року. Лише двох слів – “Нове Євангеліє” – вистачило Лесі, щоб показати, що марксизм – це псевдорелігійне вчення, наповнене варварством, хоч зовні має претензії на науковість. І ХХ століття підтвердило істинність цього Лесиного діагнозу. Особливо марксистське комуністичне зло понівечило тіло і душу Українського народу, який був поневолений російською імперією так званої комуністичної, радянської природи – СРСР. Вражаюча сила інтуїції та провидіння. Леся Українка – українська Кассандра, Кассандра нового часу. Леся була не одинока, хто застерігав українців від ЗЛА облудного комуністичного вчення, світового лівацтва, і кого не чули. Згадаймо хоч би Івана Франка, який в праці “Що таке поступ?”, написаної ним в 1903 році, стверджував, що якщо створити державу на основі соціалістичних ідей Маркса та Енгельса, цих стовпів комуністичного вчення, то кожна людина в ній буде пригнічена примусом, а в цілому ця так звана народна держава “сталась би величезною народною тюрмою”. Це пророцтво Івана Франка повністю справдилося в Радянському Союзі, що являв собою комуністичну російську імперію. Леся Українка була однією з перших, хто вказав на комуністичне вчення як на всесвітнє зло. Друга половина ХІХ століття, а особливо його кінець та початок ХХ століття, були позначені ще одним явищем, яке трактується як модерне. Це – феміністичний рух, рух за рівні з чоловіками права, можливості і свободи жінок в суспільстві. У цей час феміністичний рух був модним в Європі й Америці та перебував під сильним впливом соціалістичних партій. Феміністичний рух під прапорами лівих ідеологій об’єктивно набув тоді частково соціально руйнівний для націй характеру, бо домагався змін ролі жінки в суспільстві без огляду на традиції народу та спонукав до протистояння чоловіків і жінок. Лівацьколіберальний фемінізм ігнорує життєві практики здорового глузду, руйнує сімейні традиції і родинні відносини, ана початку ХХ століття проявився в 25 лютого. 2026 р. сексуальній сваволі, що нерідко зустрічається і в наші часи. Леся Українка не стояла осторонь і цих соціально значущих процесів, але вона не сприймала лівацьку модель фемінізму. На противагу лівацькому фемінізму Леся Українка боролася за вивищення суспільної ролі жінки відповідно до архетипних традицій свого народу. Леся Українка, по суті, є засновницею українського автентичного фемінізму, базованого на традиційній високій повазі суспільства до жінки. В українському автентичному фемінізмі роль жінки в суспільстві є важливою і не агресивною, як це притаманне лівацькому фемінізму. Фемінізм Лесі Українки позбавлений агресії, бо передбачає діяльність в рамках осучаснених традицій народу. Її позиція ніколи не була агресивною щодо чоловіків. Це фемінізм, який гармонізує стосунки між чоловіками і жінками. То що ж вберегло Лесю Українку від згубного впливу тодішніх соціалістичних ідеологій, тодішнього лівацтва, від впливу московщини? Вберегли її україноцентричний світогляд і глибокий національний патріотизм, які виросли з любові до Вітчизни – України. Патріотизм Лесі Українки – це патріотизм людської і національної гідності. Саме такий патріотизм є цивілізаційно творчим. Сьогодні я хочу протиставити патріотизм Лесі Українки трампівській версії патріотизму, яку, зокрема, було вчора оприлюднено у виступі Президента Д. Трампа в його посланні до нації, виголошеному в Конгресі США. Д. Трамп пропонує американцям патріотизм величі, тобто, імперський патріотизм. Він пропонує американцям велич за рахунок інших народів. Це – патріотизм руйнівний. Вже пора створити справжній образ Лесі Українки. І як інтелектуальної аристократки, і як опорної постаті нашого народу. Маємо хороші кроки на цьому напрямку, наприклад, зусилля і праці Оксани Забужко про Лесю Українку, але це лише початок. І їх, очевидно, обмаль у широкому загалі. Мало мати гостре перо, щоб представити Лесю Українку у всій її геніальній повноті. Ще треба українського серця, української душі. І великих знань. Тому я завершую своє слово зверненням до українців словами Тараса Шевченка: “Прочитаймо знову тую славу!”. Прочитаймо Лесю Українку! Пізнаймо Лесю Українку! Слава Лесі Українці! м. Київ, 25 лютого 2026 р. Іван Заєць, громадський і політичний діяч, з промовою про Лесю Українку.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин