Абетка відомих імен · с. 4сторінка оригіналу ↗
ВІТАЛІЙ КОРЖ СІДАЄ В КРІСЛО ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО
Слово Просвіти, №09 за 2005 рік
EKCKЛЮЗИВ
— Віталію Терентійовичу, ми давно Вас знаємо як людину близьку нам, активного приятеля “Просвіти” і нашої газети, але й для нас це було досить несподіваним, хоча й цілком логічним… — У тому, що я став депутатом Верховної Ради, можливо, є якась екзотика, але вона є на тлі шалено важливих і складних обов’язків. У кожному разі, від цього факту я не відчуваю жодної ейфорії. Нормальний робочий стан. Зараз мені здається, що йшов до цієї посади впродовж усього життя. Я ніколи не байдикував, а постійно працював над собою. Оглядаючись на пройдене, бачу, що я постійно складав іспит. Маю цілу валізу різноманітних дипломів. Але яких би посад я не займав, я завжди працював на Україну. — Навіть коли пішли в приватний бізнес? — Так, пішов за совєцьких часів. 14 січня 1991 року я зареєстрував і очолив приватну науково-виробничу фірму “Транзактор”. Фахівці фірми розробляли та впроваджували автоматичні системи управління на базі комп’ютерних мереж (робочих місць, дільниць, підприємств і навіть галузей), із відповідним програмним забезпеченням і навчанням спеціалістів. — Тобто, коли Україна набула незалежності, Ви вже були “озброєні” новими інформаційними технологіями? — Так, особливо після отримання диплома кандидата наук та ще потім закінчення елітного інституту управління народним господарством. А тут ще й мої сини підросли: один закінчив військове училище зв’язку, другий — економічний університет. Отож ми разом, родиною, заснували компанію “Глобал Юкрейн”, і за рахунок власного інтелекту почали на українському ринку впроваджувати новітні інформативні системи в структурах державного управління. — Ви першими з’явилися на українському ринку сучасних інформаційних технологій? — Саме так. І почали їхнє застосування в МЗС, СБУ, МВС, Адміністрації Президента, Національному банку та інших відомих організаціях та установах. Потім почали впроваджувати в навчальних закладах. Наприклад, у Київському економічному університеті ми починали створювати мережу з десяти комп’ютерів, а зараз там уже існує система з 1500 комп’ютерів, і ми продовжуємо їх обслуговувати. Локальна мережа цього університету дуже ефективно та продуктивно працює. Зараз у нас уже близько 4000 клієнтів по всій Україні, яких ми обслуговуємо. Якість наших робіт — висока, ціни — помірні, а тому й попит на наші послуги не зменшується, незважаючи на те, що в Україні вже існує понад 300 компаній подібного профілю. — Чи “Глобал Юкрейн” орієнтується на окремих приватних клієнтів? — Ми не відмовляємо нікому, але більшість наших споживачів — корпоративні: установи, організації, іноземні представництва… — І все-таки, повертаючись до Вашого нового статусу, — як Ви це пережили? Що думали, коли для Вас місце в українському парламенті звільнила Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко? Бо, як я розумію, тут ідеться не про корону на голові, а про серце. Чи ви готові витримати нові великі навантаження?
— Мені приємно, що Ви це розумієте. Але попри всі мої хвилювання, щодо нових обов’язків можу бути спокійним, залишаючи свій бізнес у надійних руках родини, а отже, звільняючи час і простір для депутатської роботи. Молодший син щойно захистив дисертацію, у старшого прийняли дисертацію для захисту, та й сам бачу, що я вже більше потрібний у політиці, ніж у бізнесі. Тим більше, що в політику я приходжу не з порожніми руками, а з повним портфелем пропозицій. — В якій галузі Ви збираєтеся впроваджувати ці пропозиції, в якому профільному Комітеті збираєтеся працювати? — Це питання для мене не має альтернативи, — я все життя займався комунікаціями: транспортом і зв’язком. Моя базова освіта — Харківський інститут інженерів залізничного транспорту. А як Ви знаєте, у нас і в статистиці, й у плануванні, і в звітності транспорт і зв’язок — одним рядком. Тому й в Укрраднаргоспі, й у міністерстві, працюючи на керівних посадах, цей профіль був для мене незмінним. Цей напрямок я очолював також, працюючи в Національній академії наук України. — Тобто Ви, пане Віталію, відтепер будете колегою та офіційним парламентським опонентом міністра Євгена Червоненка? — Воно, знаєте, якось так усе до ладу складається, що зусібіч мене оточують однодумці. А особливо приємно, що я йду до Верховної Ради на місце, яке для мене звільнила Юлія Володимирівна. Це зобов’язує… — Пане Віталію, мабуть, усетаки складно отак одразу перейти з бізнесової сфери до сфери законотворчої, адже член парламенту повинен виконувати зовсім інші функції? — У парламенті мені не доведеться починати з абсолютного нуля. Наша компанія ще раніше, на хоча б цю колотнечу навколо Укртелекому… — А що б Ви запропонували на предмет Укртелекому? — Наразі можу лише сказати, що є реальна можливість подвоїти прибуток від діяльності цієї компанії. Це мільярдні суми! — І все-таки, Віталію Терентійовичу, які головні больові точки в нашому комунікаційному господарстві Ви бачите і які пропозиції пропонуватимете в першу чергу? — Щодо черговості, то тут треба зважити на фінансові можливості проведення конкретних заходів. Але, в кожному разі, наявна нормативна база, яка приймалася 8—10 років тому, зокрема Закон “Про транспорт” та Кодекси окремих видів транспорту нині вже не відповідають ані потребам розвитку, ані умовам господарювання. Я вже не кажу про 80-відсоткову зношеність виробничого транспортного потенціалу та серйозне відставання транспортної науки, основні центри якої залишаються в Москві й Санкт-Петербурзі. — А що б Ви запропонували у сфері зв’язку? — Мої першочергові пропозиції в галузі зв’язку я чітко сформупроектів стосовно транспорту і зв’язку, а одразу за тим — мої пропозиції, у розробці яких беруть участь відомі експерти — науковці й практики. Тоді мені легше буде визначитися: кому й чому надавати пріоритет у лобіюванні конкретних законопроектів. — А чи з міністром Червоненком Ви вже контактували з цих питань? — Побіжні контакти в нас уже відбулися, але поважна професійна розмова — ще попереду. У кожному разі, ми — члени однієї президентської команди і маємо лише доповнювати та розвивати постулати Віктора Ющенка. — Із патріотичними професіоналами у Вас проблем не буде. Але що робитимете з комуністами, які виступають антиподами Вашій національно-патріотичній позиції? — Так, я належу до партії УРП “Собор” і тісно співпрацюю з Левком Лук’яненком, як його помічник-радник. Проте не бачу жодних проблему співпраці з організаціями інших політичних уподобань. Я дуже толерантно ставлюся до всіх громадян України, представлених у парламенті, незалежно від їхніх переконань. — Як тільки людина стає депутатом парламенту, у неї од-
Віталій КОРЖ — особистість досить відома в Україні. Його активна натура встигла проявитись у науці й громадській діяльності, у бізнесі та благодійництві. А ось тепер пан Віталій раптом (але чи насправді — раптом?) опинився у великій політиці — став депутатом Верховної Ради України.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
