Мова єдина · с. 5сторінка оригіналу ↗
ХТО ЗАСЯГНЕ НА 10 СТАТТЮ КОНСТИТУЦІЇ, ТОЙ ПОСІЄ БУРЮ
Слово Просвіти, №09 за 2005 рік
ГОСТРЕ ПИТАННЯ
На гостре питання сьогодні відповідає Голова “Просвіти”, народний депутат Павло МОВЧАН. Кор.: Павле Михайловичу! У нашому суспільному та політичному житті з’явилися тривожні симптоми, які ми не можемо замовчувати, хоч і розуміємо всі складнощі, з якими зіткнулася нова влада, народний Президент… Зокрема йдеться про становище української мови. Уже не раз найближче оточення В. Ющенка, сам Віктор Андрійович, новопризначений голова РНБУ Петро Порошенко говорять про те, що російська мова має бути захищена. Наряду з поданим до ВР О. Морозом мовним проектом, де російській мові пропонується статус офіційної, все це наводить на дуже прикрі й тривожні думки: чому Президент та уряд, ще й півслова не сказавши про захист української мови, державний статус якої мусять обороняти згідно з Конституцією, так палко виступають на боці мови, яка окупувала інформаційний простір? П. М.: Народну революцію перебарвлюють у ліберальну, — це стає очевидним. Народні, національні вимоги віддані невеличкому політичному сегменту, який представляють групи інтересів у фракції “Наша Україна”, що виражається у співвідношенні 80 до 20 відсотків — складників національного сегмента, національно-консервативного, національно-демократичного щодо ліберального. Та команда Віктора Ющенка, яка прийшла на вибори 2002 року за його власним формуванням виборчих списків, нині “пересіла” в урядові структури, за невеличким винятком. І за тими домовленостями з О. Морозом, які він зреалізував. Поки що, по суті, всі національні пріоритети проігноровані. Чому я кажу про національну революцію? Українська партія перемогла російську партію — не ліберальна, не ліберально-демократична, не група тих людей від бізнесу, які відстоювали власні позиції.
ЗВІТИ І ВИБОРИ
У своїй звітній доповіді голова Луганської міської “Просвіти” Юрій Кисельов окреслив основні напрямки, за якими діяли просвітяни обласного центру в останні два роки. Це, зокрема, відстоювання української мови як державної та національної ідеї в органах влади й місцевого самоврядування; активна співпраця із ЗМІ, а особливо плідно — з обласним державним радіо, де звучать просвітянські цикли програм “На перехрестях вітчизняної історії” і “Шляхами козацької слави”; регулярне відзначення національних свят, ювілейних і пам’ятних дат, таких, як День Соборності України, день пам’яті Героїв Крут, день народження і день перепоховання Тараса Шевченка, День Матері, День Конституції України, День незалежності України, свято Покрови та День української писемності й мови; внутрішня розбудова міського просвітянського об’єднання; участь просвітян у виборах Президента України та Помаранчевій революції. В обговоренні доповіді взяли участь відомі просвітяни — Володимир Литвин, Ірина Магрицька, Ігор Саєнко, Лариса Заливна, Анатолій Назаренко, український поет, лавреат численних літературних премій Іван Низовий, голова облоб’єднання “Просвіти” Володимир Семистяга та інші. Обговорення звіту було бурхливим, критичним, із численними конструктивними пропозиціями щодо поліпшення культурно-просвітянської роботи в обласному центрі та на всій Луганщині. Головою Луганського міського об’єднання знову обрано Юрія Кисельова, його першим заступни-
Для них найважливіші формули ринковості, прав загальнолюдських, які превалюють над національними, суспільними, над державними правами; ця ліберальна ідеологія себе вже віджила в світі, хоча й зустрічається, як домінуючий елемент у кількох європейських державах, і там вона має рішучу протидію. Починаючи, скажімо, з Франції, де, тільки врахувавши вимоги національного сегмента, переміг Ширак. Зрозуміло, що французи, які віддали свої голоси за Ліпена, якраз були перейняті долею французької складової європейської спільноти. Ширак усі ці ініціативи перехопив, врахував і завдяки цьому переміг свого опонента, який працював на старих принципах та старій ідеології. Українська національна ідеологія — модерна, і вчорашній з’їзд Української народної партії підтвердив, що наші пріоритети справді національні, інтегровані в європейські принципи існування. Тобто, ми мусимо бути європейцями, але, передовсім, залишаючись українцями. Неможливо, — будучи безликими, ніякими, — бути європейцями.
Ось чому дуже дивним є те, що Президент ще жодного разу й словом не обмовився про українські національні пріоритети. Будучи українською людиною за уподобаннями, за переконаннями, він ще ніде не наважився заявити про те, що він підтримуватиме розвиток української культури, української мови, що консервативні, або, я б сказав, демократично-національні принципи є визначальними в його програмі. Його програма уникала такого вектора, концентрувалась на аспектах соціальної проблематики, — для перемоги В. Ющенку треба було залучити якомога більший спектр людей, для яких поняття “Україна” і “українськість” є, поки що, розмитими поняттями. Нині, перемігши, уже можна було б сказати про ті проблеми, очевидцем яких він є, у всіх ділянках: інформаційній, культурній, масмедійній, релігійній, означитись у всіх тих проблемах, які є кричущо національними проблемами, а не просто — загальнолюдськими. Загальнолюдські принципи — добре, але, якщо Україна не буде сконсолідована, обтягнута обручем мовним, вона буде постійно перед загрозою поділу на схід і захід. І він це усвідомлює. Але — розв’язувати цю проблему за рахунок другої державної чи офіційної мови — це не просто помилка. Це може бути фатальною помилкою для України! Якщо Президент здійснить те, що йому радить його оточення (а чим тоді воно відрізняється від оточення Кучми, яке було російськомовним та було позбавлене українського сегмента, і, взагалі, — українськості позбавлене!), — ми можемо стати свідками найпечальнішого проекту: Ющенко може втілити в життя те, що не наважився втілити в життя Кучма, — зробити російську мову другою державною. Для мене це серйозний сигнал: Президент Ющенко й досі — ніде! — навіть у локальному форматі, не означив таких важливих для кожного українця пріоритетів. Українці, власне, і вийшли на майдани з цими ідеями. Ті, хто прилучився, одягнувши шалики помаранчевого кольору, одягли їх тоді, коли вже загрози минулися. А спершу все це були українці, чисті українці — 97 відсотків! Ті, хто справді переймався долею України, її європейським вектором, її повносутнісним виявом у всіх сферах, а в духовній — особливо! Мовне питання — тест на істину, — якщо Президент поступиться, його доля буде дуже сумною. Його будуть згадувати через кому: Кравчук, Кучма, Ющенко… Ми успадкували колосальний зруйнований мовний ландшафт. І якщо зараз не докласти зусиль, не визначитися у цій ситуації, то, це значить, — продовжити все так, як є, нічого не змінюючи. Змінювати ж слід якомога швидше, бо все вимагає цих змін, кричуще вимагає, хоч, поки що, нічого не змінилося. Хіба що почали більше скубати самого Ющенка…
Якщо продовжиться та практика, яку запровадив Кучма, — призначати на високі посадові місця людей, які порушують Конституцію, зокрема 10 й 11 статті, та ігнорують ухвалу Конституційного Суду від 1997 року про обов’язкове володіння державними чиновниками державної мови, то це неприпустимо! Немає винятків — ні для кого! І власна українськість Президента тоді не переконує, що з нами все гаразд! Мова не для власного побуту — мова для держави. Якщо хтось засягне на 10 статтю Основного Закону, — то посіє бурю, яка Україну зламає. Чому я так думаю? У Верховній Раді назбирається достатня кількість депутатів, які можливий заклик Президента змінити цю конституційну норму підтримають. Це річ неприпустима. Якщо навіть її хтось і задумав, то Президент повинен зупинити такі розмови та обіцянки, адже він розуміє свою відповідальність перед майбутнім, перед історією. Запровадивши той статус для російської мови, який йому наполегливо рекомендує О. Мороз, він прийме рішення, що матиме дуже сумні наслідки! Вочевидь, тут краще прислухатися до Д. Павличка, І. Драча, Ю. Костенка, — у них позаду багаторічний досвід війни за українську мову проти режиму, за якого російська мова була панівною. І ось про що варто сказати: Віктора Ющенка обрав український елемент українського суспільства, — ті, хто знають, що таке національна ідея, зорієнтовані на національні пріоритети, загальноєвропейські цінності. Це їхня перемога, а не лише мудрі технології функціонерів штабу. Українська мова як державна — одна зі складових цієї перемоги.
z
Записала Л. ВАСИЛЬКО
Микола Кульчинський, Павло Мовчан, Степан Волковецький на Головній раді
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
