«Просвіта» сьогодні · с. 7сторінка оригіналу ↗
ШЛЯХ ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ — ЧЕРЕЗ КУЛЬТУРУ
Слово Просвіти, №09 за 2005 рік
Прикро, але вибори 2004 року боляче роздмухали вогонь полярності сходу й заходу України. На цю проблему не можна просто заплющити очі: революція минула, але образи та пристрасті щодо політичних уподобань залишилися. На годину зникло світло в квартирі, затримали зарплату й уже чутно: “От і маєте свого Президента, а був би Янукович…” І скільки б ти не пояснював, що Президент — один, а тому для всіх українців — свій, а крім того, пост він зайняв нещодавно і більшість економічних проблем — наслідок, м’яко кажучи, невдалої політики попередньої влади, усі арґументи розбиваються об стіну непорозуміння. Хоча, в цілому, є і позитивні тенденції — помаленьку, але суспільство таки втихомирюється. І якщо штучно не розпалювати цього вогню конфронтації, то, може, все-таки сусіди з різними політичними поглядами почнуть ходити одне до одного по сірники чи по сіль… Як би там не було, а ініціатори “круглого столу”, члени Херсонського обласного осередку “Молодої Просвіти”, активісти “Пори!” та новоствореного політичного клубу Херсонського державного педагогічного університету, намагалися зібрати на обговоренні цієї проблеми прибічників різних політичних ідеологій. Тема “круглого столу” звучала так: “Вибори-2004: шляхи примирення суспільства”. Як виявилося, члени різних політичних партій, організацій та просто студенти вважають розкол штучним, а дехто навіть протестував проти означення даної проблеми як розколу, пропонуючи називати це розбіжностями, підігрітими політтехнологами. Питання, які стояли перед учасниками, точилися навколо того, чи справді є конфронтація, у чому її суть, чи треба примирення, а якщо так, то кого з ким. Активіст “Пори!” Борис Княжинський слушно зауважив: “Головне, — аби не правда з брехнею, і не корупціонери з порядними, а решта — знайшли спільну мову…” Інший активіст цієї ж організації Максим Заремба ефектно розірвав папірець навпіл, показуючи цим природу розколу: “Папірець уже не з’єднається, і розкол — це страшно. У нашому суспільстві його немає, є просто розбіжності…” “Нас завжди намагалися ділити. Якщо на сході п’ють чай, як у Росії і Білорусі, а на заході — каву, як у Польщі… Що з того, що в різних куточках України сповідують різні погляди: всі ми українці і маємо це усвідомлювати”, — зазначив Дементій Бєлий, голова Херсонської обласної організації комітету виборців України.
ПОШУК ІСТИНИ
У цілому, всі учасники бачили шлях єднання українського суспільства через культурні заходи. Олег Мішуков, перший проректор ХДУ, а у виборному процесі — довірена особа В. Януковича, запропонував запровадити таку дисципліну в навчальних закладах, яка б навчала християнської моралі. Йому належать слова: “Це кандидатів було 26, а Президент у нас — один і нам час до цього звикати”. Георгій Найда, голова компартії Херсонської області, запропонував у дні визначних подій молоді і старшому поколінню разом носити квіти до пам’ятників загиблим воїнам. Серед інших пропозицій звучали і психологічні тренінги, і концерти, і телевізійні програми. Дуже симпатичну ідею подав отець Андрій, священик церкви Святої Олександри Київського Патріархату — запровадити день примирення. Як на мене, це стосувалося б не тільки помаранчевих і синьо-білих. У нашому динамічному житті ми так рідко зупиняємося комусь подякувати, перед кимось вибачитися, сказати рідним і друзям про свою любов, урешті, помолитися за долю України й нового Президента.
z
Любов ЄРЕМІЧЕВА, голова Херсонського обласного осередку ВМГО “Молода Просвіта”
ЛИСТИ ГОЛОВІ ТОВАРИСТВА
Доброго Вам здоров’я, шановний друже Павле! Із найщирішими побажаннями до Вас просвітянин із м. Роздільна Петро Сокалюк. Ви, мабуть, знаєте становище просвітян у східних та південних реґіонах, де ще не так давно шовіністично налаштовані провладними чиновниками мітингуючі лементували з плакатів: “Вон “Просвіту” из нашего края” іт. ін. Забороняли просвітянам зустрічатися зі шкільною молоддю та проводити відповідну просвітницьку роботу. Тож усі ці вчорашні, що блокували нашу роботу, ніде не поділися, а лишень затаїлись і, очевидно, ще більше згуртувалися. Їхнє завдання — вчора, сьогодні й завтра — заважати нам — просвітянам пропагувати національну ідею, нашу мову, нашу культуру, наші традиції, нашу віру. Нещодавно я зустрічався зі старшокласниками однієї зі шкіл нашого міста, яка, до речі, називається українською. Звичайно, всі атрибути, а також усі написи — українською мовою. Прапор державний і Гімн на видному місці. Тобто, все оформлено належним чином. Але, друже Павле, мене засмутило те, що діти, провчившись десять років, не володіють державною мовою. Подібне спостерігається і в дошкільних дитячих закладах. Написи на стінах скрізь українською мовою, а вихователі та керівництво закладів ведуть роботу з цими маленькими діточками — російською. Кого ж вони обманюють?! Я до вас звертаюся з пропозицією: звернутися до міністра, до обласних, районних відділів освіти і — аж до сільських шкіл, — щоб при кожній школі, при кожному навчальному закладові створити просвітянські організації та осередки й надати їм відповідні напрямки роботи. Сьогодні наша просвітницька робота вкрай необхідна, особливо тим, хто завтра закінчить школу. Щодо ЗМІ, то вони пропагують казна-що. Українських книжок і газет у магазинах та кіосках немає. Зате барів і забігайлівок — безліч. Молодь спивається. Кількість тих, хто вживає наркотики, — зростає. А палять навіть дівчата 12—14 років. Тож як нам боротися з цими негативними явищами? І як боротися з російськими шовіністами, що засіли у провладних кабінетах? Наша газета “Слово Просвіти” надзвичайно актуальна, цікава й повчальна. Зі своєї пенсії передплатив кільком нашим просвітянам, що працюють учителями, але лише на I квартал. Хочу зацікавити їх, що в нас є така чудова газета і що на нашу роботу там завжди можна знайти відповідь. Стає прикро, що така вкрай важлива робота, яку проводить ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, не загальнодержавна справа, а тримається (маю на увазі ті реґіони, де смердить сепаратизмом, прошу вибачити мені за цей вислів) на ентузіазмі таких, як ми. Але нас уже не перевиховати. Скільки стане сил, уміння, наснаги та здоров’я, — працюватимемо! З повагою
Петро СОКАЛЮК, мешканець м. Роздільна Одеської обл.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
