Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Нашого цвіту... · с. 11сторінка оригіналу ↗

УЧИТЕЛЬ, ПОЕТ, ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ

Слово Просвіти, №09 за 2005 рік

навчання в інституті мешкав він у гуртожитку з такими ж самими студентами, як і сам. Жили україністикою, починали писати… В армії послали на Урал, вчили на молодшого лейтенанта, а там і війна. В її хуртовині зникли мільйони чоловіків і жінок. Зник безвісти й наш учитель. Та вже далеко по закінченні війни поповзли селом чутки, що він живий. У 80-их роках з’ясувалося, що Григорій Петрович живе в далекій Австралії, навчає української мови дітей емігрантів і всіх охочих. А 1990 року в київському журналі “Україна” раптом з’являється його поема “Іван Мазепа”. Трохи пізніше в одному з Дніпропетровських видавництв виходить і збірка поезії. 1996 року Г. Вишневий приїхав на Батьківщину, побував у школах, де колись навчався і працював, відвідав гетьманську столицю Бату-лося 85 років. “Літературна Україна” привітала ювіляра скупим рядком на одній зі своїх сторінок. Земляки ж, у тому числі учні й вчителі, вшанували його щиріше. Володимир Андрійович Киричок, колись учень Дмитрівської, а тепер директор Червоноплугатарської ЗОШ сусіднього Талалаївського району, написав на основі однойменної поеми ювіляра драму “Іван Мазепа”, а вчителі й учні школи поставили її на самодіяльній сцені, запропонувавши твір на доброзичливий суд Дмитрівки та ряду інших сіл Талалаївського і Бахмацького районів. Автор п’єси, Володимир Андрійович, взяв на себе й виконання головної ролі — гетьмана України Івана Степановича Мазепи. Актовий зал Дмитрівської ЗОШ був переповнений, — глядачі щиро вітали колишнього учня, Володю Киричка, який тепер

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин