Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство і ми · с. 13сторінка оригіналу ↗

ПАВЛО МОВЧАН: «СЬОГОДНІ МИ РОБИМО ВИБІР НОВОГО ЖИТТЄЛАДУ»

Слово Просвіти, №09 за 2005 рік

23 лютого відбулися парламентські слухання “Національна кінематографія: стан, проблеми та шляхи їх вирішення”. Низка серйозних проблем, які призвели до занепаду українського кіно (йдеться про кризу виробництва і реалізації, а не про кризу ідей), потребують негайного вирішення. Саме тому були ініційовані слухання в парламенті — бо для відродження українського кінематографа необхідно внести ряд змін до чинного законодавства і створити окрему держструктуру. Протягом парламентських слухань прозвучало багато слушних зауважень і пропозицій, хоча у них було чутно “крик душі” після років намагання в повній мірі відродити наше кіно… Про перебіг слухань читайте в наступному номері. Сьогодні ж пропонуємо вашій увазі доповідь на парламентських слуханнях голови ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, заступника голови комітету ВР з питань культури і духовності Павла МОВЧАНА. вок, 45 телевізійних картин, більше 500-та документальних та науково-популярних і 12 анімаційних… А до республіканського бюджету надходило щорічно 200 мільйонів карбованців. У республіканському ж фільмофонді нараховувалося майже півмільйона вітчизняних та зарубіжних кінофільмів. Вдавшись до статистики, не можна не згадати і про те, що кожен мешканець України в середньому відвідував 15 разів на рік кінотеатри. Сьогодні цей показник не сягає й одного відсотка. Кіномережа на 90 відсотків із державної перейшла в приватну власність, перепрофілювавшись із кінотеатрів у нічні клуби, меблеві магазини. Кінофікація, як відомо, зліквідована: кіноосвіта живе за рахунок ентузіазму кіномайстрів та учнів. “Фінансовий потенціал українського кінематографа, — стверджує Михайло Іллєнко, — не поступається “Криворіжсталі”, тому його розкрадали не один рік”. Виробнича база згаданих п’яти студій плюндрувалася цілеспрямовано. Залишилося півкроку до втрати Одеської кіностудії. Принагідно скажу, що згідно з розпорядженням Кабміну за підписом Д. Табачника від 11 січня (зверніть увагу) 2005 року Одеська кіностудія художніх фільмінуючими тваринними інстинктами”, які ніколи й ні перед чим не зупиняться у досягненні своєї мети. Усі, майже всі без винятку телеканали викладають нашим дітям технологію вбивства, “методику виконання злочинів”, — за визначенням Артура Лі. І, що найцікавіше, за цю методику ми платимо великі гроші (щонайменше 300 млн. американських доларів), закуповуючи не лише відеокасети, диски, а й сам продукт для плюсо-мінусових телеканалів, ведучі яких запевняють нас у різних програмах, що без цих кінокартин ми просто дикуни. При всіх наших злиднях ми все-таки маємо власний кінопродукт, про який знають лише творці вітчизняних кінофільмів та жменька фахівців. А за те, що ми щоденно вирощуємо в своєму середовищі нових убивць, ми інвестуємо чужі телей кінокомпанії… Я думав, що це — стихійний процес, тепер же розумію: що це — системна, послідовна, добре керована робота з денаціоналізації української спільноти. Адже в законі про кінематографію, в статтях 5, 22, 26, де йдеться про ідеї гуманізму та загальнолюдські та національно-культурні цінності, які закладалися в основу національної кінематографії, ніколи ніхто й не збирався шучих дій у зміні пріоритетів у державній політиці, зокрема в кіногалузі як складової культурно-інформаційного простору. Я не буду зупинятися на тих рекомендаціях, які спільно з комітетом та робочою групою, куди входили представники Міністерства, представники кіноспілки та провідні майстри українського кінематографа, — ви їх почуєте. Я також не торкався кінодокументалістики та анімаційних фільмів. Про ці та інші проблеми, як, наприклад, продюсерські центри, відновлення кіномережі, багатоканальне фінансування кіногалузі, створення своїх дистриб’юторських центрів, прийняття законів про відповідні пільги кіногалузі, вибір моделі її розвитку: російську чи французьку, та який відсоток потрібно робити на збір окремого недержавного фонду для розвитку власного кіновиробництва, а також із яких видів діяльності робити цей збір. Це все тема не лише для дискусій, а й підстава для прийняття відповідних законодавчих актів. Кінематограф у цілому світі — це потужний бізнес. Тому прийняття відповідних стимулюючих законів, як, наприклад, існуючих у Росії, вкрай необхідно. До речі, вони вже подані нами

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин