Політика · с. 2сторінка оригіналу ↗
ТИМОШЕНКО ЗАСПОКОЇЛА ІМПОРТЕРІВ
Слово Просвіти, №09 за 2005 рік
ДІАЛОГИ З УРЯДОМ
Утім, потрапити на нараду з Прем’єр-міністром було нелегко навіть журналістам, — близько години натовп представників підприємництва і ЗМІ посипався сніжком біля Клубу Кабміну. Врешті, щоб не гаяти часу, журналісти почали діалог із підприємцями, а ті, в свою чергу, вже втрачаючи надію поспілкуватися з можновладцями, запально розповідали про власні проблеми й вимоги до нової влади. Якась екзальтована жінка, представляючи імпортерів квітів, кричала в обуренні перед камерами про те, що ввізне мито на квіти підняли до неможливого, квіти добами лежать на митниці, їх розпаковують, поштучно рахують, вимірюють лінійкою та інше… “Доводять нас до того, що ціни на квіти ми різко підніматимемо, на 8 березня жінкам може не вистачити квітів, і взагалі — змушують нас кинути цей бізнес!” — різким помахом руки завершила вона… Поряд жінка з Криму не менш обурено розповідала, що нова влада має навести лад на півострові, бо все — і земля, і нерухомість — приватизоване олігархами. Підходжу за коментарем. — Проживаю в місті Євпаторія по проспекту Перемоги, маю ще квартиру на вулиці Пушкіна. Санаторійна зона. Наш мер Даниленко хоче наше житло знести й побудувати котеджі, мініготелі. У нас увесь центральний парк, Курзал, перетворений на суцільні ресторани. Крім того, один із найбільших наших євпаторійських бізнесменів хоче купити ще 35 соток землі в цьому парку — вирубати цінні дерева та побудувати ще один ресторан. Ботанічний сад інший підприємець, сьогодні громадянин Ізраїлю, взяв в оренду на 15 років, а ми там кожне літо зі школярами відробляли практику, — сапали, розпушували землю, — а сьогодні там стоять атракціони. Нам така влада не потрібна, хоча зняти її в Криму дуже складно, тому що є так звана автономія, нічого не може зробити наш Президент. Ми не хочемо автономії, бо вона корисна тільки місцевим олігархам і збанкрутілим політикам на зразок Дейча і Грача. Землю треба переприватизовувати. Можете собі уявити, що в Нікітському ботанічному саду, який ще цар заснував (це просто казка: Воронцовський палац тощо), — уже збудували два особняки. Біля Фороса хочуть 340 гектарів віддати Путіну, побудувати мисливську “хатинку”. Єдиний наш товар — земля, і торгують нею наліво й направо… Що там казати, якщо Кучма тільки в нашому місті має 4 санаторії — “Дружбу”, “Планету” тощо, з 12 хлібозаводів Криму десять належать йому… Після стихійного мітингу найтерплячіші потрапили, врешті, на доповідь представника Держмитслужби. Загрозлива риторика насторожила: “Недосконале законодавство дозволяє нечесним на руку підприємцям знаходити шляхи до так званої “узаконеної контрабанди”… безправна Держмитслужба… минулого року в 2,4 млрд. грн. обійшлися державі рішення судів щодо несплати податків… в Україні існує лише один пересувний сканер для вантажівок, відданий нам у рамках технічної допомоги посольством США минулого року, а вагові пристрої встановлені лише у 18 пунктах пропуску (11 з них установлені минулого року)… настав час визнати, що митна служба повинна мати статус правоохоронного органу”. Вадим Приходько, імпортер жіночого одягу, згадавши те, як вони у своєму магазині на Хрещатику чи не перші “запустили” моду Помаранчевої революції, запропонував радикальні заходи для легалізації підприємців: “Загалом митне оформлення та ПДВ із продажу складають 47 % вартості товару. Якщо бути відвертим, я знаю про існування в Києві двох відомих брендів одягу в ціновому сегменті вище середнього, які можуть імпортувати товари офіційно за рахунок націнки в 300 %, але для переважної кількості операторів, що реалізують одяг у низькому та середньому цінових сегментах ринку, неможливо сплачувати такі відсотки, тому що успішний бізнес для них можливий тільки при великих обертах із низькою націнкою. Адже 47 % розмитнення й лише 20—30 % прибутку: чесний бізнес привів би до фінансового краху. У результаті виникли різні схеми оптимізації митного оформлення, які давали змогу зменшити фінансові стягнення до 15 %. Таким чином, чистий прибуток підприємця складає до 20 %, що ніяк не можна назвати надприбутком. Для захисту національного виробника не потрібні такі високі тарифи на імпортовані товари, бо вітчизняна легка промисловість не може задовольнити весь ринковий попит у країні. До того ж наші підприємства зорієнтовані великою часткою на експорт. Треба створити рівні умови для підприємців. Для виведення з тіні торгівлі імпортним одягом треба знизити податковий тиск. Пропоную встановити розмір мита на одяг у розмірі 1,5 долара за кілограм, знизити ставку ПДВ із 20 до 5 %. Я впевнений, що мої пропозиції зумовлять повну легалізацію торгівлі імпортним одягом”. Далі до трибуни ввірвалася пані Оксана Продан, “Укртрансчернівці”: “Ми — митні брокери, тобто проблеми розмитнення і замитнення знаємо зсередини. Крім того, займаємося приватним підприємництвом, імпортуємо товари. Хотілося, щоб ставки мита були в межах 5—7 %. Сьогодні нарахування на косметику, яку ми імпортуємо, становлять 44 % від вартості самого товару. Крім того, треба змінювати сертифікацію. Нам пропонується пільгова ставка, якщо є сертифікат товару країни, з якої веземо. Але ж ми знаємо, що сертифікат отримують тільки великі імпортери, які мають прямі договори із заводами-виробниками,
тобто великий імпортер заздалегідь має перевагу над середнім і дрібним: у косметиці це 10 % вартості товару. Крім сертифіката походження, вимагається ще й сертифікат відповідності. У нас же є перелік країн, з якими Україна має домовленості щодо відповідності сертифікатів — навіщо тут два сертифікати? Сертифікат відповідності — це 1500 грн. на партію косметики плюс як мінімум 500 грн. на додаткові дослідження. Тиждень тому ми розмитнювали на митниці 5 тонн товару, оформлялися з 21 год. до 6 год., хоча на переході більше машин не було. Корупція — це страшно, не можливо без грошей пройти. Пропонуєте “одне вікно” зробити, але екологісти, митники й прикордонники там уже давно працюють “як єдине вікно” (загальні оплески й сміх). Прикордонник каже: “Ви зайдете до мене?” Йому дали невелику суму, а він сказав: “Нічого, ви до мене ще прийдете, й дасте і за цей раз, і за наступний”. Просила б зробити ці-
Нова влада в особі Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко опановує нову звичку — зустрічатися з народом. Робочі наради з підприємцями, схоже, стануть традицією. Щодо формату діалогу, то він далекий від бюрократичного стандарту й абсолютно непередбачуваний. Невідомо навіть, хто з народу повірить у щирість і конструктивність діалогу з владою, врешті, нелегко й вчасно дізнатися й акредитуватися на подібну зустріч. Однак, коли представники малого чи середнього бізнесу таки пройшли всі попередні формальності й дісталися столиці, вони просто закидають державну верхівку сотнями системних проблем у діяльності невеликого підприємства, створених саме державою. Це ми спостерігали 25 лютого, коли урядова команда з працівниками СБУ, Держмитниці, МВС, ДПА та інших структур забажала зустрітися з підприємцями, що займаються імпортом різноманітних товарів в Україну. Звичайно, тригодинна нарада не оминула такої гострої сьогодні теми, як контрабанда, зосередившись більше на її причинах: зловживанні й корупції митників, екологістів тощо, надвисоких тарифах і невиправданих експертизах імпортованих товарів, приватних підприємств, що паразитують на роботі митниці.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
